29 вересня 2009 р.
№ 17/14
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Губенко Н.М.
розглянув касаційну скаргу комунального підприємства “Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня”, м. Кіровоград (далі -Підприємство)
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2009 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2009
зі справи № 17/14
за позовом Підприємства
до Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Кіровоград (далі -територіальне відділення АМК)
про визнання недійсним рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 11.12.2008 № 117 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” зі справи № 52-02/10-08 (далі -оспорюване рішення).
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2009 (суддя Таран С.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 (колегія суддів у складі: Верхогляд Т.А. - головуючий, судді Кузнецова І.Л. і Сизько І.А.), в задоволенні позовних вимог відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи Законів України “Про Антимонопольний комітет України” і “Про захист економічної конкуренції” виходили з відсутності підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним оспорюване рішення. Скаргу з посиланням на статті 4, 23 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, статті 35, 39, 41 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, а також приписи Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, мотивовано неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням ними обставин справи.
У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про відсутність підстав для задоволення його вимог, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- територіальне відділення АМК звернулося до Підприємства з запитом від 05.09.2008 № 2231 про надання у 20-денний строк з дня отримання запиту інформації у зв'язку з розглядом справи № 65-02/09-07, розпочатої 04.09.2007 проти корпорації “ХХІ століття” за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ринку послуг атракціонів;
- у запиті територіальне відділення АМК просило надати йому: копію статуту Підприємства, відомості про склад керівних осіб, про відносини контролю в розумінні статті 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, зокрема, вказати назву, юридичну та поштову адреси і номери телефонів усіх суб'єктів господарювання, прямо чи опосередковано пов'язаних з Підприємством відносинами контролю господарської діяльності, відомості про кількість акцій підприємств України, які придбано за договорами або замовленнями для інших осіб; копії балансів Підприємства та звітів про фінансові результати за 2006-2007 роки, розшифрувати за статтями “дохід (виручка)”; “матеріальні затрати”, “інші операційні витрати” за 2006 -2007 роки з наданням копій підтверджувальних документів; перелік суб'єктів господарювання, заклади яких були розташовані на території парку, підстави, з яких на цій території знаходяться (знаходилися) заклади громадського харчування, наявність договорів оренди, копії договорів оренди за 2006 -2007 роки, відомості про орендну плату, порядок розрахунків тощо;
- Підприємство, вважаючи себе непричетним до розгляду справи, надіслало територіальному відділенню АМК листа, в якому фактично відмовило в наданні відповідної інформації;
- згідно з оспорюваним рішенням неподання Підприємством інформації на запит територіального відділення АМК визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, і за вчинене порушення на Підприємство накладено штраф у сумі 1 700 грн.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення територіального відділення АМК.
Згідно із статтею 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” голова територіального відділення Антимонопольного комітету України наділений повноваженнями вимагати, зокрема, від суб'єктів господарювання інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках.
Аналогічні повноваження передбачені підпунктом 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 № 32-р.
З установлених попередніми судовими інстанціями обставин вбачається, що інформацію у Товариства було витребувано головою територіального відділення АМК у зв'язку з розглядом цим відділенням заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Таким чином, у витребуванні відповідної інформації територіальне відділення АМК діяло в межах наданих йому чинним законодавством повноважень.
Згідно з статтею 22 названого Закону вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковим для виконання у визначені ним строки; невиконання таких вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.
За приписами частини першої статті 221 цього ж Закону суб'єкти господарювання, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Пункт 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визначає як порушення законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки. За таке порушення накладається штраф згідно із статтею 52 названого Закону.
З урахуванням установлених фактичних обставин справи та з огляду на наведені законодавчі приписи попередні судові інстанції дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.
Доводи касаційної скарги відповідних висновків не спростовують.
Так, з установлених господарськими судами обставин справи не вбачається невідповідності запитуваної територіальним відділенням АМК інформації колу завдань органів Антимонопольного комітету України, визначеному згаданими актами законодавства.
Водночас Закони України “Про Антимонопольний комітет України”, “Про захист економічної конкуренції”, а так само й згадані Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, на які посилається скаржник, не обмежують коло тих суб'єктів господарювання, у яких органом Антимонопольного комітету України може бути витребувано інформацію, тільки тими особами, які беруть участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відтак посилання скаржника на те, що “на момент подання запиту” він не залучався до участі в будь-якій справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”, а тому й не зобов'язаний був подавати витребувану інформацію, - не ґрунтується на законі і є безпідставним.
Попередні судові інстанції у розгляді даної справи, з достатньою повнотою встановивши обставини останньої, дали їм правильну юридичну оцінку.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2009 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 зі справи № 17/14 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства “Парк культури і відпочинку ім. 50-річчя Жовтня” -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Н. Губенко