01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2009 № 23/283
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Мар'янов В.С. (дов. № 1512/22 від 18.12.2008р.),
від відповідача - Гаваза О.С. (дов. № 07-04/13-Д від 07.04.2009р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Вугілля України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.2009
у справі № 23/283 (суддя
за позовом ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"
до Державне підприємство "Вугілля України"
третя особа 1. Державне підприємство "Свердловантрацит"
2. Державне підприємство "Орджонікідзевугілля"
3. Державне підприємство "Шахтарськантрацит"
про стягнення 36321,14 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2009р. у справі № 23/283 позов задоволено. Стягнуто з ДП “Вугілля України” на користь ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” 43585,37 грн. збитків, 435,85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням Державне підприємство “Вугілля України” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2009р. у справі № 23/283 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. На думку апелянта, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та збитками позивача. Крім того, саме позивачем були порушені вимоги здійснення господарської діяльності, а саме право відповідача на спільне опробування поставленої продукції та безпідставне розірвання партії поставки продукції позивачем.
Ухвалою від 21.09.2009р. апеляційну скаргу Державного підприємства “Вугілля України” прийнято до розгляду.
В судове засідання представники третіх осіб не з'явились, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” та Державним підприємством “Вугілля України” було укладено договір поставки № 15-02/1-П (далі - Договір), відповідно до п. 1.1., 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне, марка та показники якості якого зазначені в додатках до Договору.
Пунктом 4.1 Договору сторони визначили порядок приймання вугілля по кількості і якості, а саме, приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. № П-6 та від 25.04.66 р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137-64 “Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила приемки по качеству”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробовування”, ГТР 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору.
Згідно п. 4.4. Договору приймання партії вугілля за якістю у покупця здійснюється, відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажоодержувача.
Відповідно до п. 4.5. Договору фактичні значення показників якості вугілля в партії для розрахунків за поставками визначаються на підставі посвідчення про якість вугілля в партії і результатів приймання вугілля за якістю у покупця таким чином: якщо різниця між показниками Ad , W tr менша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002, - за посвідченням про якість; якщо різниця між показниками Ad, W tr більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002, - за результатами приймання вугілля за якістю у Покупця.
Пунктом п. 4.9. Договору встановлено, що в разі якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача відрізняються від посвідчень якості на величину більше допустимої похибки, вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов'язаний викликати вантажовідправника та постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника вантажовідправника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією вантажоотримувача.
Крім того, пунктом 4.13. Договору передбачено, що постачальник і покупець мають право погодити між собою та залучати до контролю якості і кількості вугілля, що поставляється, незалежного експерта, проводити взаємні перевірки справності ваг, хімічних приладів, правильності відбору проб вугілля. При участі у прийманні вугілля за кількістю та якістю у покупця, незалежного експерта, результати його експертизи приймаються до розрахунку беззаперечно обома сторонами.
Відповідно до п. 4.10. Договору у випадку постачання вугілля, якісні показники якого перевищують граничний рівень, встановлений цим договором в п. 3.1., Покупець має право відмовитися від прийняття та оплати такого вугілля.
При прийманні спірного вугілля на ТЕС позивачем встановлений факт поставки вугілля, якість якого перевищила якісні показники, вказані в договорі, на підтвердження чого сторонами складені відповідні акти відбору, обробки, проб й приймання вугілля з якості.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
договори та інші правочини;
завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Колегія суддів зазначає, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:
- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;
- наявність збитків;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;
- вина боржника.
Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, зобов'язаний довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Разом з тим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором. Це кореспондує загальним положенням процесуального законодавства (ст. 33 ГПК України), відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що у листопаді 2007 року на адресу вантажоотримувача - Зміївської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, надійшло шість вагонів з вугіллям (вагони № 67672436, 61886385, 67844902, 65515868, 67067074, 67353748), що підтверджується залізничними накладними № 49841828, 49841829, 50106845, 49841781, 49841809.
04.11.2007, 05.11.2007 та 13.11.2007 позивачем були направлені телеграми з проханням направити представника для спільного проведення відбору проб.
Згідно актів про відбір проб вугілля №№ 4451 від 04.11.07, № 4463 від 04.11.07, № 4466 від 08.11.07, № 4467 від 08.11.07, № 4456 від 08.11.07. вугілля, що було поставлено не відповідало вимогам щодо якості відповідно до умов п. 3.1 Договору постачання вугільної продукції № 15-02/1-П від 15 лютого 2007 р.
Вугільна продукція була прийнята за показниками зазначеними в посвідченні якості відправника, проте відбувся простій вагонів за наявності вини відповідача щодо несвоєчасного прибуття для спільного випробування вугільної продукції.
За користування вагонами залізницею із ВАТ “Центренерго” було справлено плату за простій вагонів та нараховано збори, штрафи у розмірі 3145,67 грн. з урахуванням ПДВ.
У листопаді 2007 року на адресу вантажоотримувача - Змеївської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, надійшло сім вагонів з вугіллям (вагони № 66039561, № 67036533, № 65708109, № 65949620, № 67154567, № 68566538, № 63407100), що підтверджується залізничними накладними № 50294179, № 50294175, № 50294167, № 50294176.
Згідно актів про відбір проб вугілля № 4781 від 20.11.07, актом спільного опробування вугілля № 4469 від 05.11.07, № 5069 від 27.11.07, посвідченням якості вантажовідправника № 264 від 23.11.07 вугілля, що було поставлено не відповідало вимогам щодо якості відповідно до умов п. 3.1 Договору постачання вугільної продукції № 15-02/1-П від 15 лютого 2007 р.
05.11.2007 та 13.11.2007 позивачем були направлені телеграми з проханням направити представника для спільного проведення відбору проб.
Вугільна продукція була прийнята за показниками зазначеними в посвідченні якості відправника, проте відбувся простій вагонів за наявності вини відповідача щодо несвоєчасного прибуття для спільного випробування вугільної продукції.
За користування вагонами залізницею із ВАТ “Центренерго” було справлено плату за простій вагонів та нараховано збори, штрафи у розмірі 6376,10 грн. з урахуванням ПДВ.
У листопаді 2007 року на адресу вантажоотримувача - Змеївської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, надійшло вісім вагонів з вугіллям (вагони № 60417441, № 65756108, № 67854703, № 67185272, № 60787722, № 67571646, № 67894055, № 66211541), що підтверджується залізничними накладними № 49541453, 49541459, 49541488.
Передане вугілля не відповідало вимогам щодо якості відповідно до умов п. 3.1 договору постачання вугільної продукції № 15-02/1-П від 15 лютого 2007 р. (акти по фактичній якості № 4724 від 16.11.2007, № 4716 від 16.11.2007, акт про відбір проб вугілля № 4724 від 16.11.2007) та було повернуте відповідачу.
18.11.2007 позивачем була направлена телеграма з проханням направити представника для спільного проведення відбору проб.
У відповідності до умов п. 5.3, 6.4 Договору вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений п. 3.1. договору, покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу вантажовідправника з дотриманням вимог п. 6.4 договору. За постачання неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця, зв'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.)
Позивач на підставі умов Договору повернув вагони № 66039561, № 67036533, № 65708109, № 65949620, № 67154567, № 68566538, № 63407100, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№44311759, 44311760, 44311761, 44311762, 44311763, 44311764, 44311765.
При поверненні вугілля Позивач здійснив оплату залізничних тарифів по доставці вантажу до станцій одержувачів у розмірі 11102,00 грн.
Крім того, за користування вагонами залізницею із ВАТ "Центренерго" було справлено плату за простій вагонів та нараховано збори, штрафи, а всього - 34974,47 грн. з урахуванням ПДВ.
Вугілля, яке повернене позивачем, було прийнято відповідачем без заперечень, що свідчить про визнання відповідачем своєї вини у порушенні зобов'язання за договором щодо поставки продукції належної якості.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується та вірно встановлено судом першої інстанції, що з вини відповідача позивачу завдано збитків внаслідок порушення зобов'язання з поставки вугілля належної якості на загальну суму 43585,37 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2009р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Вугілля України” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2009р. у справі № 23/283 - без змін.
Матеріали справи № 23/283 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді