91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
31.07.09 Справа № 8/138
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері», м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ДорБудТехнологія», м. Луганськ, -
про стягнення 1.787.236 грн. 36 коп.,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ДорБудТехнологія», м. Луганськ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері», м. Київ, - про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -не з'явився;
від відповідача - не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивач просить стягнути з відповідача:
основний борг у сумі 1.559.192,80 грн., пеню у сумі 168.818,55 грн. та 3% річних у сумі 59.225,01 грн., нараховані йому у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу №1459, укладеного між сторонами 21.11.07 року;
судові витрати, а саме: державне мито у сумі 17872,37 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 16 червня до 30 червня 2009 року -у зв'язку з неявкою позивача. та з 30 червня до 31 липня 2009 року -з тих же підстав та у зв'язку з пред'явленням Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ДорБудТехнологія» (далі -ТОВ «ВК «ДБТ»») зустрічного позову.
За клопотанням первісного відповідача (ТОВ «ВК «ДБТ»») судовий процес у повному обсязі зафіксовано технічними засобами.
15.06.09 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері»(далі -ТОВ «КМ») надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вих. №32 від 09.056.09 року), в якій Товариство просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 1509192,80 грн., пеню у сумі 168818,55 грн. та 3% річних у сумі 59225,01 грн., а також судові витрати: державне мито у сумі 17872,37 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн., - мотивуючи свої дії тим, що ТОВ «ВК «ДБТ», після звернення ТОВ «КМ»з позовом до суду, 09.06.09 року добровільно сплатило частку основного боргу у розмірі 50000,00 грн., у зв'язку з чим останній складає не 1559192,80 грн., а 1509192,80 грн.
Враховуючи, що ця заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.
Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 30 червня до 31 липня 2009 року -з вищезазначених же підстав та у зв'язку з пред'явленням Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ДорБудТехнологія» (далі -ТОВ «ВК «ДБТ»») зустрічного позову.
16.06.09 року ТОВ «ВК «ДБТ»»звернулося до суду з зустрічним позовом (вих. №б/н від 15.06.09 року), в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу №1459 від 21.11.07 року, укладений між ТОВ «Виробнича компанія «ДорБудТехнологія»та ТОВ «Констракшн Машинері», посилаючись при цьому на те, що спірний договір є договором приєднання, а при його укладенні було порушено принцип свободи договору.
Ухвалою суду від 16.06.09 року зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) до судового засідання, призначеного на 31.07.09 року, не з'явився, але подав до суду:
письмове клопотання про розгляд спору по суті за відсутності його представника (вих. №67 від 21.07.09 року);
заяву про виправлення описки (вих. №31 від 01.07.09 року), згідно якій ТОВ «КМ» ставить суд до відома про те, що ним (первісним позивачем) у тексті позовної заяви припущено описку, а саме: платіж відповідача (ТОВ «ВК «ДБТ»») від 26.12.08 року фактично становить 379655,02 грн., а позивачем була зазначена сума у розмірі 378655,02 грн., - при цьому сума, зазначена у еквіваленті до англійського фунта стерлінгів, розрахована вірно та загальна сума перерахованих відповідачем платежів у гривні та англійських фунтах зазначені вірно».
Розглянувши клопотання та заяву, суд вважає, що вони відповідають вимогам ст. 22 ГПК України, а тому клопотання підлягає задоволенню, а заява - врахуванню при вирішенні спору по суті.
ТОВ «КМ»не визнало зустрічний позов, вважаючи його необґрунтованим, таким, що суперечить фактичним обставинам справи та поданим «з метою затягування розгляду справи по суті про стягнення боргу за первісним позовом» (відзив від 22.06.09 року за вих. №31).
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) відзив на позов та витребувані судом документи не надав; у судових засіданнях, які відбулися 16.06.09 та 30.06.09 року, його представник в усній формі заявив про невизнання первісного позову та (30.06.09 року) про підтримання зустрічного позову; до судового засідання, призначеного на 31.07.09 року, він не з'явився, але звернувся до суду з клопотанням (вих. №б/н від 30.07.09 року) про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що «керівники ТОВ «Констракшн Машинері»та ТОВ «Виробнича компанія «Дорбудтехнологія»вирішують питання щодо врегулювання спору зі сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу №1165 в іншому порядку, ніж визначено у п.3.1 договору», - однак будь-які документальні докази у цій частині до клопотання ТОВ «ВК «ДБТ»» не надано; первісний позивач у будь-якій формі не підтвердив факту ведення таких переговорів.
Розглянувши клопотання ТОВ «ВК «ДБТ»», суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки: документально не підтверджене; термін судового розгляду спору, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України, закінчується 03.08.09 року; взаємно узгоджена заява сторін по справі про продовження терміну судового розгляду спору (ч.4 ст. 69 ГПК) до суду не надійшла.
Наведені обставини унеможливлюють для суду подальше відкладення розгляду спору.
З урахуванням фактичних обставин справи та наявних у ній доказів суд не вбачає підстав для застосування у даному випадку правила, викладеного у ч. 3 ст. 69 ГПК України, а тому, керуючись ст.ст.22,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути спір по суті у даному судовому засіданні, за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
І.Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.
21.11.07 року між ТОВ «КМ»(продавець) та ТОВ «ВК «ДБТ»»(покупець) укладено договір купівлі-продажу №1459, згідно якому продавець зобов'язується передати у власність, а покупець -прийняти та оплатити обладнання виробництва фірми JCB (Англія) загальною вартістю 2217330,00 гривень, що еквівалентно 213000,00 англійських фунтів стерлінгів (GBP). Вказана у цьому пункті договору сума в гривнях розрахована за офіційним курсом GBP по відношенню до української гривні, встановленому НБУ на дату підписання договору, а саме: 1 GBP дорівнює 10,41 грн., - і підлягає змінам на випадок зміни курсу GBP по відношенню до української гривні. Сума проведених платежів у разі зміни курсу GBP змінам не підлягає (п.1.2 договору).
Продавець поставляє обладнання у відповідності зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2).
Датою поставки буде вважатися дата, вказана на видатковій (товарно-транспортній) накладній (п.2.3).
Покупець здійснює оплату обладнання у такий спосіб: не пізніше 10-ти банківських днів від дати підписання даного договору він перераховує на поточний рахунок продавця 30% вартості обладнання, що становить еквівалент 63900,00 GBP (п.3.1.1); до 25.12.07 року покупець перераховує на поточний рахунок продавця 30% вартості обладнання, що становить еквівалент 63900,00 GBP (п.3.1.2); до 25.02.07 року покупець перераховує на поточний рахунок продавця 40% - залишок вартості обладнання, -еквівалент 85000,00 GBP (п.3.1.3)
Покупець здійснює оплату за офіційним курсом GBP на день платежу, але не нижчим за офіційний курс GBP, що діяв на дату підписання цього договору (п.3.2).
Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця (п.3.4).
Право власності на обладнання переходить до покупця в момент здійснення ним оплати повної вартості обладнання (п.3.5)
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.4.1). У випадку порушення покупцем термінів оплати, передбачених п.3.1.2-3.1.3 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення (п.4.2).
Цей договір набуває чинності від дня підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.7.2).
Згідно специфікації до договору (Додаток №1) продавець зобов'язався продати покупцеві наступне обладнання:
1 телескопічний навантажувач 540-140 вартістю 520500,00 грн.;
1 універсальний екскаватор-навантажувач 4СХ SM вартістю 416400,00 грн.;
1 фронтальний навантажувач 456 ZX вартістю 910875,00 грн., - а всього на загальну суму 2217330,00 грн., що еквівалентно 213000,00 GBP.
Факт продажу продавцем покупцеві вищепереліченого обладнання документально підтверджується:
видатковою накладною РН-0001621 від 27.11.07 року на 1 фронтальний навантажувач 456 ZX вартістю 1093050,00 грн.(з ПДВ); порядок оплати -попередня оплата;
видатковою накладною РН-0001640 від 28.11.07 року на 1 телескопічний навантажувач 540-140 вартістю 520500,00 грн. фронтальний навантажувач 456 ZX вартістю 1093050,00 грн. та 1 екскаватор 4СХ- SM вартістю 416400,00 грн. вартістю 416400,00 грн., а всього на загальну суму 1124280,00 грн. (з ПДВ).; порядок оплати -попередня оплата;
довіреністю ЯОГ №721361 від 26.11.07 року на ім'я Арапова А.О.
Первісний позивач стверджує, що ТОВ «ВК «ДБТ»»частково сплатило вартість отриманого обладнання, а саме:
04.12.07 року -500000,00 грн.(47979,23 GBP);
26.12.07 року -378655,02 грн. (33034,83 GBP) (судом враховано заяву первісного позивача про припущену ним описку, - тобто, що покупець фактично сплатив 379655,02 грн., а не 378655,02 грн.), - а всього 879655,02 грн., або 81014,06 GBP.
Таким чином, на день звернення первісного позивача з позовом до суду сума основного боргу становила 1559192,80 грн., або 131985,94 GBP.
Продавець, керуючись п.4.2 договору, на суму основного боргу нарахував покупцеві наступні платежі:
пеню за період з 21.11.08 року по 21.05.09 року у загальній сумі 168818,55 грн. (39522,18 грн. + 129296,37 грн.);
3% річних у сумі 59225,01 грн.
Звідси, - предметом первісного позову (з урахуванням його уточнення) є:
основний борг -1509192,80 грн.;
пеня за період з 21.11.08 року по 21.05.09 року у загальній сумі 168818,55 грн.;
3% річних у сумі 59225,01 грн., а всього 1737236,36 грн.
ТОВ «ВК «ДБТ»», заперечуючи проти первісного позову, стверджує, що:
1)договір купівлі-продажу №1459 від 21.11.07 року суперечить вимогам ст.ст. 203 та 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ), - оскільки при його укладенні порушено принцип свободи договору;
продавець (первісний позивач) на ринку обладнання, що є предметом спірного договору, займає монопольне становище, що позбавило ТОВ «ВК «ДБТ»»можливості мати альтернативного продавця при укладенні договору купівлі-продажу;
з огляду на цю обставину ТОВ «ВК «ДБТ»»укладений договір купівлі-продажу вважає фактично договором приєднання на невигідних для себе умовах, а не договором купівлі-продажу (зустрічний позов від 15.06.09 року за вих. №б/н);
2)на думку ТОВ «ВК «ДБТ»», сторони за спірним договором уклали його з порушенням вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), не досягши згоди щодо такої істотної його умови, як ціна товару, оскільки продавець продав покупцеві обладнання за 213000,00 GBP, в той час, як, на думку ТОВ «ВК «ДБТ»», воно «коштує значно менше», а тому він вважає, що спірний договір слід визнати неукладеним.
Первісний позивач не визнав зустрічний позов (відзив на нього від 22.06.09 року за вих. №31).
ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення), а зустрічний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Згідно частинам 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У ст. 204 ЦКУ сказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).
У ст. 627 Цивільного кодексу надано поняття свободи договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на сказане у попередньому абзаці цього рішення, частиною 1 ст. 628 Кодексу в становлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною ст. 638 ЦКУ).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦКУ).
Він є обо'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки саме він породжує для сторін права та зобов'язання.
1.1.Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).
Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.
Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, про яке йдеться у цьому спорі, має грошовий вираз.
Статтею 533 Цивільного кодексу встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
1.2. Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.
Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дослідивши спірний договір, суд дійшов висновку, що він не має ознак договору приєднання (ст. 634 ЦКУ).
Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (обладнання).
Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.
Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.
Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.
Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).
Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.
Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.
Первісний позивач дотримався усіх перелічених вимог закону щодо визначення суми пені.
При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги первісного позивача підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Первісний відповідач (зустрічний позивач) у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, в той час, як первісний позивач наданими до справи доказами їх спростував та довів законність ті обґрунтованість власних позовних вимог.
За таких обставин зустрічний позов задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, за первісним та зустрічним позовами покладає їх на ТОВ «ВК «ДБТ»»як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.
На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд
1.Первісний позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ДорБудТехнологія», ідентифікаційний код 32419114, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Дніпровська,51, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері», ідентифікаційний код 32828388, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Петропавлівська, 54-а, - основний борг у сумі 1509192 (один мільйон п'ятсот дев'ять тисяч сто дев'яносто дві) грн. 80 коп., пеню у сумі 168818 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 55 коп.; 3% річних у сумі 59225 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 01 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 17872 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 37 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні зустрічного позову відмовити.
4.Судові витрати за зустрічним позовом покласти на зустрічного позивача в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ДорБудТехнологія», ідентифікаційний код 32419114, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Дніпровська,51.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 31.07.09 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 05 серпня 2009 року.
Суддя А.П.Середа