07 жовтня 2009 р. № 30/46-09-1259
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:Губенко Н.М.,
Суддів : Барицької Т.Л.,
Мирошниченка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Центуріон"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 р.
у справі№ 30/46-09-1259 господарського суду Одеської області
за позовомПриватного підприємства "Центуріон"
доЖитлово-будівельного товариства "Промінь"
простягнення 34797 доларів США
за участю представників сторін:
позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачане з'явились,
Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2009 р. (суддя Рога Н.В.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 34797 дол. США боргу, 4000 дол. США витрат на послуги адвоката та судові витрати.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 р. (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) вказане рішення скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм права та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування апеляційним господарським судом норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановив апеляційний господарський суд, 24.03.2008 р. ЖБТ "Промінь" та ОСОБА_3 (пайовик) уклали договір №072 про пайову участь у будівництві житла, за яким відповідач зобов'язався провести роботи по будівництву житлового будинку у м. Одеса по вул. Ак. Вільямса, №138-б та по закінченню будівництва передати пайовику 1-кімнатну квартиру №24 (ІІІ секц.) на 6 поверсі, заг. площею 59,06 м2, пайовик зобов'язаний оплатити вартість квартири та по закінченню будівництва прийняти квартиру згідно з умовами договору.
Згідно з п. п. 2.1.-2.2 Договору оплата послуг відповідачу проводиться готівковим та безготівковим шляхом на рахунок відповідача та визначається загальною сумою договору, вартість квартири складає 289307,40 грн. (еквівалент 59651 у.о. по курсу 4,85), оплата проводиться поступово.
ЖБТ "Промінь" зобов'язаний виконати роботи по будівництву та введенню в експлуатацію квартири до ІІ кварталу 2009 р. включно ( п. 3.1 договору).
Пунктом 5.3 договору визначено, що даний договір може бути розірваний за ініціативою пайовика, в разі порушення зі сторони відповідача строків завершення робіт по будівництву квартири більше ніж на 60 календарних днів, в такому разі відповідач зобов'язаний повернути пайовику суму фактично внесених грошових коштів у повному обсязі протягом 30 календарних днів.
За період з 25.03.2008р. по 25.05.2008р. ОСОБА_3 оплатила відповідачу 168765,35 грн.
06.08.2008 р. ОСОБА_3 подала до ЖБТ "Промінь" заяву про розірвання договору №072 про пайову участь у будівництві житла від 24.03.2008р. та повернення пайових внесків у розмірі 168765,45 грн.
20.10.2008 р. ОСОБА_3 уклала з адвокатом ОСОБА_4 угоду, за якою доручила проводити претензійно-позовну роботу з повернення вкладу до ЖБТ "Промінь" та представляти інтереси в судах України, вартість гонорару адвоката - 4000 дол. США, яку ОСОБА_3 сплатила за квитанцією №6 від 20.10.2008р.
29.10.2008 р. відповідачу надійшла від ОСОБА_3 претензія, в якій запропоновано укласти угоду про розірвання договору №072 від 24.03.2008р. про пайову участь в будівництві житла та повернути 168765,35 грн. -пайових внесків.
11.11.2008 р. ОСОБА_3 повторно надіслала претензію про розірвання договору №072 від 24.03.2008р. про пайову участь в будівництві житла та повернення 34797 доларів США, сплачених пайових внесків.
18.12.2008 р. відповідач надіслав відповідь на претензію, в якій повідомив про неможливість виплатити боргу у сумі еквівалентній 34797 доларів США.
24.02.2009 р. між ОСОБА_3 та ПП "Центуріон" укладено договір відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_3 відступила, а ПП "Центуріон" прийняв на себе право вимоги заборгованості ЖБТ "Промінь", яка виникла у відповідача з договору №072 про пайову участь в будівництві житла від 24.03.2008 р.
13.03.2009р. ОСОБА_3 повідомила ЖБТ "Промінь" про укладення 24.02.2009р. договору відступлення права вимоги.
В той же день, ПП "Центуріон" подало до господарського суду позов до ЖБТ "Промінь" про стягнення 34797 доларів США та витрат на послуги адвоката у розмірі 4000 дол. США.
За ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Дійсно, між ОСОБА_3 та ПП "Центуріон" укладено договір відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_3 відступає, а ПП "Центуріон" приймає на себе право вимоги заборгованості з ЖБТ "Промінь", яка виникла у останнього перед ОСОБА_3 з договору №072 про пайову участь у будівництві житла від 24.03.2008 р.
Між тим, з договору №072 про пайову участь у будівництві житла від 24.03.2008 р. вбачається, що ЖБТ "Промінь" зобов'язалося провести роботи по будівництву житлового будинку у м. Одеса по вул. Ак. Вільямса, №138-б, та по закінченню будівництва передати пайовику 1-кімнатну квартиру №24 (ІІІ секц.) на 6 поверсі, заг. площею 59,06 м2.
За період з 25.03.2008р. по 25.05.2008р. ОСОБА_3 сплатила відповідачу 168765,35 грн. (еквівалент 34797 дол. США), а 06.08.2008р. ОСОБА_3 подала відповідачу заяву про розірвання договору №072 про пайову участь у будівництві житла від 24.03.2008р. та повернення пайових внесків у розмірі 168765,45 грн.
Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що між ЖБТ "Промінь" та ОСОБА_3 не було досягнуто згоди щодо розірвання договору №072 про пайову участь у будівництві житла та повернення сплачених коштів.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про розірвання договору, як то угода про розірвання договору або рішення суду про розірвання договору, яке набрало законної сили, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що у ОСОБА_3 не виникло правових підстав для заявлення вимоги про повернення грошової суми (права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ПП "Центуріон" від ОСОБА_3 не переходило право вимоги заборгованості з ЖБТ "Промінь", яка виникла на підставі договору про пайову участь у будівництві житла від 24.05.2008р.
Водночас, рішенням суду першої інстанції стягнуто з відповідача 34797 дол. США, посилаючись на те, що ОСОБА_3 внесла в касу ЖБТ "Промінь" 34797 доларів США (за еквівалентом). Проте, з квитанцій до прибуткових касових ордерів вбачається, що грошові кошти у сумі 168765,45 грн. надходили до каси у національній валюті, на звороті квитанцій визначений еквівалент у доларах США.
Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути вирішене у грошовій одиниці України -гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 7 Декрету Кабміну України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. визначено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами України в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта, такі розрахунки повинні здійснюватися виключно через уповноважені банки, водночас здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_3, ЖБТ "Промінь" та ПП "Центуріон" є нерезидентами та отримали відповідну індивідуальну ліцензію Нацбанку України.
За таких обставин, висновок господарського суду про стягнення з відповідача 34797 доларів США боргу не відповідає вимогам чинного законодавства.
Не підлягала задоволенню вимога ПП "Центуріон" щодо стягнення з відповідача 4000 доларів США витрат на послуги адвоката. Так, ст. 44 ГПК України встановлено, що до складу судових витрат відносяться витрати на оплату послуг адвоката.
З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2008 р. ОСОБА_3 уклала з адвокатом ОСОБА_4 угоду, за якою ОСОБА_3 доручила проводити претензійно-позовну роботу з повернення вкладу та представляти інтереси в усіх судах України, гонорар адвоката становить 4000 доларів США, який ОСОБА_3 сплатила за квитанцією №6 від 20.10.2008р.
Між тим, з позовом про стягнення боргу до суду звернулося ПП "Центуріон", яке не перебувало з адвокатом ОСОБА_4 у договірних відносинах, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази та докази оплати ПП "Центуріон" послуг адвоката ОСОБА_4
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а відтак, правомірно скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.
Таким чином, оскаржувана постанова відповідає вимогам, викладеним в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення”, а тому є законною та обґрунтованою.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Центуріон" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 р. у справі № 30/46-09-1259 залишити без змін.
Головуючий Н. Губенко
СуддіТ. Барицька
С. Мирошниченко