Справа № 2-а-7/2009 рік
Ім'ям України
25 лютого 2009 року Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
У складі: головуючого - судді Дунай Л.В.
при секретарі - Зубачевській О.А.,
та адвоката -ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську
адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Верхньодніпровської міської ради та відділу земельних ресурсів Верхньодніпровського району про визнання недійсним Державного акту про права власності на земельну ділянку, -
До суду звернулася позивачка з адміністративним позовом про визнання недійсним Державного акту про права власності на земельну ділянку, посилаючись на наступне:
31 березня 1992 року за договором довічного утримання, посвідченого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори і зареєстрованого в реєстрі за № 2-743, вона отримала у власність від ОСОБА_3 житловий будинок, розташований у місті АДРЕСА_1
16 серпня 2000 року на підставі рішення Верхньодніпровської міської ради № 222 від 5 липня 2000 року, був виготовлений державний акт серії 1-ДП НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку площею 0,2062 га на ім'я ОСОБА_3, розташовану в АДРЕСА_1Після виготовлення державного акту, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2, видане Верхньодніпровським відділом РАЦС 03 березня 2003 року.
Після смертіОСОБА_319 січня 2006 року вона зняла заборону на відчуження житлового будинку по АДРЕСА_1і 28 лютого 2006 року зареєструвала своє право власності на житловий будинок у КП «Верхньодніпровське БТІ» та отримала витяг про реєстрацію.
В березні 2008 року вона знайшла покупця на вказаний будинок, але в зв'язку з тим, що державний акт на землю виданий на ім'я померлоїОСОБА_3, то вона не може належним чином оформити право чин відносно належного їй будинку та розпорядитись ним.
Прохає визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, виданий на ім'яОСОБА_3та відповідне рішення міської ради та зобов'язати відповідачів внести відповідні зміни до книги реєстрації державних актів на землю.
Також нею пропущений 3-х річний термін у зв'язку з тим, що тільки у 2008 році при спробі продати будинок було виявлено порушення її прав при видачі державного акту на землю на ім'яОСОБА_3, у зв'язку з цим вона просить поновити пропущений нею строк.
Представник позивачки - адвокатОСОБА_1. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повній мірі та прохає їх задовольнити.
Відповідач по справі - представник Верхньодніпровської міської ради в судовому засіданні не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідач по справі - представник відділу земельних ресурсів Верхньодніпровського району до судового засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, суд прийшов до висновку, що вимоги позивачки підлягають задоволенню з таких підстав:
Матеріалами справи встановлено, що 31 березня 1992 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори і зареєстрованого в реєстрі за № 2-743.
За умовами договору довічного утримання ОСОБА_3. передала у власність ОСОБА_2. належний їй на праві власності жилий будинок з господарчими та побутовими спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, розміром 910 кв.м., по фактичному користуванні.
Державним нотаріусом того ж дня було накладено заборону на відчуження жилого будинку до закінчення договору довічного утримання. 19 січня 2006 року вказана заборона була знята у зв'язку зі смертюОСОБА_3
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3., передавши у власність належний їй жилий будинок - звернулася до виконкому Верхньодніпровської міської ради з приводу приватизації земельної ділянки, на якій був розташований вказаний будинок.
Рішенням виконкому Верхньодніпровської міської ради № 222 від 5 липня 2000 року не перевіривши право установчих документів на будинок, було переданоОСОБА_3. у приватну власність земельну ділянку площею 0,2062 га в межах згідно з планом і було виготовлено Державний акт серії НОМЕР_3 про право власностіОСОБА_3на земельну ділянку площею 0,2062 га, розташовану у АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, який їй вже не належав.
Після виготовлення Державного акту про право на землю ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла.
В березні 2008 року, коли позивачка вирішила продати житловий будинок, їй стало відомо про те, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, належить іншій особі.
У відповідності до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно статті 95 Земельного кодексу України - землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: г). споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Згідно статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Згідно статті 40 Земельного кодексу України - громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Згідно статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
п.3 У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Таким чином, у відповідності до наведених норм закону, земельні ділянки надаються у користування громадянам з певним цільовим призначенням, тобто у даному випадку - земельна ділянка була надана під будівництво жилого будинку і її цільовим призначенням є обслуговування жилого будинку та побутових споруд, розміщених на території вказаної земельної ділянки.
Оскільки на час розгляду справи у суді власником жилого будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого у АДРЕСА_1, є ОСОБА_2., а Державний акт на право приватної власності на землю виданий на ім'яОСОБА_3для обслуговування жилого будинку, розташованого за тією ж адресою вже після укладення договору довічного утримання, то суд прийшов до висновку про те, що Державний акт не відповідає своєму цільовому призначенню.
Таким чином, судом встановлено, що цільовим призначенням земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 - є обслуговування жилого будинку.
У зв'язку з тим, що наявність Державного акту на право приватної власності на землю на ім'яОСОБА_3протирічить цільовому призначенню вказаної земельної ділянки - суд прийшов до висновку про те, що Державний акт слід визнати недійсним.
Оскільки позовні вимоги, заявлені ОСОБА_2. стосуються не лише Державного акту на право приватної власності на землю, а й рішення виконкому Верхньодніпровської міської ради № 222 від 5 липня 2000 року, на підставі якого було видано вказаний Державний акт, суд вважає за можливе скасувати дане рішення як таке, яке протирічить вимогам закону.
ОСОБА_2. пропущений 3-х річний термін у зв'язку з тим, що тільки у 2008 році при спробі продати будинок, було виявлено порушення її прав при видачі державного акту на землю на ім'яОСОБА_3, у зв'язку з цим позивачкою був пропущений встановлений законом строк з поважних причин, тому суд прийшов до висновку, що позивачці необхідно поновити пропущений процесуальний строк.
Згідно статті 102 ч.1 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 від 02.09.1998 року позивачка ОСОБА_2. є інвалідом 2-ї групи і відповідно до статті 4 Декрету КМУ «Про державне мито» вона підлягає звільненню від сплати державного мита.
На підставі статтей 38, 40, 92, 95, 120 Земельного кодексу України, керуючись статтями 102, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд -
Скасувати рішення виконкому Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області № 222 від 5 липня 2000 року про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,2062 га в межах згідно з планом, розташованої уАДРЕСА_1 ОСОБА_3.
Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії 1-ДП НОМЕР_1, виданий Верхньодніпровською міською радою Дніпропетровської області 16 серпня 2000 року на ім'я ОСОБА_3, на земельну ділянку, площею 0,2062 га, розташовану в АДРЕСА_1.
Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного Адміністративного суду Дніпропетровської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: