30 вересня 2009 р.
№ 11/122/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09 червня 2009 року у справі № 11/122/09 Господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси", м. Запоріжжя, до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя", м. Запоріжжя, про стягнення 157 499,57 грн.,
за участю представників:
позивача -Кальф Г.В. (дов. № 132-09тр від 28.05.09);
відповідача -Орел Н.Г. (дов. № 1314 від 07.04.09),
У січні 2009 року позивач -ТОВ "Техресурси" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" про стягнення 157 499,57 грн.
Вказував, що 22.12.03 між ним та відповідачем було укладено депозитний договір № 19д-03 та 03.07.06 -договір про внесення змін до депозитного договору № 19д-03, згідно умов якого він зобов'язався передати банку (відповідачу) грошові кошти (депозит) в сумі 950 000,00 грн. з правом подальшої зміни депозиту, а банк -прийняти кошти на депозитний рахунок № 2615930115776 та сплачувати проценти за користування депозитом.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині повернення депозиту, позивач, згідно заяви про збільшення позовних вимог від 05.03.09, просив стягнути з відповідача на його користь 153 860 грн. боргу та 5 865,27 грн. пені, а всього -159 725,27 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30 березня 2009 року (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 5 865,27 грн. пені, 1 597,26 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припинено провадження в частині стягнення 153 860 грн. боргу.
Рішення в частині задоволення позовних вимог, мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині повернення депозиту, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті пені.
Рішення в частині припинення провадження в частині стягнення 153 860 грн. боргу, мотивоване посиланнями на повернення відповідачем суми боргу, що у відповідності до приписів п. 1-1 ст. 80 ГПК України є підставою до припинення провадження.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09 червня 2009 року (колегія суддів у складі: Мойсеєнко Т.В. -головуючого, Коробка Н.Д., Шевченко Т.М.) рішення скасовано в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 5 865,27 грн. пені, в цій частині постановлено нове рішення про відмову в позові.
Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що на час виникнення у відповідача зобов'язання по поверненню депозиту позивачу, діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому, у відповідності до приписів ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пеня за прострочення виконання зобов'язання відповідачем, не підлягає нарахуванню.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 625 ЦК України, ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22.12.03 між сторонами у справі було укладено депозитний договір № 19д-03 та 03.07.06 -договір про внесення змін до депозитного договору № 19д-03, згідно умов якого депозитодавець (позивач) зобов'язався передати банку (відповідачу) грошові кошти (депозит) в сумі 950 000,00 грн. з правом подальшої зміни депозиту, а банк -прийняти кошти на депозитний рахунок № 2615930115776 та сплачувати проценти за користування депозитом.
Відповідно до ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно п. 1.6 договору датою повернення депозиту є 22.12. 09.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.
Судами встановлено, що зобов'язання по поверненню депозиту відповідачем виконано 19.02.09, тобто з порушення строку його виконання та після порушення провадження у справі.
За приписами п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 153 860 грн. боргу, суди обох інстанцій правильно встановили та виходили з того, що між сторонами відсутній предмет спору.
Разом з тим, посилаючись на п. 4.1 договору, згідно якого, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні за кожний день прострочення пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, позивач просив стягнути 5 865,27 грн. пені.
При цьому, судами встановлено, що 07.10.08 постановою Правління Національного Банку України № 308 "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово -інвестиційному банку (Закрите акціонерне товариство)" прийнято рішення щодо призначення тимчасової адміністрації та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.08 до 06.04.09.
Мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, місцевий суд виходив з того, що положення ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки згідно ч. 2 вказаного Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, а в даному випадку строк виконання зобов'язань відповідачем настав після призначення тимчасової адміністрації.
Вказаних висновків місцевий суд дійшов внаслідок неправильного застосування положень ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки частина 3 цього Закону забороняє нарахування штрафних санкцій протягом дії мораторію.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, суд апеляційної інстанції виходив з того, що протягом дії мораторію на зобов'язання, що виникли, як до введення мораторію, так і після його введення, пеня за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується.
Дані висновки суду відповідають нормам матеріального права.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені.
Посилання касаційної скарги на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", не заслуговують на увагу суду, оскільки грунтуються на неправильному тлумаченні скаржником вказаної норми права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси" залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09 червня 2009 року у справі № 11/122/09 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: І.М. Волік
Н.І. Мележик