91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
01.10.09 Справа № 13/234
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу Перевальський департамент, м. Перевальськ Луганської області
до Міського комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Перевальськтепло", м. Перевальськ Луганської області
про стягнення 101 801 грн. 22 коп.,
Суддя
Яресько Б.В.
секретар судового засідання Лисенко В.П.
За участю:
від позивача
Гуртова К.В. дов. № 121 від 21.04.09 р.
від відповідача
не прибув.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 101 801 грн. 22 коп.
Позивачем у судовому засіданні 16.07.2009 року подано заяву, якою він, у зв'язку з тим, що договір на 2009 рік був укладений з 01.01.2009 року, відповідно - за листопад, грудень 2008 року договір не був укладений, зменшив суму позовних вимог на 39 118 грн. 80 коп.
Зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України і приймається судом.
Таким чином, предметом розгляду по справі стало стягнення заборгованості за договором № 236/1 від 01.01.2009 р. за січень-березень 2009 р.
17.09.2009 р. від позивача надійшла заява про зміни підстав позову в якій він просить стягнути з відповідача на свою користь:
відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України кошти в сумі 18 354 грн. 68 коп. за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2008 р.
та відповідно до умов договору № 236/1 від 01.01.2009 р. за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р. борг в сумі 83 446 грн. 54 коп.
З врахуванням того, що підставою позову, який розглядався судом станом на 17.09.2009 р. було стягнення заборгованості за договором за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р., то відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає заяву позивача в частині вимог щодо стягнення відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки при цьому змінюється як підстави так і предмет позову.
За таких обставин, суд розглядає позов щодо стягнення боргу в сумі 83 446 грн. 54 коп. за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р. по договору № 236/1 від 01.01.2009 р.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у відзиві, зокрема посилаючись на те, що позивач невірно розраховує обсяг стічних вод.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд
ВСТАНОВИВ, що між сторонами по справі був укладений договір № 236/1 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 р. за яким позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду та приймати від нього стічні води, а відповідач своєчасно оплачувати надані йому послуги.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача борг обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р. позивач надав відповідачу 10 317 м3 води на загальну суму 58 839 грн. 90 коп., та прийняв від нього 10 317 м3 стічних вод на суму 58 839 грн. 90 коп., відповідач надані послуги оплатив в неповному обсязі в зв'язку з чим виник борг в сумі 83 446 грн. 54 коп.
Відповідач позов не визнає частково. Відповідач зазначає, що на його думку відповідно до п. 5.2. договору він повинен сплачувати 30 % за водовідведення, оскільки вода на підживлення теплових мереж не скидається ним до каналізації.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Спір виник в наслідок різного визначення сторонами порядку обліку кількості стоків.
Відповідно до п. 5.2. договору № 236/1 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 р. кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількості води, що надходить з комунального водопроводу, згідно з показниками водолічильників, а в разі відсутності останніх за діючими нормами водоспоживання та іншими видами взаємних розрахунків з абонентами згідно з п. 5.29.4 Правил.
Відповідно до п. 5.29 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:
1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;
2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;
3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;
4) на підставі витрат води на технологічні потреби;
5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.
Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.
Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.
В п. 5.2. договору сторони передбачили метод встановлення кількості стічних вод, але не визначили ні договором ні двостороннім актом безпосередньо сам обсяг стічних вод.
З врахуванням цього посилання відповідача на те, що обсяг стічних вод повинен дорівнювати 30 % від кількості води, що надходить, не підтверджується матеріалами справи, оскільки зазначений обсяг не міститься в умовах договору, сторонами не складався двосторонній акт щодо визначення зазначеного обсягу, як це передбачено умовами п. 5.29 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача щодо визначеності кількості стоків як 100 % від кількості води, що надходить з комунального водопроводу.
З врахуванням викладеного відповідач в порушення п. 1.1., 6.2., 7.4. договору допустив прострочення оплати за договором № 236/1 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 р. в сумі 83 446 грн. 54 коп.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За таких обставин позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 834 грн. 46 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп.
Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з міського комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Перевальськтепло», м. Перевальськ, вул. Литовська, б. 2А, ідентифікаційний код 35015712, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, в особі відокремленого підрозділу Перевальський департамент ТОВ «Луганськвода», м. Перевальськ, вул. Тевельова, 7, ідентифікаційний код 35554719, борг в сумі 83 446 грн. 54 коп., державне мито у сумі 834 грн. 46 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп., наказ видати.
За згодою присутніх у судовому засіданні сторін була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.
Суддя Б.В. Яресько
Дата підписання повного тексту рішення
06 жовтня 2009 р.