ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 42/421
29.09.09
За позовом Державного підприємства “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства праці та соціальної політики України” м. Києва
до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”
про зобов'язання вчинити певні дії,
Суддя Паламар П.І.
Представники:
від позивача не з'явився,
від відповідача Жекова М.І.
у липні 2009 року Державне підприємство “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства праці та соціальної політики України” звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладений договір № 810518 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 лютого 1999 р., згідно з яким відповідач зобов'язався постачати йому теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання, а він в свою чергу -оплачувати спожиту теплову енергію за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА.
Протягом грудня 2008-лютого 2009 років відповідач проводив нарахування плати за теплову енергію, одержану за цим договором, за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1662 від 27 листопада 2008 р., 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127 від 5 лютого 2009 р., які були скасовані Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р.
Нарахування відповідачем плати за теплову енергію за період грудня 2008-лютого 2009 років за вищевказаними тарифами є безпідставним, оскільки в цей період були чинними інші тарифи.
З цих підстав позивач просив задовольнити позов та зобов'язати відповідача провести зарахування сплачених сум за період 1 грудня 2008 -28 лютого 2009 років у розмірі 18153,95 грн. у відповідності до чинних тарифів, а також зобов'язати відповідача дотримуватися умов договору № 810518 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 лютого 1999 р., зокрема, здійснювати нарахування за спожиті послуги за чинними тарифами на момент надання цих послуг.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку. Доказів поважності причин неявки у судове засідання позивач суду не надав.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись його на безпідставність.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Судом встановлено, що 1 лютого 1999 р. між сторонами по справі укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810518.
За умовами вказаного договору відповідач зобов'язався постачати позивачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній в свою чергу -оплачувати спожиту теплову енергію на умовах договорів за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА.
Звертаючись в суд з указаним позовом позивач виходив з того, що, що протягом грудня 2008-28 лютого 2009 років на підставі вищевказаного договору відповідач здійснював постачання теплової енергії позивачу. Плату за поставлену в цей період теплову енергію, відповідач визначав на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1662 від 27 листопада 2008 р., 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127 від 5 лютого 2009 р.
Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1058/2008 від 20 листопада 2008 р., 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України, у зв'язку з чим, як зазначив позивач у своїй позовній заяві, належна сума до оплати за період 1 грудня 2008 -28 лютого 2009 років за спожиті послуги за спірним договором становить 18153,95 грн., а не 46685,86 грн. на яких наполягає відповідач.
Таким чином, позивач не погоджувався з вартістю проданої йому відповідачем теплової енергії, нарахування якої проведене відповідачем за тарифами, затвердженими не у встановленому чинним законодавством порядку.
Заявлені ж ним вимоги щодо правильності зарахування відповідачем сплачених за теплову енергію грошових коштів, а не правильності визначення вартості поставленої теплової енергії, не тягнуть відновлення його прав на придбання теплової енергії за цінами (тарифами), чинними на час придбання.
Доказів того, що сплачені позивачем протягом 1 грудня 2008-28 лютого 2009 років грошові кошти у розмірі 18153,95 грн. були зараховані відповідачем не в рахунок оплати за теплову енергію за спірним договором, у зв'язку з чим допущено порушення прав позивача, суду не надано.
З цих підстав у позові в цій частині відповідно вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.
Інші вимоги задоволенню також не підлягають, оскільки всупереч вимог ст. 33 ГПК України позивачем не доведено тієї обставини, що станом на час звернення його в суд з указаним позовом відповідач здійснює нарахування вартості спожитої за договором теплової енергії за тарифами, що не відповідають чинному законодавству.
Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові Державного підприємства “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства праці та соціальної політики України” м. Києва відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар