донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.10.2009 р. справа №33/97
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю
представників
сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Жукова О.А. дов. № 3/2009 від 08.01.2009р.
Гапенко Н.В. дов. № Н-01/782 від 24.03.2009р.
Ткаченко Д.В. дов. № Н-01/3176 від 14.09.2009р.
Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк
на рішення
господарського суду
Донецької області
від
13.08.2009р.
у справі
№ 33/97 (суддя Новікова Р.Г.)
за позовом
Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»м. Київ
до
Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк
про
за зустрічним позовом
до
про
стягнення пені у сумі 312 798грн.38коп.
Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк
Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»м. Київ
визнання недійсною окремої частини договорів фінансового лізингу, що передбачає застосування коефіцієнту коригування до лізингових платежів
Приватне підприємство «ВТБ Лізинг Україна» м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Донецька залізниця” нарахованої за договором фінансового лізингу №Д/Ш-071868/НЮ-242-ФЛ від 25.09.2007р. пені у сумі 24 587грн.72коп., посилаючись на порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу щодо своєчасного та повного внесення лізингових платежів згідно графіку нарахування лізингових платежів.
Крім того, господарський суд Донецької області порушив провадження за позовами Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»м. Київ до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк у справах №33/97 про стягнення пені 14 586грн.48коп., №33/99 про стягнення пені 11 191грн.27коп., №33/100 про стягнення пені 1 380грн.57коп., №33/101 про стягнення пені 9 701грн.25коп., №33/102 про стягнення пені 14 679грн.75коп., №33/103 про стягнення пені на 14 053грн.23коп., №33/104 про стягнення пені 8 214грн.91коп., №33/105 про стягнення пені 13 348грн.28коп., №33/106 про стягнення пені 8 307грн.21коп., №33/107 про стягнення пені 10 824грн.24коп., №33/108 про стягнення пені 25 198грн.91коп. за договорами фінансового лізингу №Д/П-071747/НЮ-214-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Е-071733/НЮ-102-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071867/НЮ-251-ФЛ від 25.09.2007р., №Д/Ш-071719/НЮ-217-ФЛ від 20.08.2007р., №Д/П-071372/НЮ-26-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071748/НЮ-212-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/П-071746/НЮ-212-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071835/НЮ-225-ФЛ від 14.09.2007р., №Д/П-071373/НЮ-30-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071365/НЮ-16-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071371/НЮ-35-ФЛ від 19.06.2007р.
Позивач заявами від 12.05.2009р., 09.07.2009р., 22.07.2009р. змінював розмір позовних вимог. Господарським судом справа розглянута в межах змінених позовних вимог.
Державне підприємство «Донецька залізниця» м. Донецьк звернулось до господарського суду із зустрічними позовними заявами до Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна» м. Київ про визнання недійсною окремої частини договорів фінансового лізингу №Д/П-071747/НЮ-214-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071868/НЮ-242-ФЛ від 25.09.2007р., №Д/Е-071733/НЮ-102-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071867/НЮ-251-ФЛ від 25.09.2007р., №Д/Ш-071719/НЮ-217-ФЛ від 20.08.2007р., №Д/П-071372/НЮ-26-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071748/НЮ-212-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/П-071746/НЮ-212-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071835/НЮ-225-ФЛ від 14.09.2007р., №Д/П-071373/НЮ-30-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071365/НЮ-16-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071371/НЮ-35-ФЛ від 19.06.2007р., яка передбачає застосування коефіцієнту коригування до лізингових платежів, а саме: в другому абзаці п.1.8. договорів після слів «В лізинговий платіж входять суми...»і до «і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу», тобто частину -«...скориговані на коефіцієнт коригування (К)...»; повністю п.1.9. договорів - «коефіцієнт коригування»-розрахункова величина, одержувана з відношення: К= «Курс2»/ «Курс1», де «Курс 1»-курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору; «Курс 2»-курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж»; другу частину першого абзацу п.3.4. договорів, тобто частину -«...і мають бути скорегованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів».
В обґрунтування заявлених вимог, позивач за зустрічним позовом, посилався на невідповідність договорів фінансового лізингу в оспорюваній частині вимогам чинного законодавства, статті 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, Постанові Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін» №1998 від 18.12.1998р.
Господарський суд ухвалою від 23.07.2009р. об'єднав в одне провадження справи №33/97, №33/98, №33/99, №33/100, №33/101, №33/102, №33/103, №33/104, №33/105, №33/106, №33/107 з присвоєнням номеру №33/97.
Господарський суд Донецької області рішенням від 13.08.2009р. у справі № 33/97 позовні вимоги ПП «ВТБ Лізинг Україна»до ДП «Донецька залізниця»про стягнення пені у сумі 312 798грн.38коп. задовольнив частково, стягнувши з відповідача пеню в розмірі 302 578грн.43коп. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені за договорами фінансового лізингу, господарський суд зробив власний розрахунок пені, оскільки судом було встановлено, що в договорах фінансового лізингу сторони не передбачили нарахування пені, включаючи день оплати, тому розрахунок пені зроблений позивачем в цій частині суд визнав помилковим.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 10 219грн.95коп. суд відмовив.
У задоволенні вимог за зустрічним позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк до Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»м. Київ про визнання недійсною окремої частини договорів фінансового лізингу №Д/П-071747/НЮ-214-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071868/НЮ-242-ФЛ від 25.09.2007р., №Д/Е-071733/НЮ-102-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071867/НЮ-251-ФЛ від 25.09.2007р., №Д/Ш-071719/НЮ-217-ФЛ від 20.08.2007р., №Д/П-071372/НЮ-26-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071748/НЮ-212-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/П-071746/НЮ-212-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071835/НЮ-225-ФЛ від 14.09.2007р., №Д/П-071373/НЮ-30-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071365/НЮ-16-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071371/НЮ-35-ФЛ від 19.06.2007р. -відмовив.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, господарський суд не встановив порушень оспорюваними положеннями договорів норм законодавства в частині здійснення розрахунків в гривні, оскільки розрахунки за договорами фінансового лізингу проводились у гривні, розмір лізингових платежів та вартість предмету лізингу зазначені в національній валюті -гривні.
Державне підприємство «Донецька залізниця» м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2009р. у справі № 33/97 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «ВТБ Лізинг Україна»м. Київ та задовольнити зустрічні позовні вимоги ДП «Донецька залізниця».
Заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду про те, що вартість предмету лізингу після корегування не змінюється, а сума, що перевищує цю вартість є складовими лізингового платежу, оскільки судом не обґрунтовані підстави такого висновку та не встановлено якою складовою лізингового платежу є сума збільшення. В договорах фінансового лізингу зазначено, що до винагороди лізингодавця вже входять відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмету лізингу, податки, сплачувані відносно предмету лізингу лізингодавцем, інші витрати. Оскільки Законом України «Про фінансовий лізинг», ЦК України не передбачений коефіцієнт корегування, як складова лізингового платежу, а так і коригування суми договору у зв'язку із зміною курсу долара США, заявник скарги вважає договір в цій частині таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Заявник скарги, посилаючись на ст. 99 Конституції України, п.4 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні»від 25.08.1996р. за № 762/96, п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»від 18.12.1998р. № 1998, ч.2 ст.189 ГК України, ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»від 16.12.1997р. № 723/7 -ВР, та на те, що позивач є власником предмету лізингу, тобто на момент укладення договору предмет лізингу мав визначену вартість в гривнях, яка зазначена в п.3.1 договору, вважає незаконними корегування лізингових платежів на курс долару США.
Заявник скарги вважає суму лізингових платежів, зазначених в графіку твердою, та такою, яка не підлягає перерахуванню, оскільки відповідно п.3.2 договору суми лізингових платежів визначаються відповідно до підписаних графіків лізингових платежів, 17.12.2009 року між сторонами укладено Додаткову угоду, якою змінено графік лізингових платежів, і в якій відсутні посилання на курс долару США.
Представник Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»м. Київ вважає рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2009р. у справі № 33/97 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. Крім того, до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі -договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно статті 3 Закону України «Про фінансовий лізинг»предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено господарським судом між ПП «ВТБ Лізинг Україна»та ДП «Донецька залізниця»укладені договори фінансового лізингу №Д/П-071747/НЮ-214-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071868/НЮ-242-ФЛ від 25.09.2007р., №Д/Е-071733/НЮ-102-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071867/НЮ-251-ФЛ від 25.09.2007р., №Д/Ш-071719/НЮ-217-ФЛ від 20.08.2007р., №Д/П-071372/НЮ-26-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071748/НЮ-212-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/П-071746/НЮ-212-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071835/НЮ-225-ФЛ від 14.09.2007р., №Д/П-071373/НЮ-30-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071365/НЮ-16-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071371/НЮ-35-ФЛ від 19.06.2007р., за умовами яких лізингодавець набуває у власність у продавця предмет лізингу, визначений лізингоодержувачем та передає його лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах визначених договором.
Відповідно до положень розділу 3 договорів фінансового лізингу графік нарахування платежів розраховується, виходячи з винагороди лізингодавця, визначеної сторонами в розмірі 17% річних на вартість предмета лізингу. При цьому розмір нагороди, виражений у відсотках, перегляду не підлягає. Величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в Графіку нарахування платежів і розраховується згідно з пунктами 1.8 та 1.9 договору.
Згідно пункту 3.5/3.4 договорів фінансового лізингу лізингові платежі за користування предметом лізингу по графіку нарахування платежів здійснюються лізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 20 числа поточного місяця, відповідно до графіка і мають бути скориговані на коефіцієнт коригування (k) сумами лізингових платежів.
В договорах фінансового лізингу сторони передбачили, що лізингові платежі, що надійшли від лізингоодержувача зараховуються в наступному порядку - 1) в рахунок сплати прострочених лізингових платежів; 2) в рахунок оплати поточних лізингових платежів.
Пунктом 4.1 договорів фінансового лізингу встановлено, що строк фінансового лізингу складає 84 місяці (лізингових періодів) з моменту підписання актів приймання-передачі предмета лізингу.
Згідно специфікацій та графіку передачі предмета лізингу, які є додатками до договору фінансового лізингу, лізингоодержувачу передавалось майно.
Сторонами виконувались умови договорів фінансового лізингу, майно що є предметом лізингу було передано в користування відповідачу, про що свідчать підписані акти приймання-передачі майна від 21.03.2008р., згідно акту приймання-передачі, складеного в грудні 2007р., від 28.12.2007р., 29.12.2007р., 14.02.2008р., 31.10.2007р., 30.11.2007р., 26.05.2008р., 28.12.2007р., 23.09.2007р., 19.06.2007р., 24.07.2008р., 04.08.2008р.
Відповідно до пункту 1.8 договорів фінансового лізингу лізинговий платіж -сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню лізингодавцю відповідно до графіку перерахування платежів.
В лізинговий платіж входять суми, скореговані на коефіцієнт коригування »і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди лізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносно предмета лізингу лізингодавцем.
Протягом дії договорів фінансового лізингу сторонами неодноразово змінювались графіки нарахування платежів (в частині розміру сум лізингових платежів).
Порядок внесення лізингових платежів сторони встановили у графіках лізингових платежів, які є невід'ємними частинами договорів фінансового лізингу, які підписані сторонами без зауважень і заперечень.
Як вбачається з пояснень представника позивача, усі предмети лізингу буди придбані лізингодавцем за рахунок позикових коштів, на підставі договору позики №2-В від 16.04.2007р. (наявного в матеріалах справи), укладеного позивачем з нерезидентом. Позика надавалась в іноземній валюті (долари США).
Пунктом 1.9 договорів фінансового лізингу встановлено, що коефіцієнт коригування -розрахункова величина, одержувана з відношення: К= «Курс 2»/ «Курс 1», де «Курс 1»- курс, встановлений НБУ для одного долару США на дату укладення договору, а «Курс 2»- курс, встановлений НБУ для одного долару США на день, коли фактично здійснювався лізинів платіж.
Різниця в розмірах сум, визначених в графіках лізингових платежів, та фактично сплачених відповідачем за ці періоди, обумовлена коригуванням суми лізингових платежів на момент оплати відповідно до положень пунктів 1.8 та 1.9 договору фінансового лізингу.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За приписами статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»№1381-IV від 11.12.2003р. лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Пунктом 9.2 договорів фінансового лізингу встановлено, якщо лізингоодержувач порушує передбачені цим договором терміни перерахування лізингових платежів, що підлягають сплаті згідно Графіку нарахування платежів, то на суму простроченої заборгованості лізингодавець має право нарахувати пеню на суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату виникнення простроченої заборгованості за кожен день прострочення.
Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, суми штрафних санкцій розраховувались внаслідок оплати відповідачем лізингових платежів за договорами фінансового лізингу з порушенням визначених строків платежу - 20.11.2008р., 20.12.2008р., 21.01.2009р., 20.02.2009р., 20.03.2009р.
Згідно наявних в матеріалах справи розрахунків сум пені, позивач нараховував пеню за прострочення платежу, включаючи день оплати.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до пункту 3.6 договору фінансового лізингу №Д/П-071747/НЮ-214-ФЛ від 21.08.2007р. зобов'язання лізингоодержувача з оплати лізингових платежів, викупної вартості і інших сум, що підлягають сплаті, вважається виконаним тільки після зарахування суми відповідного платежу на рахунок лізингодавця. У разі надання лізингоодержувачем платіжного доручення в день платежу, завіреного банківською установою, датою здійснення відповідного платежу вважається дата, вказана в платіжному дорученні.
Оскільки умовами договорів фінансового лізингу сторони не передбачили нарахування пені, включаючи день оплати, слід визнати, що господарський суд обґрунтовано визнав розрахунок пені в цій частині помилковим і зробив власний розрахунок сум пені за договорами фінансового лізингу без врахування дня оплати, всього у сумі 312 798грн. 38коп. та дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій сумі.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про залишення без задоволення зустрічних позовних вимог Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк до Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»м. Київ про визнання недійсною окремої частини договорів фінансового лізингу №Д/П-071747/НЮ-214-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071868/НЮ-242-ФЛ від 25.09.2007р., №Д/Е-071733/НЮ-102-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071867/НЮ-251-ФЛ від 25.09.2007р., №Д/Ш-071719/НЮ-217-ФЛ від 20.08.2007р., №Д/П-071372/НЮ-26-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071748/НЮ-212-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/П-071746/НЮ-212-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071835/НЮ-225-ФЛ від 14.09.2007р., №Д/П-071373/НЮ-30-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071365/НЮ-16-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071371/НЮ-35-ФЛ від 19.06.2007р., що передбачає застосування коефіцієнту коригування до лізингових платежів, а саме: в другому абзаці п.1.8. договорів після слів «В лізинговий платіж входять суми...»і до «і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу», тобто частину -«...скориговані на коефіцієнт коригування (К)...»; повністю п.1.9. договорів - «коефіцієнт коригування»-розрахункова величина, одержувана з відношення: К= «Курс2»/ «Курс1», де «Курс 1»-курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору; «Курс 2»-курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж»; другу частину першого абзацу п.3.4. договорів, тобто частину -«...і мають бути скорегованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів».
В обґрунтування зустрічних вимог ДП «Донецька залізниця»посилається на той факт, що вищевказані пункти договорів фінансового лізингу не відповідають нормам чинного законодавства в частині посилання на курс долару США, вважає незаконними корегування лізингових платежів на курс долару США.
Статтею 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. При цьому, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до договорів фінансового лізингу №Д/П-071747/НЮ-214-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071868/НЮ-242-ФЛ від 25.09.2007р., №Д/Е-071733/НЮ-102-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071867/НЮ-251-ФЛ від 25.09.2007р., №Д/Ш-071719/НЮ-217-ФЛ від 20.08.2007р., №Д/П-071372/НЮ-26-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071748/НЮ-212-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/П-071746/НЮ-212-ФЛ від 21.08.2007р., №Д/Ш-071835/НЮ-225-ФЛ від 14.09.2007р., №Д/П-071373/НЮ-30-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071365/НЮ-16-ФЛ від 19.06.2007р., №Д/П-071371/НЮ-35-ФЛ від 19.06.2007р. розрахунки проводились в гривні, розмір лізингових платежів та вартість предмету лізингу зазначені в національній валюті -гривні.
Посилання заявника скарги на не відповідність умов договорів фінансового лізингу ст. 99 Конституції України, п.4 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні»від 25.08.1996р. за № 762/96, п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»від 18.12.1998р. № 1998, ч.2 ст.189 ГК України, ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»від 16.12.1997р. № 723/7 -ВР не приймається до уваги судом, оскільки вартість предмету лізингу після коригування залишається незмінною, а сума, що перевищує цю вартість є складовими лізингового платежу лізингодавця.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2009р. у справі № 33/97 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, тому підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк -залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2009р. у справі № 33/97 залишити без змін.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС