79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.10.09 Справа№ 9/125
Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.
При секретарі Марочканич І. О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Прокурора Золочівського району Львівської області в інтересах держави в особі
Позивача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів,
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агросвіт», Львівська область, Золочівський район, село Городилів,
Про стягнення заборгованості за спожитий газ та його транспортування в сумі 50910 грн. 58 коп.
За участю представників:
Від прокурора: прокурор Прокуратури Львівської області Яворський Я.Т.
Від позивача: Станько М.М. -представник,
Від відповідача: не прибув.
Представникам роз»яснино права та обов»язки передбачені ст.ст. 22 та 29 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Золочівського району Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львів, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агросвіт», Львівська область, Золочівський район, село Городилів, про стягнення заборгованості за спожитий газ та його транспортування в сумі 38910 грн. 58 коп. основного боргу, 583 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 3610,12 грн. пені, 2723,74 грн. штрафу, 495,71 грн. -відсотків річних, згідно заяви про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 509 грн. 10 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп., витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою суду від 24.07.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11.08.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку повідомлені: Прокурор -28.07.09р., Позивач -27.07.2009р., філія позивача -29.07.09р., Відповідач -30.07.2009р., рекомендованими кореспонденціями, відповідно № 4553758, № 4553766, № 4553774, № 4553787 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення -в матеріалах справи).
У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 11.08.2009 року розгляд справи було відкладено на 20.08.2009р.
З підстав зазначених в ухвалі суду від 20.08.09р. розгляд справи відкладено на 08.09.09р., а 08.09.09р. на 24.09.09р.
Сторони у справі були належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно, втретє та вчетверте, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГС України від 10.12.2002р. № 75 -рекомендованою поштою.
Представник прокуратури позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом, просить позов задовільнити та стягнути з відповідача на користь ВАТ «Львівгаз»38910 грн. 58 коп. основного боргу, 583 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 3610,12 грн. пені, 2723,74 грн. штрафу, 495,71 грн. -відсотків річних, згідно заяви про збільшення позовних вимог та стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 509 грн. 10 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп., витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом, просить позов задовільнити та стягнути з відповідача на користь ВАТ «Львівгаз»38910 грн. 58 коп. основного боргу, 583 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 3610,12 грн. пені, 2723,74 грн. штрафу, 495,71 грн. -відсотків річних, згідно заяви про збільшення позовних вимог.
Відповідач, вчетверте, в судове засідання повноважного представника не направив, вимог ухвал суду не виконав, не зважаючи на те, що був належним чином, під розписку, 30.07.09р. рекомендованою поштою № 4553782 повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, повторно, втретє та вчетверте, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 -рекомендованою поштою.
Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.
Між позивачем (ВАТ «Львівгаз», в особі відособленого підрозділу Золочівське УЕГГ на підставі довіреності № 06-3 від 05.01.09р.) та відповідачем (ТзОВ «Компанія «Агросвіт»10 березня 2009 року було укладено Договір № 6011 з постачання природного газу з Додатком № 1 до нього «Журнал погодинного обліку витрати газу».
Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками підприємств, тобто відповідно до статті 207 ЦК України, відтак є правомірним правочином, стаття 204 ЦК України.
На час розгляду даної справи договір є чинним, не розірваний, не визнаний не дійсним, таких доказів сторони суду не представили.
По своїй правовій природі, основними ознаками є договором поставки, оскільки відповідає вимогам статті 712 ЦК України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особитим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму (частина 1).
про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Відповідно до п. 1.1. Договору № 6011 позивач (Облгаз) зобов»язується поставити відповідачу (Споживачу) природний газ, а споживач оплатити згідно умов цього договору.
Пунктом п. 1.2. договору, сторони передбачили, що укладення цього договору можливе при умові наявності договору з транспортування природного газу розподільними мережами.
На виконання умов цього пункту, між позивачем та відповідачем є укладений договір № 3011 про надання послуг з транспортування газу від 13 січня 2009 року (докази в матеріалах справи).
Кількість та якість газу визначена у розділі 2 договору, умови надання природного газу -розділом 3 договору, ціна газу визначена у розділі 4 договору.
Розділом 5 сторони за договором передбачили порядок та умови проведення розрахунків.
Так, п. 5.1. сторони передбачили, що оплата за надання послуг здійснюється споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок облгазу в порядку визначеному п.п. 5.1.1. договору. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюються до 5 числа місяця, наступного за звітним (п. 5.1.2.), датою оплати -дата надходження грошових коштів на рахунок облгазу або дати внесення споживачем грошових коштів в касу облгазу (5.3.договору).
Відповідальність сторін за невиконання та/або неналежне виконання умов договору передбачено у розділі 6 договору.
Так, пунктом 6.2. договору визначено, що за порушення строків виконання зобов»язань зазначених у розділі 5 договору, споживач сплачує на користь облгазу, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) % від суми заборгованості.
Позивач свої зобов»язання за даним договором виконав у повному обсязі, поставив відповідачу природній газ на загальну суму 38910 грн. 58 коп., що підтверджується матеріалами даної справи.
Відповідач своїх зобов»язань за вказаним договором не виконав, за наданий позивачем та спожитий відповідачем природній газ не розрахувався, на час розгляду даної справи в господарському суді, заборгував перед позивачем за наданий йому природній газ 38910 грн. 58 коп.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 3610 грн. 12 коп., яка нарахована відповідно до п. 6.2. договору, за період з 06.04.2009р. по 14.06.09р. за 70 днів прострочення платежу в сумі 1790,95 грн., від суми основного боргу -38910,58 грн., ставка НБУ у вказаний період складала 12%; за період з 15.06.09р. по 11.08.09р., за 58 днів прострочення платежу нарахована пеня у розмірі 1360,27 грн., від суми основного боргу -38910,58 грн., ставка НБУ у цей період складала 11%, та за період з 12.08.09р. по 01.09.09р. за 21 день прострочення платежу нараховано пеню у розмірі 458,93 грн., від суми основного боргу -38910,58 грн., ставка НБУ у цей період 10,25%.
Загальний розмір пені за вказані вище періоди складає 3610,12 грн. (1790,95 грн. + 1360,27 грн. + 458,93 грн.) /розрахунок пені приведений у тексті позовної заяви/.
Нарахований розмір пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України, частині 2 статті 343 ГК України, статтям 1 та 3 Закону України »Про відповідальність на несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»в редакції ЗУ від 10.01.2002р. № 2921-111.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 583 грн. 66 коп. інфляційних втрат та 495 грн. 71 коп. 3 % річних, які нараховано відповідно до п. 6.2. договору, статті 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок суми боргу з врахуванням інфляційних процесів з 06.05.2009р. -01.09.2009р. та процентів річних /приведений у тексті позовної заяви/ розраховано в межах строків позовної давності визначених статтею 257 ЦК України.
Правильність розрахунку інфляційних витрат та 3 % річних була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у тексті позовної заяви, відтак позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь інфляційних витрат у розмірі 583,66 грн. та 3 % річних в сумі 495,71 грн. підлягає до задоволення.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 7% штрафу за прострочення платежу понад 30 (тридцять) днів, який нараховано відповідно до пункту 6.2. договору, в сумі 2723 грн.74 коп.
Правильність розрахунку 7% штрафу перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному у тексті позовної заяви ( 38910,58 грн. основного боргу х 7% : 100% = 2723,74 грн.).
Суд, заслухав пояснення представника прокуратури та позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.
Позовна заява подана до господарського суду прокурором відповідно до статті 121 Конституції України, статті 36 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурор, який заявив позов до суду відповідно дол. Статті 29 ГПК України, не сплачує судових витрат за своїми позовами на підставі статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Отже, судові витрати слід покласти на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України, та стягнути їх в дохід Державного бюджету України.
Станом на час подання позову до господарського суду (21.07.2009р.) розмір витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу встановлений у розмірі складав 118 грн. 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 21 грудня 2005р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат за інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»(Офіційний вісник України, 2005р. № 52, ст. 3301; № 46, ст. 3080; 2007р. № 28, ст. 1116) у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р., так як постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 08.07.2009р. була скасована постанова Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р., якою був встановлений інший розмір (312,50 грн., а з 01.06.09р. -315 грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-тенхнічне забезпечення судового процесу (Офіційний вісник України.2009 р., № 29, ст.974).
У зв»язку цим відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат за інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»(Офіційний вісник України, 2005р. № 52, ст. 3301; № 46, ст. 3080; 2007р. № 28, ст. 1116) у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р., якою розмір витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу був визначений в сумі 118,00 грн. (Вісник господарського судочинства. 4/1009. -С. 6).
Постанова КМ України від 05.08.2009р. № 825, якою встановлено розмір витрат за інформаційно-технічного забезпечення судових процесів в сумі 236,00 грн., на час подання позову до господарського суду (21.07.2009р.), ще не була прийнята. Зазначена постанова набрала чинності з 13.08.2009р.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3 -4-7, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агросвіт»(п. і. 80716, Львівська область, Золочівський район, село Городилів, код ЄДРПОУ 33424790) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»( 79039, місто Львів, вулиця Золота, 42, код ЄДРПОУ03349039) 38010 грн. 58 коп. основного боргу, 583 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 3610 грн. 12 коп. пені, 2723 грн. 74 коп. штрафу, 495 грн. 71 коп. -відсотків річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агросвіт»(п. і. 80716, Львівська область, Золочівський район, село Городилів, код ЄДРПОУ 33424790) на користь Державного бюджету України 509 грн. 10 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Данко Л.С.
Рішення прийнято, оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, підписано та проголошено -24.09.2009р. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя