30 вересня 2009 р.
№ 48/377
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Губенко Н.М.,
суддів
Барицької Т.Л.,
Мирошниченка С.В.,
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма"
на рішення
господарського суду м. Києва від 16.12.2008
та
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2009
у справі
№ 48/377
за позовом
Іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма"
про
стягнення 2 159 720,72 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача повідомлений, але не з'явився;
- відповідача повідомлений, але не з'явився;
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 29.09.2009 №02.02-10/431 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа, та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя -Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Мирошниченко С.В.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2008 у справі №48/377 (суддя Сулім В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Вербицька О.В.), повністю задоволений позов Іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" про стягнення 2 159 720,72 грн.
Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, справу №48/377 передати на новий розгляд. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 533 ЦК України, ст.ст. 64, 65, 99 ГПК України.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому заперечує проти доводів касаційної скарги та просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи №48/377 відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги позивача, із яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив такі обставини та виходив із наступного:
- 05.05.2008 між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу №52-ДО, за яким позивач (продавець) зобов'язався передати, а відповідач (покупець) прийняти та сплатити вартість пестицидів (надалі товар), відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього);
- конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до нього; специфікація є невід'ємною частиною договору (п.1.2.);
- пунктом 1.4. договору сторони погодили, що загальна сума договору складається із сум всіх специфікацій, підписаних в рамках укладеного між сторонами договору;
- 15.05.2008 сторони підписали специфікацію №1 до договору, та передбачали поставку препарату "Ричард" у кількості 12000 л. на загальну суму 464 233,57 грн.; пунктом 1 специфікації "Умови оплати товару" сторони передбачили, що відповідач (покупець) повинен в строк до 20.05.2008 перерахувати на поточний рахунок позивача (продавця) суму попередньої оплати у розмірі 20% від вартості товару; на залишок заборгованості продавець (позивач) надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу до 25.11.2008;
- 28.05.2008 сторони підписали специфікацію №2 до договору, відповідно до якої, позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на суму 1 793 446,07 грн., а саме: препарат "Дуглас" у кількості 780 л., препарат "Ричард" у кількості 22 860 л., препарат "Тюдор" у кількості 5000 л.; пунктом 1 специфікації сторони погодили порядок оплати за поставлений товар, а саме: 20% вартості від загальної суми товару відповідач зобов'язався сплатити до 30.05.2008, на решту вартості товару позивач надає відповідачу товарний кредит з відстрочкою платежу до 25.11.2008;
- позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме: 15.08.2008 поставив відповідачу товар за специфікацією №1, про що свідчать видаткова накладна від 15.05.2008 №150502 та довіреність від 14.05.2008 серії ЯОМ №481622; позивачем також були виконані зобов'язання за специфікацією №2, про що свідчать видаткові накладні від 28.05.2008 №280512, від 13.06.2008 №130606, від 19.06.2008 №190602, від 23.07.2008 №230701, та довіреності від 03.06.2008 серії ЯОМ №481702, від 13.06.2008 серії ЯОМ №481770, від 19.06.2008 серії ЯОМ №481798, від 23.07.2008 серії ЯПБ №210128;
- позивач здійснив попередню оплату за специфікацією №1 у сумі 92 718,00 грн. з простроченням у 7 днів, за специфікацією №2 у сумі 358 503,35 грн. з простроченням у 68 днів;
- на підставі встановленого, та враховуючи, що відповідач не надав будь-яких документів на підтвердження протилежного, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 644 275,34 грн.;
- п. 4.5. договору сторони погодили, що у випадку збільшення на дату проведення розрахунків офіційного курсу долара до гривні більше ніж на 3% від його офіційного курсу, встановленому НБУ на момент підписання договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу, формула якої наведена у договорі; у зв'язку з чим, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума індексації підлягає також стягненню;
- крім того, п. 7.1. договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у специфікаціях до договору, він сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої заборгованості, за кожний день прострочення оплати, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 5 996,78 грн., так само, як і заявлена на підставі п. 7.2. договору вимога про стягнення з відповідача процентів, нарахованих на суму заборгованості по несплаченому товарному кредиту у сумі 1 644,28 грн. підлягають задоволенню;
- судом апеляційної інстанції відхилені посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно неправомірного застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин норм як Цивільного, так і Господарського кодексів, а не виключно Господарського кодексу України, оскільки відповідно до ст. ст. 175, 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Вищий господарський суд України погоджується із обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (продавцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Стаття 694 ЦК України передбачає, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.
Отже, в силу ст. ст. 11, 202, 655, 694 ЦК України між сторонами на підставі договору від 05.05.2008 №52-ДО П виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Як встановлено судами, на виконання умов договору від 05.05.2008 №52-ДО П та укладених до нього специфікацій №№1, 2 позивач здійснив постачання відповідачу товару -пестицидів на загальну суму 2 257 679,64 грн., що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій видатковими накладними, та довіреностями. Натомість відповідач зобов'язання належним чином не виконав, розплатившись з позивачем лише частково, і то, як встановлено судами, з порушенням порядку, передбаченого пунктами 1 специфікацій №№1, 2, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у сумі 1 644 275,34 грн. Доказів на підтвердження протилежного, відповідач не надав. У зв'язку з чим, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати основного боргу за договором №52-ДО П від 05.05.2008.
Проте, окрім вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, позивачем на підставі п.п. 4.5., 7.1., 7.2. договору, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 536, 625, 694 ЦК України заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені, процентів за прострочену заборгованість та проіндексованої суми платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у специфікації(ях), він оплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, суд першої інстанції, із яким погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок стягуваної з відповідача пені, та пересвідчившись у його правильності, правомірно стягнули з відповідача пеню, у заявленому до стягнення розмірі, а саме, 5 996,78 грн.
Стосовно заявленої до стягнення з відповідача суми нарахованих відсотків (процентів) на суму заборгованості за товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення, яка була задоволена судами попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 01,% за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Виходячи із наведених норм законодавства та умов договору, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема, погодження сторонами надання позивачем відповідачу товарного кредиту з відстрочкою платежу, за вирахуванням 20% попередньої оплати за поставлений відповідно до специфікацій №№ 1, 2 товар, встановленням судами факту порушення відповідачем проведення розрахунків, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявлених до стягнення позивачем грошових коштів у сумі 1 644,28 грн. -проценти за прострочену заборгованість по товарному кредиту.
Крім того, судами попередніх інстанцій задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача 507 804,32 грн. -сума, на яку індексований основний борг; колегія суддів погоджується і з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (с. 526 ЦК України).
Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов'язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов'язковими для виконання сторонами за договором.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, п. 4.5. договору сторони узгодили, що оплата товару та нарахованих відсотків проводиться в гривнях. Сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж на 3% від його офіційного курсу, встановленому НБУ на момент підписання договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу встановлюється за наступною формулою: К1/К0*СП=ПСП, де К1 -офіційний курс долара США на дату платежу, К0 -офіційний курс долара США на дату підписання договору, СП -сума поточного платежу, ПСП -проіндексована сума платежу.
Під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій відповідачем не надано доказів визнання вказаного пункту договору в установленому законом порядку недійсним.
Отже, погодивши п. 4.5. таку умову договору, сторони, зокрема, відповідач, взяв на себе обов'язок її виконувати, а тому, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відбулася зміна офіційного курсу долара США до гривні більше ніж на 3% від його офіційного курсу НБУ на момент подання позову в порівнянні з офіційним курсом долару США на момент укладення договору, правомірно задовольнили таку вимогу позивача як стягнення з відповідача проіндексованої суми платежу.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про пріоритетність застосування при розгляді даної справи норм ГК України, а не ЦК України та відхиляє їх з тих же підстав, що й апеляційний господарський суд.
Не приймає до уваги колегія суддів посилання скаржника на порушення Київським апеляційним господарським судом норм процесуального права, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ухвала про поновлення провадження у справі №48/377 від 15.05.2009, містить відмітку на зворотному боці ухвали про направлення копій ухвали сторонам у справі, відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
В силу ст.ст.42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Судами попередніх судових інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги такими, що не спростовують висновків судів.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 у справі №48/377 залишити без змін.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
С.В. Мирошниченко