16 вересня 2009 р.
№ 6/42пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Губенко Н.М.,
суддів:
Барицької Т.Л.,
Мирошниченка С.В.,
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода"
на рішення
господарського суду Луганської області від 07.05.2009
у справі
№ 6/42пд
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода"
до
Закритого акціонерного товариства "Криворізьке"
про
зобов'язання укласти договір в редакції позивача
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Шепіль Ю.М. (дов. №2 від 01.10.2008);
- відповідача повідомлений, але не з'явився;
Встановив:
Рішенням господарського суду Луганської області від 07.05.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" (надалі позивач) відмовлено у задоволенні позову до Закритого акціонерного товариства "Криворізьке" (надалі відповідач) про зобов'язання укласти договір в редакції позивача.
Позивач, не погоджуючись із прийнятим у справі рішенням суду, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача. Обґрунтовуючи підстави касаційної скарги, скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами централізованого та комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, тощо.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить прийняте у даній справі судове рішення залишити без змін, вимоги касаційної скарги без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи №6/42пд відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, предметом даного спору є вимога позивача спонукати відповідача укласти в його редакції пункти договору на послуги з водопостачання №18/1 від 01.01.2009, а саме, п. 3.1., п. 3.7., п. 3.8., п. 3.12., п. 4.1., п. 4.3., п. 5.2., п. 5.5., п. 5.7., п. 5.9., п. 5.10., п. 6.6., п. 4.7., п. 8.1., п. 8.2., п. 10.4. Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що 22.12.2008 на адресу відповідача було направлено 2 примірники договору на послуги з водопостачання, який був підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей. Сторони не дійшли згоди щодо укладення вказаних пунктів договору, а запропонована відповідачем редакція зазначених пунктів не може бути прийнята позивачем, оскільки може призвести до позадоговірного водоспоживання та ухилення від сплати за надані послуги.
Господарський суд першої інстанції, розглядаючи дану справу та відмовляючи позивачу у задоволенні позову, прийшов до висновку про його безпідставність, оскільки направлений 22.12.2008 позивачем відповідачу проект спірного договору містить посилання на додатки до нього, а саме: Додаток 1 "Паспорт водного господарства", Додаток "Генплан", проте сам договір не має цих додатків, а оскільки саме позивач був ініціатором укладення спірного договору, то, відповідно, він і був зобов'язаний скласти та направити вказані додатки. Крім того, сторони у договорі №18/1 від 01.01.2009 не визначили обсяг та режим скиду стічних вод, розмір та порядок оплати послуг, не визначили мережі водопостачання та водовідведення, а також інші суттєві умови, які, як правило, визначаються в додатку "Паспорт водного господарства". Встановивши наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що проект договору на послуги з водопостачання та водовідведення, запропонований позивачем, не містить усіх суттєвих умов, необхідних для укладення договору.
Вищий господарський суд України не може погодитися із рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, серед яких вказано й договори, визначено статтею 11 Цивільного кодексу України.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 3 цієї статті укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.
Відповідно до ч.6 ст.179 ГК України, суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Обставинами справи підтверджується, що спір виник при укладенні між сторонами договору, передбаченого, зокрема, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання".
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Пункт 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 630 від 21.07.2005 року (далі - Правила) встановлює, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Постановою N 630 від 21.07.2005 року Кабінет Міністрів України також затвердив типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Право Кабінету Міністрів України затверджувати типові договори передбачено ч. 2 ст. 179 ГК України.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони мають право визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору.
Отже, виходячи із наведеного випливає висновок, що надання послуг з водопостачання та водовідведення, які є одними із різновидів житлово-комунальних послуг, має відбуватися виключно на договірних засадах; умови ж укладеного договору на водопостачання та водовідведення обов'язково мають відповідати умовам типового договору, тобто умови укладеного між сторонами договору за своїм змістом не мають бути абсолютно тотожними умовам типового договору (законодавець дозволяє сторонам конкретизувати ці умови), проте, мають зберігати загальний зміст типового договору.
Проте, із оскаржуваного рішення не вбачається, що судом першої інстанції перевірялись умови спірного договору на їх відповідність типовому договору, що свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та призвело до поспішних висновків, які були покладені в основу прийнятих у справі судових рішень.
Постановлене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, обов'язково мати вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини і викладеним у послідовності, встановленій ст. 84 ГПК України, яка є обов'язковою для всіх видів проваджень.
При цьому, резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і, залежно від характеру справи, давати відповіді на питання, зазначені у п. 3 частини першої ст. 84 ГПК України.
Згідно з приписами ч.1 ст.181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Згідно з ч.4 цієї норми, у разі наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Відповідно до частин 5, 7 статті 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони; в тому разі, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред'явлені на вирішення суду розбіжності які виникли між сторонами при укладенні договору на послуги з водопостачання №18/1 від 01.01.2009, а саме по п. 3.1., п. 3.7., п. 3.8., п. 3.12., п. 4.1., п. 4.3., п. 5.2., п. 5.5., п. 5.7., п. 5.9., п. 5.10., п. 6.6., п. 4.7., п. 8.1., п. 8.2., п. 10.4.
Отже, між сторонами виник переддоговірний спір, пов'язаний з викладенням спірних положень договору у тій чи інші редакції, яка підлягає розгляду в господарському суді.
Проте, із судового рішення не вбачається, що предметом дослідження судом першої інстанції був кожний пункт, переданий на вирішення суду, по якому сторони не дійшли згоди, що, відповідно, свідчить про неповне з'ясування обставин справи та вирішення господарського спору не за результатами дослідження та обговорення усіх обставин справи.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку про неправильне застосування господарським судом приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно, є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" на рішення господарського суду Луганської області від 07.05.2009 у справі №6/42пд задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 07.05.2009 у справі №6/42пд скасувати і справу №6/42пд передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
С.В. Мирошниченко