02 вересня 2015 року м. Львів № 9104/180892/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Костіва М.В., Каралюса В.М.
за участю секретаря судового засідання: Корнієнко О.А.
представника апелянта: Качура С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Тернопільській області до Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» про зобов'язання до вчинення дій,-
12.10.2012 р. позивач Державна фінансова інспекція в Тернопільській області з врахуванням змінених позовних вимог звернувся в суд з до Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» про зобов'язання виконати пункт 6 вимог від 24.02.2012 р. № 19-20-13-14/249, а саме: відшкодувати завдані збитки в сумі - 12950 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року позов задоволено.
Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Комунальне підприємство «Тернопільелектротранс» подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права
Апелянт, просить суд, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 р. скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити.
Представник апелянта Качур С.В. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу задовольнити з підстав в ній зазначених.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процес, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно п.п. 4 п. 4 Положення про державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення) Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Згідно п.6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»" від 26 січня 1993 року № 2939-XII, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Зазначена позиція узгоджується із висновком Верховного суду викладеному в постанові від 15.04.2014 року справа №21-40а14.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, позивач невірно обрав спосіб захисту.
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити.
Керуючись ст.160, ст.195, ст.198, ст.202, ст.207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року у справі за № 2а-1970/3602/12 - скасувати.
В позові Державної фінансової інспекції в Тернопільській області до Комунального підприємства «Тернопільелектротранс» про зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили.
Головуючий: Н.В. Бруновська
Судді: В.М. Каралюс
М.В. Костів