10 лютого 2011 р. Справа № 30657/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Коваля Р.Й., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2010 року справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» (далі-ВАТ «Закарпатнафтопродукт - Мукачево») до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі - Мукачівська ОДПІ) про визнання незаконними дій Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області по винесенню рішення та скасування рішення відповідача № 12 від 15.02.2010 р. про застосування адміністративного арешту активів платника податків,-
16.02.2010 року ВАТ «Закарпатнафтопродукт - Мукачево» звернулося до суду з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування рішення відповідача № 12 від 15.02.2010 р. про застосування адміністративного арешту активів платника податків.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що рішення мотивовано тим, що відповідачем було з'ясовано, що вони відмовився від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень. Однак, вони не відмовився від допуску посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування. На всіх без винятку АЗС (всього 12) посадових осіб органів державної податкової служби було допущено до проведення перевірки, що підтверджується їх записами в журналах реєстрації перевірок. В ході перевірок посадовими особами органів державної податкової служби в Закарпатській області було заявлено однотипні усні вимоги до операторів АЗС надати їм можливість здійснити інвентаризацію залишків нафтопродуктів та інших супутніх товарів, зокрема, надати можливість співробітникам податкових органів особисто зробити заміри нафтопродуктів у резервуарах. Зазначені вимоги адресувались не керівникам, а операторам АЗС, які не мають повноважень організовувати та проводити інвентаризацію. Органи державної податкової служби не мають права самостійно проводити інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів платників податків, а можуть вимагати від керівників підприємств, що перевіряються, вимагати проведення таких інвентаризацій. У разі виявлення факту не допуску співробітників органів державної податкової служби до перевірки платника податків, співробітниками податкової міліції у присутності понятих складається акт відмови. Однак, у даному випадку такі акти відмови не складались, для ознайомлення та підписання ними не пред'являлись. Вони не мають податкового боргу, тому підстави для застосування щодо нього адміністративного арешту активів відсутні.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2010 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області по винесенню рішення №12 від 15.02.2010 року про застосування адміністративного арешту активів платника податків. Скасовано рішення відповідача №12 від 15.02.2010 року про застосування адміністративного арешту активів платника податків.
Відповідач постанову оскаржила, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі покликається на те, що при винесенні рішення судом не враховано, що в ході проведення планових перевірок АЗС, в порядку п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та Закону про РРО (які відповідно до Закону прирівняні до позапланових) працівниками податкового органу не пред'явлено вимоги, щодо проведення інвентаризації. В ході проведення перевірок на АЗС не було виконано законних вимог працівників органу ДПС, а саме: не допущено до контролю зняття фактичних залишків ТМЦ, що винесені на реалізацію з метою порівняння їх з обліковими даними РРО. Застосування адміністративного арешту є правомірним, оскільки не допуск до обстеження є підтвердженням факту приховування підприємством не обліковуваних активів, що можуть бути об'єктом оподаткування та вплинути на правильність висновків планової документальної перевірки. Тому при таких обставинах єдиною можливістю забезпечити збереження активів платника, є застосування адміністративного арешту.
У ході апеляційного розгляду представник позивача ОСОБА_1 надав пояснення та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу ДПА у Закарпатській області № 34 від 01.02.2010 року «Про затвердження плану перевірок за лютий 2010 року», з метою здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) було видано направлення № 23/230, № 23/231, № 23/232 та № 23/233 від 12.02.2010 року на перевірку працівниками відділу контролю за розрахунковими операціями УПНЮО ДПА у Закарпатській області щодо здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) у ВАТ «Закарпатнафтопродукт - Мукачево» за наступними адресами: м.Мукачево, вул..Духновича, 169; Мукачівський район, с.Клячаново, вул..Мукачівська, 140; Мукачівський район, с.Великі Лучки, вул..Мукачівська, 277; Берегівський район, с.Косино, вул..Кошута, 142; м.Берегове, вул. Мужіївська, 56; м.Іршава, вул.Білецька, 80; м.Свалява, вул.Верховинська, 21а; м.Мукачево, ур..Ловачка, б/н; Іршавський район, с.Сільце, вул.60-років Жовтня, 109; Воловецький район, с.Н.Ворота; Свалявський район, с.Голубине, 737; м.Мукачево, вулРосвігівська, 25; Берегівський район, с.Вилок, вул.Виноградівська, 23; м.Мукачево, вул.Берегівська-Об'їзна, 125.
12, 13, 15 лютого 2010 року на АЗС позивача, відповідачем проводились планові перевірки з питань дотримання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України «Про регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та постанови Правління Національного банку України «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» № 637 від 15.12.2004 року. Однак в ході проведення перевірок на АЗС не було виконано законних вимог працівників ДПС, а саме не допущено до контролю зняття фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, що винесені на реалізацію.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на всіх без винятку АЗС позивача, посадових осіб органів державної податкової служби було допущено до проведення перевірки, що підтверджується їх записами в журналах реєстрації перевірок.
Зазначених посадових осіб було допущено в приміщення АЗС, надано доступ до каси реєстраторів розрахункових апаратів, сейфів, засобів, які використовуються для розрахунків за готівку та з використанням карток платіжних систем тощо. Їм було пред'явлено оригінали ліцензій, патентів, свідоцтв, оригінали первинних касових та платіжних документів, касові книги та всі інші документи, які мають відношення до питань, що регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України «Про регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та постанови Правління Національного банку України «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» № 637 від 15.12.2004 року.
Позивач допустив відповідача до проведення перевірки та обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, ваго касових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.
Підтвердженням цього є відсутність актів посадових осіб відповідача про те, що їх не допустили до перевірки.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно п.п. 9.1.2 п.9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.
Відповідно до пункту 15 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів.
Згідно п.11.1 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товаро-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України № 202/412 від 26.08.1994 року, для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюється постійно діючі, інвентаризаційні комісії у складі керівних структур підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що органи держаної податкової служби не мають права самостійно проводити інвентаризацію основних фондів, товаро-матеріальних цінностей та коштів платника податків, а можуть вимагати від керівників підприємств, що перевіряються, вимагати проведення таких інвентаризацій. Також у позивача не має податкового боргу.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки у відповідача були відсутні підстави про застосування адміністративного арешту активів платника податків.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2010 року у справі № 2а-489/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 15.02.2011 року.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді Р.Й.Коваль
ОСОБА_2