29 вересня 2009 р.
№ 14/186
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Губенко Н.М.
розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Київський готель “Мир”, м. Київ (далі -Готель)
на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2008 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009
зі справи № 14/186
за позовом відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ (далі -ВАТ “Укртелеком”), в особі інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії, м. Київ (далі -Центр)
до Готелю
про стягнення 1 472, 62 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -Максименко В.В.,
відповідача -Рутто В.Б., Поліщука В.В.
Позов було подано про стягнення 1 472, 62 грн. заборгованості з урахуванням відсотків річних, “інфляційних витрат” і пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2008 (суддя Нарольський М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 (колегія суддів у складі: Моторний О.А. -головуючий, судді Кошіль В.В. і Шапран В.В.), позов задоволено частково; з Готелю стягнуто на користь ВАТ “Укртелеком” в особі Центру 1 148, 41 грн. основного боргу та відповідну суму судових витрат зі справи; у частині стягнення 26, 37 грн. відсотків річних, 286, 14 грн. “інфляційних нарахувань” і 11, 70 грн. пені позов залишено без розгляду. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 33 Закону України “Про телекомунікації”, пункту 108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720, виходили з обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення основної заборгованості; що ж до сум річних, “інфляційних витрат” і пені, то позивачем всупереч вимогам суду обґрунтованого розрахунку відповідних сум не подано.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Готель просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі і про стягнення з позивача сум державного мита. Скаргу мотивовано порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням ними обставин, що мають значення для справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи і правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ВАТ “Укртелеком” і Готелем 01.02.2000 укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 4400004305 (далі -Договір), за умовами якого:
ВАТ “Укртелеком” зобов'язалося надавати Готелю телекомунікаційні послуги, а Готель - своєчасно вносити абонементну плату за них (пункти 2.1, 4.3);
ця плата вноситься до 20-го числа наступного місяця; за послуги електрозв'язку плата вноситься протягом 10 діб з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа наступного місяця після повного розрахункового періоду (з 1-го числа по останнє число поточного місяця; пункт 4.5);
- наявність боргу Готелю перед ВАТ “Укртелеком” в особі Центру за Договором у сумі 1 148, 41 грн. доведена та документально підтверджена.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- Готель посилався на те, що з 25.09.2006 по 26.01.2008 закрите акціонерне товариство “Київський готель “Мир” було ліквідовано та виключено з державного реєстру, внаслідок чого зобов'язання за Договором, на його думку, припинилося;
- постанову господарського суду міста Києва від 06.07.2006, якою назване товариство було визнано банкрутом, скасовано постановою Верховного Суду України від 06.11.2007.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” останнє є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення з наведеними вимогами не узгоджуються з урахуванням такого.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність у Готелю заборгованості перед ВАТ “Укртелеком” в особі Центру за телекомунікаційні послуги і відповідно -обов'язку з оплати такої заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 33 Закону України “Про телекомунікації” також передбачено обов'язок споживача своєчасно сплачувати за отримані телекомунікаційні послуги.
Таким чином, наведені законодавчі приписи пов'язують обов'язок з оплати послуг, у тому числі телекомунікаційних, з фактичним їх наданням (отриманням).
Відтак попередні судові інстанції у розгляді даної справи повинні були вичерпно з'ясувати коло обставин, пов'язаних з фактичним наданням (або ненаданням) послуг позивачем відповідачеві.
З матеріалів справи вбачається, що Готель заперечував і заперечує надання йому послуг за Договором з посиланням на: відсутність передбаченого Договором додатку до нього з перерахуванням послуг електрозв'язку; відсутність документів, які підтверджували б надання телекомунікаційних послуг (телефон, радіоточка) й заборгованість за них, а також які свідчили б про період виникнення заборгованості; невідповідність Договорові поданих суду ВАТ “Укртелеком” в особі Центру роздруківок, зокрема, предметові цього Договору. Відповідні доводи попередніми судовими інстанціями належними засобами доказування не перевірені та не спростовані.
Водночас за імперативним приписом пункту 3 частини першої статті 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у мотивувальній частині судові рішення вказуються, зокрема, докази, на підставі яких прийнято рішення. Однак всупереч цьому приписові ні місцевий господарський суд, ані апеляційна інстанція у повторному розглядові даної справи в оскаржуваних рішеннях не зазначили жодного доказу в обґрунтування свого висновку про те, що “факт наявності боргу … належним чином доведений, документально підтверджений, отже визнаний судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню”; чим даний “факт” “доведений” і “підтверджений”, з рішень не вбачається. Отже, не з'ясувавши належним чином обставин, що становлять фактично-доказову основу даної справи, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
У зв'язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями під час вирішення спору й норм матеріального права, в тому числі Цивільного кодексу України і Закону України “Про телекомунікації”.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, прийняті по суті даної справи судові рішення підлягають скасуванню відповідно до статті 11110 ГПК України, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду врахувати викладене, встановити зазначені в цій постанові обставини, дати їм та доводам сторін поданим ними доказам належну правову оцінку й вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу між сторонами судових витрат у справі.
Керуючись статтями 1117 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Київський готель “Мир” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 зі справи № 14/186 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Н. Губенко