91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
11.09.09 Справа № 8/149пн
За позовом Луганського обласного акціонерного товариства закритого типу «Втормет», м. Луганськ,
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ, -
за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Виконавчого комітету Веселогорівської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області, -
про визнання права власності.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -представник не з'явився;
від відповідача -Кустовський О.С. -головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №18-01-0001 від 08.01.09 року;
від третьої особи -Качан О.І. -сільський голова, - посвідчення №001; паспорт ЕК №371738 від 08.04.97 року, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивач просить визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: пансіонат «Весела гора», 1965 року введення в експлуатацію, початковою балансовою вартістю 15962654 тис.карб. та залишковою вартістю 2255,88 грн., який обліковується на його (позивача) балансі та знаходиться за адресою: село Весела Гора Слов'яносербського району Луганської області.
Позов вмотивовано тим, що відповідач не визнає за ним права власності на спірний об'єкт нерухомості та пред'явив свідоцтво про право власності на нього, видане 08.07.09 року виконавчим комітетом Веселогорівської сільської ради.
Згідно розпорядження заступника голови -в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 03.08.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 04 серпня до 18 серпня 2009 року -з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази; з 18 серпня до 01 вересня 2009 року -у зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи та необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази; з 01 вересня до 11 вересня 2009 року -за клопотанням позивача.
У судовому засіданні, яке відбулося 18.08.09 року, представник позивача подав до суду письмове клопотання про витребування додаткових доказів (вих. №б/н від 18.08.09 року, до якого додав (серед низки інших документів) заперечення на відповідь відповідача по справі -Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (далі -РВ ФДМУ) за вих. №30 від 17.08.09 року, у якому, заперечуючи проти доводів відповідача. виклав прохання про визнання за ним права власності на спірне майно, вжиття заходів до забезпечення позову, а також про визнання недійсним рішення Веселогорівської сільської ради про надання права власності на пансіонат «Весела гора»від 13.07.09 року.
Оскільки вищеназваний документ має назву «заперечення на відповідь відповідача по справі», а не «заява про зміну (чи уточнення) позовних вимог»; представник позивача не ставив суд до відома про зміну позовних вимог, у тому числі -шляхом подання згаданого тут заперечення; не сплачував державне мито за розгляд немайнових вимог (щодо визнання рішень Веселогорівської сільради недійсними), не спрямував копій заперечення відповідачу та третій особі, - судом це заперечення не сприйнято за заяву про зміну позовних вимог, з огляду на що предметом спору є той, що заявлений у резолютивній частині позовної заяви від 10.07.09 року вих. №29 (до суду надійшла 16.07.09 року).
Ухвалою суду від 18.08.09 року вжито заходів до забезпечення позову: Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області заборонено до вирішення цього спору по суті та набрання рішенням законної сили здійснювати заходи щодо відчуження будь-яким способом спірного об'єкта нерухомого майна.
До початку судового засідання, призначеного на 11.09.09 року, представники відповідача та третьої особи звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.
Позивач до судового засідання не з'явився, звернувшись до суду з клопотанням (вих. №б/н від 25.08.09 року) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника позивача до судового засідання, призначеного на 01.09.09 року, з поважних причин.
Представник відповідача позов не визнав, вважаючи його таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві та суперечить фактичним обставинам справи, оскільки у відповідача маються документальні докази реєстрації за ним (відповідачем) права власності на спірний об'єкт нерухомого майна (відзив на позов від 04.08.09 року вих. №10-01-04893).
Представник третьої особи у судовому засіданні позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим, хоча відзив на позов не надав, посилаючись на неотримання позовної заяви та її документального підтвердження.
Представники відповідача та третьої особи не заперечили проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні, за відсутності позивача.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що термін судового розгляду справи, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України, закінчується 16.09.09 року, а від сторін до суду не надійшла узгоджена заява в порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України, що унеможливлює подальше відкладення розгляду справи, суд, керуючись ст.ст.22,43,69 та 75 ГПК України вважає за можливе розглянути спір по суті за відсутності позивача, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Заслухавши представників відповідача та третьої особи, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.
Луганське обласне акціонерне товариство закритого типу «Втормет»(далі -ЛОАТЗТ «Втормет»), ідентифікаційний код 00191448, державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради зареєстроване в якості юридичної особи 07.12.94 року, реєстраційний запис 13821200000005927.
Згідно п. 1 ст.1 Статуту товариство створене відповідно до рішення зборів засновників від 18.11.94 року, протокол №11 шляхом викупу державного майна орендного підприємства «Втормет»на підставі договору купівлі-продажу №2-2585 від 30.06.94 року; товариство є правонаступником орендного підприємства «Втормет».
Товариство має статутний фонд у розмірі 313724,25 грн., який поділений на 59757 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 5,25 грн. кожна (п.1 ст.8).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.20-22), організація орендарів Луганського обласного орендного підприємства «Втормет»(далі -ЛООП «Втормет») 27.10.093 року уклала з Фондом державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по луганській області (далі -РВ ФДМУ) договір оренди державного майна №000103/09-А.
27.06.94 року сторони за договором уклали Додаткову угоду №000140/09-А (а.с.20-22), пунктом 1.3 якої встановлено, що пункт 5.2 основного договору доповнено підпунктом: «викупити орендоване майно на умовах, у порядку та строки, визначені чинним законодавством України»
Ця угода визначає вартість майна. яке підлягає викупу, умови викупу, порядок. терміни та кошти за об'єкт приватизації (п.2.1).
Згідно п.2.2 додаткової угоди орендар купує, а орендодавець -продає цілісний майновий комплекс ЛООП «Втормет»згідно протоколу інвентаризації майна по акту оцінки вартості майна орендного підприємства, затвердженої наказом РВ ФДМУ №820 від 27.06.94 року становить 31.404.948 тис. карб.; вартість майна. яке належить орендареві, - 20.216.497 тис. карб.; вартість майна, для якого встановлено пільги, - становить 81.388 тис. карб.
Далі у цьому ж пункті угоди йдеться про те, що орендарю безкоштовно, відповідно до ст. 24 Закону про приватизацію майна державних підприємств, передається низка об'єктів нерухомого майна, у тому числі -пансіонат «Весела гора», рік введення в експлуатацію -1965-1978, залишкова балансова вартість -226 тис. карб. (цитується відповідно до предмету спору).
До додаткової угоди додано Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу (далі -ЦМК) ЛООП «Втормет», затверджений начальником РВ ФДМУ 27.06.94 року, у тому числі -майна, для якого встановлені пільги, при цьому вартість останнього складає 117.218/81338 тис. карб. (позиція 17.2) (а.с.23-24).
30.06.94 року між РВ ФДМУ (продавець) та ЛООП «Втормет»(покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна -ЦМК ЛООП «Втормет»(п.1), оціночною вартістю 11.074.119 тис. карб. (п.2), плата за яке здійснюється: на суму 7.751.883 тис. карб. -приватизаційними майновими сертифікатами, на суму 3.322.236 тис. карб. -грошовими коштами (п.3).
Право власності на майно переходить до покупця після внесення усієї вартості викупленого майна та підписання сторонами Акту передачі проданого державного майна (п.7).
Покупець є правонаступником майнових прав та обов'язків підприємства, майно якого він придбав (п.9).
Покупець погоджується на умови, вказані у додатковій угоді від 27.06.94 року, щодо викупу орендованого майна у повному обсязі та у встановлені строки (п.10).
Продавець підтверджує, що згадане у цьому договорі майно не входить до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації (п.11).
Цей договір нотаріально посвідчено державним нотаріусом 4-ї Луганської нотаріальної контори Могильною Т.М. 30.06.94 року, за реєстром №2-2586 (а.с.25-27).
15.09.94 продавець передав покупцеві вищезгаданий ЦМК, у тому числі -безкоштовно об'єкти соціально-культурного призначення на суму 117218/81.338 тис. карб. (а.с.28-29).
Господарським судом Луганської області 20.06.06 року порушено провадження по справі №20/34-б за заявою ЛОАТЗТ «Втормет»- про банкрутство (а.с.19).
Ухвалою суду від 04.09.08 року ліквідатором призначено Кулагіна О.О., у зв'язку з чим останній став вживати заходів до виявлення майна підприємства.
Прокурор Артемівського району міста Луганська в інтересах держави в особі РВ ФДМУ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат «Втормет»»- про визнання права власності та витребування майна, при цьому предметом спору була будівля клубу, розташована за адресою: місто Луганськ вул. А.Ліньова 81-а, передана ЛОАТЗТ «Втормет»на підставі вищезгаданих договору купівлі-продажу та додаткової угоди до нього (справа №15/78пн).
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.09.08 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.11.08 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.09 року, - у задоволенні позову відмовлено (а.с.39-50).
Позивач, отримавши вищезгадані судові рішення, дійшов висновку, що як предмет спору по справі №15/78пн, так і інші об'єкти нерухомого майна, передані йому безкоштовно згідно договору купівлі-продажу від 30.06.94 року, за реєстром №2-2586, є його власністю.
Однак РВ ФДМУ своїми листами на його (позивача) адресу від 05.03.09 року за вих. №18-07-01264 та від 04.06.09 року за вих. №11-07-03404 (а.с.30-31) спростувало таку думку позивача та повідомило його, що пансіонат «Весела гора»є державною власністю, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Виконавчим комітетом Веселогорівської сільської ради Слов'яносрербського району Луганської області (третя особа по справі) 08.07.09 року на підставі його рішення від 01.07.09 року за №49 (а.с. 70), яке зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, - що підтверджується витягом з нього 23271521 від 13.07.09 року (а.с.71).
Позивач заперечує наявність у держави права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.
Ця обставина стала підставою для звернення ЛОАТЗТ «Втормет»з цим позовом до суду.
ІІ.Заслухавши представників відповідача та третьої особи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦКУ встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом на підставі доданих до матеріалів справи доказів, встановлено, що позивач є власником майна, наведеного у позовній вимозі.
Так, згідно зі ст. 27 Закону України від 04.03.92 року №2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна», при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу, договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню, а також реєстрації виконкомами Рад народних депутатів протягом одного місяця з дня його укладення. Порядок переходу права власності на приватизовані об'єкти визначається відповідно до законодавства.
Між відповідачем та позивачем (правонаступником якої є позивач у справі) був укладений договір купівлі-продажу державного майна від 30.06.94 року, за реєстром №2-2586, який сторонами повністю виконано.
Його предметом є ЦМК ЛООП «Втормет», до складу якого на момент продажу входили також 9 об'єктів нерухомості, передані покупцеві безоплатно, у т.ч. пансіонат «Весела гора».
Згідно ст. 20 Закону України «Про приватизацію державного майна», визначення початкової ціни об'єкта приватизації або розміру статутного фонду господарського товариства, що створюється на основі державного підприємства, здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості, зафіксованій на момент емісії приватизаційних паперів, основних фондів, з врахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів, та врахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, відповідно до Методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Оцінка вартості майна, що викупалося згідно з вказаним договором від 30.06.94 року та передавалося згідно з актом передачі проданого державного майна цілісного майнового комплексу від 15.09.94 року, здійснювалась згідно з Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.93 року № 717.
Згідно п. 8 даної Методики оцінка вартості цілісного майнового комплексу здійснюється на підставі балансу підприємства.
Пунктом 9 Методики визначено, що оцінка майна цілісних майнових комплексів здійснюється у такій послідовності:
- проведення повної інвентаризації майна;
- розроблення передаточного балансу;
- визначення вартості об'єкта приватизації згідно з даними інвентаризації та балансу;
- складання акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу.
Як вбачається з матеріалів справи, оцінка майна цілісного майнового комплексу в даному випадку здійснена відповідно до вимог вказаної Методики. Так, згідно акту оцінки вартості майна орендного підприємства, затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України від 27.06.94 року, загальна балансова вартість основних засобів становила 31.404.948 тис.крб., не включаючи вартості майна орендарів, - що відповідає даним балансу і включає усі основні засоби без винятку, у тому числі спірний об'єкт. Залишкова вартість основних засобів, які передаються згідно акту, становила 9.453.839 тис. крб.- згідно балансу та акту оцінки.
Згідно п. 42 Методики, вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, та вартість майна, для якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення).
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно зі статтею 8 цього Закону, яке, стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.
Згідно балансу та акту оцінки загальна вартість об'єкту приватизації становить 31.404.948 тис. карб.; вартість майна, що належить орендареві, складає 20.216.497 тис. крб.; вартість майна, для якого встановлено пільги (у тому числі спірний об'єкт) складає 81.338 тис. крб. Остаточна вартість основних фондів, що підлягають приватизації, складає 11.074.119 тис. карб. (згідно акту оцінки).
Таким чином, спірне майно увійшло до складу цілісного майнового комплексу, який був переданий позивачеві за договором купівлі-продажу та за актом приймання-передачі, при цьому ціна проданого державного майна була зменшена відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції, чинній на час аналізованих правовідносин) та п.п. 8,9,42 Методики.
Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порядок переходу права власності на приватизовані об'єкти визначається відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР, який діяв на момент приватизації, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно договору купівлі-продажу від 30.06.94 року та акту передачі проданого державного майна цілісного майнового комплексу від 15.09.94 року, право власності на майно цілісного майнового комплексу переходить покупцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Системний аналіз законодавства, діючого на момент приватизації, призводить до висновку, що право власності позивача на спірний об'єкт у процесі приватизації виникло на підставі ст.ст. 2, 3, 20, 24 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції чинній на час аналізованих правовідносин), ст. 21 Закону України «Про власність»(у редакції, що діяла на момент приватизації).
Законом України «Про власність»передбачено, що право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами у своїх поясненнях по справі, спірне майно (будівля пансіонату «Весела гора») передане відповідачем позивачеві за актом передачі проданого державного майна цілісного майнового комплексу від 15.09.94 року у складі основних фондів за балансовою вартістю згідно акту оцінки 11.074.119 тис. крб., при цьому ціна проданого державного майна була зменшена відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна», та п.п. 8,9,42 Методики.
Аналіз законів України «Про приватизацію майна державних підприємств»та «Про власність»(у редакціях цих Законів, що діяли на момент приватизації) надає можливість встановити факт того, що спірне майно у процесі приватизації передане відповідачем позивачеві у складі майна цілісного майнового комплексу саме у власність, що також підтверджено матеріалами справи.
Згідно п. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993р. № 57-93 «Про приватизацію цілісних майнових комплексів»(в редакції, чинній на час аналізованих правовідносин), який кореспондується з п. 48 Методики, до складу статутного фонду товариства вноситься державне майно, здане в оренду, та майно, що є власністю орендаря, і перебуває на балансі підприємства, створеного орендарем.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно увійшло до складу статутного фонду позивача. Статут позивача затверджений та зареєстрований у встановленому законом порядку.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач правомірно вважає себе власником спірного нерухомого майна.
Згідно ст. 324 ЦК УРСР, за договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж майно. До договору безоплатного користування майном відповідно застосовуються правила статті 257, частини першої статті 259, статей 260 і 262, пунктів другого-п'ятого статті 265 і статей 271 і 272 цього Кодексу.
Згідно ст. 257 ЦК УРСР, договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі. Договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.
Згідно ст. 325 ЦК УРСР, строк договору безоплатного користування майном, укладеного між соціалістичними організаціями, не повинен перевищувати одного року, якщо законодавством Союзу РСР або Української РСР не встановлене інше. Якщо договір, який може бути укладений на строк не більше одного року, укладений на більш тривалий строк, він вважається укладеним на один рік. Якщо такий договір укладений без зазначення строку, застосовується частина перша статті 259 цього Кодексу. Якщо ні один з учасників такого договору не заявив про відмову від нього, договір вважається припиненим по закінченні року.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях по справі, договір про безоплатне користування державним майном між позивачем та відповідачем на будь-який строк не укладався.
Позивач довів суду, що у встановленому законом порядку набув право власності на спірне нерухоме майно.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 44,47-1 та 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача, а саме: витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.).
Судом встановлено, що позивач припустився надмірної сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Так, згідно квитанції №00457 від 13.07.09 року він сплатив до Державного бюджету України 315,00 грн. (а.с.8).
Датою звернення до суду є 16.07.09 року (а.с.2-4).
08.07.09 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №693 «Про скасування постанови КМУ від 14.04.09 року №361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»(набрала чинності з 14.07.09 року), згідно якій розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу встановлено на рівні 118,00 грн.
Таким чином, сума надмірної сплати вищеназваних витрат становить 197,00 грн. (315,00 грн. -118,00 грн.) та підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.
На підставі викладеного, ст.ст.20,24,27 Закону України «Про приватизацію державного майна»; ст.ст.328,392 Цивільного кодексу України, керуючись, ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати за Луганським обласним акціонерним товариством закритого типу «Втормет», ідентифікаційний код 00191448, юридична адреса: місто Луганськ, вул. А.Ліньова, 81-а, право власності на нерухоме майно -пансіонат «Весела гора», рік вводу в експлуатацію -1965-й; залишковою балансовою вартістю 2255,88 грн., який знаходиться за адресою: село Весела Гора Слов'яносербсьекого району Луганської області.
Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно, вказане у цьому пункті рішення, підлягає державній реєстрації.
згадане у цьому пункті рішення нерухоме
3.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, ідентифікаційний код 13398493, яке знаходиться за адресою: м.Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а, - на користь Луганського обласного акціонерного товариства закритого типу «Втормет», ідентифікаційний код 00191448, юридична адреса: місто Луганськ, вул. А.Ліньова, 81-а, - витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн.00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
4.Повернути з Державного бюджету України на користь Луганського обласного акціонерного товариства закритого типу «Втормет», ідентифікаційний код 00191448, юридична адреса: місто Луганськ, вул. А.Ліньова, 81-а, суму надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 00 коп.
Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.
5.Заходи до забезпечення позову, вжиті по цій справі на підставі ухвали господарського суду Луганської області від 18.08.09 року, скасувати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 11.09.09 року за згодою представників відповідача та третьої особи оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 14 вересня 2009 року.
Суддя А.П.Середа