Справа № 2-а-42/2009р.
05 березня 2008 року Покровський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючої судді Лукінової К.С.
при секретареві Приходько Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського районного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Покровського районного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, а також зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки у розмірі 2732,00 грн.
Вимоги мотивовані тим, що позивач має статус «Діти війни» та згідно з положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006р. органи Пенсійного фонду України зазначені виплати не здійснювали ані у 2006р., ані у 2007р., в наслідок чого він просить зобов'язати відповідача нарахувати невиплачену йому вказану щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки у розмірі 2732,00 грн.
В судовому засіданні позивач, підтримав позов та пояснив суду, що він має статус „Дитина війни”, з 01.04.2002 року отримує пенсію за віком. На початку 2009 року з засобів масової інформації йому стало відомо, що він має право на отримання державної соціальної допомоги, як „Дитина війни”. В своєму позові та в судовому засіданні позивач просив поновити йому строк позовної давності, посилаючись на те, що він дізнався про рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року з телепередачі майже після півтора року після того, як це рішення було вже винесене. Коли він звертався до Покровського районного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області то йому там говорили, що йому належить та пенсія, яку він отримує, а на соціальну допомогу права він не має. Позивач вже літня людина, часто хворіє, дізнатися раніше про рішення Конституційного суду України не мав змоги.
В ході розгляду справи позивач зазначив, що дійсно в 2008 році він отримав пенсію на 40 грн. більше, ніж в 2007 році, однак сприйняв цю суму, як чергове підвищення самої пенсії. Ніяких довідок чи повідомлень про те, що він отримує допомогу як „Дитина війни” він не отримував. Про отримання пенсії він розписувався в відомості у поштарки, йому ніхто не повідомляв про те, з чого складалася його пенсія. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю Покровського районного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вимоги не визнала, посилаючись на відсутність бюджетних коштів та механізм виплати цієї допомоги. З цих підстав просить у задоволенні позову відмовити, надала до суду письмові заперечення, які підтримала в судовому засіданні.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1. має статус дитини війни, що підтверджується копіями наданих документів паспортом серії НОМЕР_1виданого Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 25.01.2002 року, посвідченням серії НОМЕР_2 виданого Покровським управлінням Пенсійного фонду України від 03.07.2002 року. (а.с.6, 7) і має право отримувати державну соціальну підтримку.
Верховною Радою України 18.11.2004 року прийнятий Закон України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року статтею 6 данного Закону передбачалося, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до Законів України „Про Державний бюджет України за 2006 рік” та „Про Державний бюджет України за 2007 рік”, дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” - зупинялася.
Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1виданого Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 25.01.2002 року, тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, тому він являється особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.
З огляду на наведене вище, суд прийшов до висновку, що позивач відноситься до категорії громадян, які мали право на отримання підвищення пенсії, яке передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
У ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2007р.р., було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»).
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд погоджується з тим, що згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.
Але, приймаючи до уваги те, що згідно з ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно з ч.1 ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. У ч.2 ст. 65 Закону зафіксовано, що розміри державних соціальних гарантій на 2006 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, що відповідно, дає право керуватися встановленими розмірами прожиткового мінімуму для визначення державних соціальних гарантій за Законом України «Про соціальний статус дітей війни».
Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Суд вважає необхідним визначити, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007 р. № 749-V, який набрав чинності після Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV, яким встановлені обмеження в частині 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, № 1058-IV. Тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.
У ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З'ясовуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає необхідним визначити, що, утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
З наведеного стає зрозумілим, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таким чином, будь-які закони, які регулюють правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України «Про державний бюджет на 2007 рік», має відповідати вимогам Конституції та Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд вважає необхідним підкреслити, що встановлений ст. 95 Конституції України, ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема, і Законом України «Про соціальний захист дітей війни», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
На думку суду встановлення Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розміру та порядку виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом. Позбавивши певну категорію осіб, які мають право на пільги як діти війни, права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було звужено обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування дітей війни.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 ст. 62, ч. 1 ст.66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Суд враховує, що зазначене рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
У відповідності до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, при визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2007 році - ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але тільки з дня ухвалення рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними.
Згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Постанови №1261 та Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001р., приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Таким чином, суд, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги є Покровське районне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судом встановлено, що Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, № 52, 27.07.2007р.
Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2007р. порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007 р.
Так, п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» був виключений на підставі Закону України від 19.01.2006 р. № 3367-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зазначений Закон набрав чинності через 10 днів з дня опублікування, яке відбулося в Офіційному віснику України, 2006 № 10 22.03.2006 р. в Відомостях Верховної Ради України, 2006, № 19-20 19.05.2006 року. Таким чином, позивач мав дізнатися, що його права щодо нарахування щомісячної державної допомоги за 2006 рік порушені не пізніше 29.05.2006 року, навіть якщо суд врахує більш пізнішу дату оприлюднення Закону.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів та механізму їх виплати через те, що відповідно до ст. 69 Закону України „Про Конституційний суд України” рішення Конституції України є рівною мірою обов'язковими до виконання. Суд вважає за необхідне поновити строк позовної давності, оскільки згідно ч.1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Відповідач наполягав на відмові в задоволені позову з підстав пропущення строку позовної давності, однак суд вважає, що строк позовної давності пропущений з поважних причин, оскільки на початку 2009 року з засобів масової інформації позивачу стало відомо, що він має право на отримання державної соціальної допомоги, як „Дитина війни”, згідно рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року вже майже після півтора року після того, як це рішення було вже винесене. Коли він звертався до Покровського районного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області то йому там говорили, що йому належить та пенсія, яку він отримує, а на соціальну допомогу права він не має. Позивач вже літня людина, часто хворіє, дізнатися раніше про рішення Конституційного суду України не мав змоги. В ході розгляду справи позивач зазначив, що дійсно в 2008 році він отримав пенсію на 40 грн. більше, ніж в 2007 році, однак сприйняв цю суму, як чергове підвищення самої пенсії. Ніяких довідок чи повідомлень про те, що він отримує допомогу як „Дитина війни” він не отримував. Про отримання пенсії він розписувався в відомості у поштарки, йому ніхто не повідомляв про те, з чого складалася його пенсія.
На підставі наведених вище доводів суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині спонукання другого відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 09 липня по 31 грудень 2007 року.
Керуючись ст.ст. 8, 22, 152 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 69-71, 99-102, 158-163, 186, 254 КАС України; ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп /2007р., суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровського районного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, задовольнити частково.
ПоновитиОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду.
Зобов'язати Покровське районне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату позивачуОСОБА_1 надбавки до пенсії згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня її складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Суддя: К.С. Лукінова