Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"06" жовтня 2009 р. Справа № 29/298-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Баландіна Л.Л. (дов. № б/н від 01.09.2009р.)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" будівельний альянс" (вх. № 2645 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.07.09 по справі № 29/298-09
за позовом Закритого акціонерного товариства "Харківфундаментспецбуд", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" будівельний альянс", м. Харків
про спонукання до виконання мирової угоди.,-
встановила:
У червні 2009 року ЗАТ "Харківфундаментспецбуд" (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Моноліт" будівельний альянс" (м. Харків) про спонукання до виконання мирової угоди від 20.03.2009 року шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 618521,20 грн. заборгованості за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2009 року у справі № 07/29-09. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь сплачене держмито у розмірі 6185,21 грн. та понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.07.2009р. по справі № 29/298-09 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" будівельний альянс" на користь Закритого акціонерного товариства "Харківфундаментспецбуд" 618521,20 грн. заборгованості за мировою угодою затвердженою Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2009 року у справі № 07/29-09. Крім того, стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт" будівельний альянс" на користь Закритого акціонерного товариства "Харківфундаментспецбуд" державне мито у розмірі 6185,21 грн. та понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.
Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись не порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову -відмовити.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач своїм диспозитивним правом на участь представника у судовому засіданні 06.10.2009р. не скористався. Причини неявки представника відповідача суду апеляційної інстанції невідомі.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи (відповідні повідомлення відділення зв'язку долучено до матеріалів справи), а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі і він не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" будівельний альянс" за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши уповноваженого представника позивача, який просив оскаржене рішення залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, у лютому 2009 року ЗАТ “Харківфундаментспецбуд” звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Моноліт" будівельний альянс" про стягнення заборгованості у розмірі 612280,40 грн., що виникла у зв'язку з невиконанням ТОВ "Моноліт" будівельний альянс" зобов'язань по оплаті виконаних для нього будівельних робіт за Контрактом № 50 на будівництво від 23.09.2008 року.
Під час розгляду цього позову (справа № 07/29-09) між ЗАТ “Харківфундаментспецбуд” та ТОВ "Моноліт" будівельний альянс" 20.03.2009 року була укладена Мирова угода, відповідно до пункту 1 якої відповідач повністю визнав свою заборгованість перед позивачем за Контрактом № 50 на будівництво від 23.09.2008 року у розмірі 612280,40 грн.
Відповідно до пункту 2 Мирової угоди ТОВ "Моноліт" будівельний альянс" зобов'язався самостійно сплатити ЗАТ “Харківфундаментспецбуд” заборгованість у розмірі 612280,40 грн. та понесені позивачем судові витрати у розмірі 6240,80 грн., всього 618521,20 грн. в строк до З0 квітня 2009 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ЗАТ “Харківфундаментспецбуд”.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2009 року у справі № 07/29-09 затверджено укладену між сторонами Мирову угоду від 20.03.2009 року, а провадження у справі припинено.
Однак відповідач умови Мирової угоди від 20.03.2009р. не виконав та сплату заборгованості і суми судових витрат позивачеві не здійснив, що змусило ЗАТ “Харківфундаментспецбуд” звернутись з даним позовом про спонукання до виконання мирової угоди до господарського суду Харківської області.
Розглядаючи вимогу позивача про спонукання до виконання мирової угоди, господарський суд виходив з того, що відповідач в порушення загальних вимог виконання зобов'язання, встановлених нормами Цивільного та Господарського кодексів України, від виконання прийнятих зобов'язань за Мировою угодою від 20.03.2009 року ухилився та грошові кошти на день подання даного позову (вх. № 5091/5-29) не сплатив.
Враховуючи доведеність факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про спонукання до виконання мирової угоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення колегія суддів не вбачає, оскільки відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному обсязі використано свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.
Так, господарським судом правомірно визначено, що після укладення та затвердження Мирової угоди від 20.03.2009р. по справі № 07/29-09, відповідач її умови не виконав та заборгованість позивачеві не сплатив.
Предметом спору у даній справі № 29/298-09 є вимоги позивача про спонукання відповідача до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою суду у справі № 07/29-09 та стягнення з відповідача на його користь 612280,40 грн. заборгованості та суми судових витрат у розмірі 6240,80 грн.
В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Колегія суддів зважаючи на те, що відповідачем не спростовано факт заборгованості перед позивачем в розмірі 612280,40 грн. та не надано жодних доказів проведення розрахунків на вказану суму боргу, як і щодо життя всіх необхідних заходів на виконання умов Мирової угоди, враховуючи вимоги статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено та зобов'язано відповідача перерахувати позивачу суму боргу в розмірі 612280,40 грн. та судові витрати у розмірі 6240,80 грн. згідно Мирової угоди, затверджені ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2009р. у справі № 07/29-09, є законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заявник апеляційної скарги у якості основного мотиву оскарження прийнятого по справі судового рішення зазначив те, що судом дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, оскільки ухвала господарського суду від 24.03.2009р. по справі № 07/27-09, якою затверджена мирова угода, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання, в зв'язку з чим спір про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах. За таких обставин, відповідач вважає, що рішення суду не відповідає чинному законодавству України та підлягає скасуванню.
Однак з вказаними твердженнями не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони не відповідають наявним у справі матеріалам та не узгоджуються з нормами чинного законодавства, які регулюють відносини сторін у справі. В даному випадку невиконання відповідачем умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення, призвело до звернення позивача з вимогою про спонукання до її виконання, яка з урахуванням всіх обставин справи, правомірно задоволена господарським судом.
Так, колегія суддів визначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 78 Господарського процесуального кодексу України мирова угода сторін є одним із засобів вирішення господарського суду і стосується лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі, а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Дійсно, у випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.
Однак при цьому слід враховувати, що у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою. Проте, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника, а також інші відомості.
Проте, колегія суддів вважає, що наявна у справі ухвала господарського суду Харківської області від 24.03.2009 року у справі № 07/27-09 зазначеним вище вимогам не відповідає, оскільки в ній не зазначено відомостей про місцезнаходження стягувача і боржника, в зв'язку з чим статусу виконавчого документа вона не має.
Враховуючи вказане, а також те, що позивач до виконавчої служби з ухвалою господарського суду про затвердження мирової угоди з метою її виконання в примусовому порядку не звертався, колегія суддів вважає, що в даному випадку позивач правомірно пред'явив даний позов з вимогою про спонукання відповідача до виконання мирової угоди.
Таким чином, спір про спонукання до виконання відповідачем мирової угоди правомірно розглянутий господарським судом та за його результатами прийнято правильне рішення.
Враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства колегія суддів вважає, що господарський суд у своєму рішенні дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача, оскільки факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства, зокрема та невиконання умов Мирової угоди в добровільному порядку та у встановлений термін доведений позивачем належним чином та у повному обсязі, в зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні, а наведені на її обґрунтування доводи, є юридично неспроможними та такими, що задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Моноліт" будівельний альянс" (м. Харків) позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 20 липня 2009 року по справі № 29/298-09 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 18, 19 Закону України "Про виконавче провадження", статтею 509, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 4-7, 32, 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" будівельний альянс" (м. Харків) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20 липня 2009 року по справі № 29/298-09 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови підписано 08 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя
Судді