83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
06.10.09 р. Справа № 40/264
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Чукліній .О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД”, м. Київ
до відповідача Державного підприємства „МАКІЇВВУГІЛЛЯ”, м. Макіївка
про стягнення 76 641 грн. 04 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача: : Федоренко Д.А. - юрисконсульт
від відповідача: Котілевська І.В. - провідний юрисконсульт
За клопотанням позивача, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України та статті 4-4 ГПК України судом забезпечено гласність процесу та його повне фіксування технічними заходами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання згідно вимог статті 81-1 ГПК України.
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „МАКІЇВВУГІЛЛЯ” про стягнення інфляційних за період з січня 2008р. по червень 2009р. в сумі 67 522 грн., трьох процентів річних за період з 24.01.08р. по 12.08.09р. в сумі 9 119 грн. 04 коп. за прострочення виконання грошових зобов'язань, згідно договору поставки товару № 732 від 29.11.05р. по справі 40/22 від 22.03.07р.
До прийняття рішення по справі, позивач, згідно ст. 22 ГПК України, уточнив свої позовні вимоги та намагається стягнути з відповідача інфляційні за період з лютого 2008р. по червень 2009р. в сумі 65 854 грн. 19 коп., та три процента річних за період з 24.01.08р. по 12.08.08р. в сумі 9 119 грн. 04 коп. за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Відповідач письмових пояснень суду не надав, однак усно повідомив суд про незгоду з позовом.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 22.03.07р. рішенням господарського суду Донецької області по справі 40/22 з Державного підприємства „МАКІЇВВУГІЛЛЯ” на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД” було стягнуто борг в сумі 196 000 грн., пеню в сумі 17 557 грн. 68 коп., три проценти річних в сумі 5 122 грн. 84 коп. та інфляційні в сумі 20 190 грн. 26 коп. за період прострочення виконання грошових зобов'язань з 16.02.06р. до 31.12.06р., витрати по держмиту в сумі 2388 грн. 84 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 117 грн. 99 коп., у зв'язку з чим було видано наказ. Під час звернення з позовною заявою за відповідачем станом на 12.08.09р. рахується борг в сумі 196 000 грн.
До наступного часу зобов'язання щодо сплати основного боргу не виконано і тому позивач з посиланням на п. 2 ст. 625 ГПК України намагається стягнути з відповідача, з урахуванням уточнень: інфляційні за період з лютого 2008р. по червень 2009р. в сумі 65 854 грн. 19 коп., три процента річних за період з 24.01.08р. по 12.08.08р. в сумі 9 119 грн. 04 коп. за прострочення виконання грошових зобов'язань, згідно договору поставки товару № 732 від 29.11.05р.
Надавши належну правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов до висновку про те, що:
Рішення по справі № 40/22 від 22.03.07р. про стягнення боргу не припиняє обов'язків відповідача щодо виконання грошового зобов'язання, як це зазначено у частині другій статті 631 ЦК України.
Тому грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися по день фактичного стягнення з боржника суми заборгованості, оскільки між сторонами існують матеріальні відносини (зобов'язання), на котрі розповсюджується дія ч. 2 ст. 625 ЦК України. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова практика, як це визначено у постанові Верховного Суду України від 25.03.02р. у справі № 8/606, вказує на те, що три процента річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. В цій постанові також зазначено, що стягнення з боржників інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним зобов'язанням обґрунтовані, виходячи з такого.
Відповідно до статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. № 1/384-07).
У зв'язку з тим, що неодноразово відбувалося стягнення інфляційних за іншими рішеннями господарських судів, до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 530 ЦК України. Таким чином для стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних за період від часу винесення судом рішення до набрання ним законної сили позивач повинен пред'явити вимогу в розумінні статті 530 ЦК України.
Докази по справі свідчать про те, що 27.08.09р. відповідачем було отримано вимогу, в якій позивач намагався стягнути з нього інфляційні за період з січня 2008р. по червень 2009р. в сумі 67 522 грн., три процента річних за період з 24.01.08р. по 12.08.09р. в сумі 9 119 грн. 04 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у справі 40/22 від 22.03.07р.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Позивачем доведено, а судом оцінено, що до наступного часу наказ та рішення суду не виконані, а докази у справі свідчать про прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання. З урахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства „МАКІЇВВУГІЛЛЯ” інфляційних за період з лютого 2008р. по червень 2009р. в сумі 65 854 грн. 19 коп., та трьох процентів річних за період з 24.01.08р. по 12.08.09р. в сумі 9 119 грн. 04 коп. за прострочення виконання грошових зобов'язань, згідно договору поставки товару № 732 від 29.11.05р. у справі №40/22 від 22.03.07р. підлягають задоволенню частково.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача решти частини інфляційних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 1 667 грн. 81 коп. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.
Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частин другої та третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 530, 598-609, 625, 631 ЦК України, ст. ст. 4-4, 22, 32, 33, 34, 44, частиною п'ятою ст. 49, 81-1, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „МАКІЇВВУГІЛЛЯ”, 86157, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, 2, ід. код 32442295, р/р 26004040000264 в АБ „Укрбізнесбанк”, МФО 335980, на користь:
- товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД”, 04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7, ід. код 32962368, р/р 26008306262980 в АКБ „ТК Кредит” у м. Києві, МФО 322830, інфляційні за період з лютого 2008р. по червень 2009р. в сумі 65 854 грн. 19 коп., три процента річних за період з 24.01.08р. по 12.08.09р. в сумі 9 119 грн. 04 коп. за прострочення виконання грошових зобов'язань, витрати по держмиту в сумі 749 грн. 73 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 230 грн. 86 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних в сумі 1 667 грн. 81 коп. відмовити.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя