83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.10.09 р. Справа № 15/200
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ДКП “Фармацевтична фабрика” м. Житомир (код ЄДРПОУ 32744083)
до відповідача Донецького комунального підприємства “Фармація” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 01976625)
про стягнення основного боргу в сумі 48628,31 грн., пені в сумі 3253,11 грн., 3% річних у розмірі 418,96 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Корсун М.М. за довіреністю б/н від 02.02.2009 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ДКП “Фармацевтична фабрика” м. Житомир до Донецького комунального підприємства “Фармація” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 48628,31 грн., пені в сумі 3253,11 грн., 3% річних у розмірі 418,96 грн.
Ухвалою суду від 31.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/200, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 28.09.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 28.10.2009 р.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд -
13.02.2009 р. сторони уклали договір № 169/09 купівлі-продажу оптової партії товарів, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупцю лікарські засоби виробництва ТОВ „ДКП „Фармацевтична фабрика” відповідно до завчасно поданої заявки (не менш ніж 3 календарних дні до дня поставки) шляхом факсимільного або поштового зв'язку, що конкретно обумовлює кількість та номенклатуру товару, необхідного покупцю, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти, своєчасно оплатити вказаний товар та повернути піддони в повному обсязі та в строки згідно умов договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що кількість, асортимент та ціна на переданий у власність покупцю товар вказується у видаткових накладних, які являють собою супровідні, розрахункові та відвантажувальні документи.
Згідно пунктів 3.1, 3.2, 3.3 договору розрахунки за поставлений товар покупець здійснює в повному обсязі в сумі, вказаній у видатковій накладній, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець здійснює оплату товару протягом 20 календарних днів з моменту його отримання. На ціну продукції можуть встановлюватися знижки, розмір яких визначається у специфікації, що підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 4.1 договору доставка товару здійснюється партіями згідно заявок покупця за рахунок продавця.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009 р. Завірена копія договору додана до позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 169/09 від 13.02.2009 р. ним було поставлено відповідачу лікарські засоби власного виробництва на загальну суму 58628,31 грн. за видатковими накладними: № ZK253 від 25.02.2009 р. на суму 24816,66 грн., № ZK359 від 13.03.2009 р. на суму 9832,25 грн., № ZK438 від 27.03.2009 р. на суму 13043,90 грн., № ZK541 від 10.04.2009 р. на суму 10935,50 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками печатки, а також податковими накладними: № 248 від 25.02.2009 р., № 357 від 13.03.2009 р., № 436 від 27.03.2009 р., № 541 від 10.04.2009 р. Завірені копії видаткових та податкових накладних містяться в матеріалах справи.
В підтвердження отримання спірного товару представником відповідача позивач надав до суду завірені копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 00397 від 02.03.2009 р. (згідно якої представник відповідача, нібито, отримав товар від позивача за видатковою накладною № ZK253 від 25.02.2009 р.); серії НБМ № 219219 від 14.04.2009 р. (згідно якої представник відповідача, нібито, отримав товар від позивача за видатковою накладною № ZK541 від 10.04.2009 р.). Вказані довіреності суд не приймає як належні докази у даній справі згідно ст. 36 ГПК України, тому що спірні довіреності датовані після фактичного отримання представником відповідача товару за вказаними спірними видатковими накладними.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 169/09 від 13.02.2009 р. суд робить виходячи з того, що позивач стверджував цей факт в позовній заяві, а відповідач в судовому засіданні 13.10.2009 р. в усній формі підтвердив існування спірних взаємовідносин між сторонами саме на підставі договору № 169/09 від 13.02.2009 р.
Позивач в позовній заяві стверджував, що відповідач частково оплатив отриманий товар, в результаті чого на момент подачі позову до суду заборгованість склала 48628,31 грн.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:
Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 169/09 від 13.02.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Сторони в договорі передбачили відстрочення платежу на 20 календарних днів з моменту відвантаження товару, тобто від дати накладної.
Виходячи з того, що за останньою спірною видатковою накладною № ZK541 товар був отриманий відповідачем 10.04.2009 р., строк оплати наступив у період з 11.04.2009 р. по 30.04.2009 р. включно, а вже з 04.05.2009 р. (з урахуванням святкових та вихідних днів) для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару. За іншими видатковими накладними строк оплати наступив раніше. Тобто по всім спірним видатковим накладним строк оплати настав, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Від позивача до суду надійшло клопотання № 10/02-142-К від 09.10.2009 р., в якому він просить суд припинити провадження у даній справі у зв'язку з тим, що відповідач повністю оплатив основний борг. В обґрунтування вказаного позивач надав до суду оригінали оборотно-сальдових відомостей, банківських довідок, реєстру платіжних документів, а також завірену копію банківської виписки.
Відповідач надав до суду завірені копії платіжних доручень в підтвердження погашення ним суми основного боргу.
За вищевказаних обставин провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 48628,31 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після порушення провадження у даній справі).
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 7.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 3253,11 грн. (розрахунок доданий до позову).
Пунктом 7.2 договору передбачено, що при простроченні покупцем оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в сумі 418,96 грн. (розрахунок доданий до позову).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.
Перевіркою розрахунків пені та 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.
Відповідач в судовому засіданні 13.10.2009 р. в усній формі визнав позовні вимоги.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3253,11 грн., 3% річних в сумі 418,96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на грошові суми та майно, які належать відповідачу.
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати в частині задоволення позовних вимог та припинення провадження у справі покладаються на відповідача (спір виник з його вини).
На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 80 ч. 1 п. 1-1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Донецького комунального підприємства “Фармація” (юридична адреса: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 5-А; код ЄДРПОУ 01976625; рахунок 26005380042000 у ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ДКП “Фармацевтична фабрика” (юридична адреса: 10014, м. Житомир, вул. Лермонтовська, 5; код ЄДРПОУ 32744083; рахунок 2600601527330 в ЖФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 311324) суму 3672,07 грн. (а саме: пеню в розмірі 3253,11 грн., 3% річних в сумі 418,96 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 523,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 48628,31 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
В судовому засіданні 13.10.2009 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя