03 березня 2011 р. Справа № 42522/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Коваля Р.Й, ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: Курчинської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 Аллахверді Ісахан Огли на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року в справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у місті Рівне до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 Аллахверді Ісахан Огли про стягнення податкового боргу,-
17.12.2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу в сумі 408 287 гривень 81 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 408 287 грн. 81 коп. Податок з доходів фізичних осіб на суму 393 551, 29 грн. (з урахуванням часткової сплати в сумі 615, 47 грн.) нараховано згідно податкового повідомлення-рішення №00030311742/0 від 25.09.2008 року на суму 394 166, 76 грн., прийнятого на підставі акта перевірки від 11.09.2008 року №180/119/НОМЕР_1. Податок на додану вартість на суму 9923,33 грн. (з них 150,33 грн. пеня) нараховано згідно податкового повідомлення-рішення №0003021742/0 від 25.09.2008 року на суму 9804,00 грн., прийнятого на підставі акта перевірки від 11.09.2008 року №180/119/НОМЕР_2, сплату даної суми заборгованості було розтрочено відповідачу згідно договору №228 від 10.10.2008 року, укладеного на підставі рішення податкового органу №183 від 10.10.2008 року, але у зв'язку з несвоєчасною сплатою чергової частки розстроченого податкового зобов'язання та відсотків за користування кредитом по податку на додану вартість рішенням №27 від 26.11.2008 року скасовано рішення №183 від 10.10.2008 року та договір №228 від 10.10.2008 року. Податок з доходів нерезидентів на суму 4740,45 грн. та 72,74 грн. пені нараховано податкового повідомлення-рішення №00832240/0 від 25.09.2008 року на суму 4740,45 грн. прийнятого на підставі акта перевірки від 11.09.2008 року №180/119/НОМЕР_2, сплату даної суми заборгованості було розтрочено відповідачу згідно договору №227 від 10.10.2008 року, укладеного на підставі рішення податкового органу №182 від 10.10.2008 року, однак у зв'язку з несвоєчасною сплатою чергової частки розстроченого податкового зобов'язання та відсотків за користування кредитом по податку на прибуток рішенням №26 від 26.11.2008 року скасовано рішення №182 від 10.10.2008 року та договір №227 від 10.10.2008 року.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з відповідача суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 Ісахан Огли податкову заборгованість в сумі 408 287 грн. 81 коп., яку перерахувати в управління Державного казначейства в Рівненській області, в тому числі податок з доходів фізичних осіб - 393 551 грн. 29 коп. - на ім'я місцевого бюджету м. Рівне; податок на додану вартість - 9 923 грн. 33 коп. - на ім'я місцевого Держбюджету м. Рівне; податок з доходів нерезидентів - 4 813 грн. 19 коп. - на ім'я місцевого Держбюджету м. Рівне.
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі покликається на те, що при обчислені податкових зобов'язань з податку на доходи було використано механізм розрахунку податкових зобов'язань не передбачений чинними законами про оподаткування чим порушено ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» (№13-92 від 26.12.1992 р.) та ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» (№1251-ХІІ від 25.06.1991 року). Вважає, що позивачем при розрахунку податкового зобов'язання по податку на додану вартість не було враховано наявність податкового кредиту по імпортованих товарах, розмір якого значно перевищував суму недоплати по ПДВ, яка виникла внаслідок помилок в податковому обліку, також незаконно було нараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток іноземних підприємств, адже він не є суб'єктом, зобов'язаним утримувати зазначений податок виходячи зі змісту п.1.15 ст. 1 та п.13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У ході апеляційного розгляду представник апелянта ОСОБА_3 надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2І згідно розпорядження Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 2880-р від 05.04.2005 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, видано Свідоцтво про державну реєстрацію, присвоєно ідентифікаційний код НОМЕР_2 та взято на облік платників податку в ДПІ м.Рівне.
Відповідно до розрахунку за відповідачем рахується заборгованість в сумі 408287.81 гривень. Податок з доходів фізичних осіб на суму 393551.29 гривень (з урахуванням часткової сплати в сумі 615.47 гривень) нараховано згідно повідомлення-рішення № 0003031742/0 від 25.09.2008 року на суму 394166.76 гривень, прийнятого на підставі ОСОБА_2 перевірки № 180/119/НОМЕР_1 від 11.09.2008 року.
Сплату даної суми заборгованості ДПІ в Рівне було розтрочено відповідачу згідно договору № 228 від 10.10.2008 року, укладеного на підставі рішення податкового органу № 183 від 10.10.2008 року, однак у зв'язку з несвоєчасною сплатою чергової частки розстроченого податкового зобов'язання та відсотків за користуванням кредитом податку на додану вартість рішенням № 27 від 26.11.2008 року скасовано рішення № 183 від 10.10.2008 року та договір № 228 від 10.10.2008 року.
Відповідно до ОСОБА_2 перевірки № 180/119/НОМЕР_2 від 11.09.2008 року було виявлено заборгованість у відповідача з податку на додану вартість на суму 9923.33 грн. (з них 150.33 грн. пеня), на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003021742/0 від 25.09.2008 року на суму 9804.00 гривень.
Сплату даної суми заборгованості ДПІ в Рівне було розтрочено відповідачу згідно договору № 227 від 10.10.2008 року, укладеного на підставі рішення податкового органу № 182 від 10.10.2008 року, однак у зв'язку з несвоєчасною сплатою чергової частки розстроченого податкового зобов'язання та відсотків за користуванням кредитом податку на додану вартість рішенням № 26 від 26.11.2008 року скасовано рішення № 182 від 10.10.2008 року та договір № 227 від 10.10.2008 року.
Обов'язку по сплаті єдиного податку відповідач не виконав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання п. 6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами», позивачем виставлено першу податкову вимогу № 1/2269 від 16.10.2008 року на суму 392871.45 гривень, та здійснено запис у державний реєстр застав рухомого майна про податкову заставу. Друга податкова вимога « 2/2952 від 19.11.2008 року на суму 400997.33 гривень. Дані вимоги відповідачем оплачені не були та у передбаченому законом порядку не оскаржувались.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст. 5, 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно погасити суму зазначеного податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання такого повідомлення. У разі несплати у встановлені Законом терміни (десять днів) суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, з дня, наступного за останнім днем граничного терміну такого погашення, визначеного у податковому повідомленні, виникає право податкової вимоги.
Відповідно до ст.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки відповідач доказів сплати податкового боргу в сумі 408 287.81 гривень не надав, а тому є всі підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 Аллахверді Ісахан Огли залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року у справі 2а-9101/08 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 09.03.2011 року.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді Р.Й.Коваль
ОСОБА_1