83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
09.09.09 р. Справа № 22/86
Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,
при секретарі Санжура С.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Веста Трейд”, м.Київ,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк,
про стягнення 26 898,67 грн.
за участю уповноважених представників:
від позивача: Завалко Г.В., довіреність від 03.09.2009р.,
від відповідача: Мірзоян Л.К., довіреність від 27.04.2009р.,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Веста Трейд”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк, про стягнення 26 898,67 грн. та розірвання договору №360 від 01.04.2008 року.
Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору №360 від 01.04.2008р., а також простроченні грошового зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для розірвання договору №360 від 01.04.2008 року.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №360 від 01.04.2008р, акт звіряння взаєморозрахунків за 2008р., пропозицію про розірвання договору №43 від 30.06.2009р., претензію №36 від 18.05.2009р., видаткові накладні.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує статтями 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову не надав.
Представник Відповідача проти задоволення позову заперечив.
Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Позивач стверджує, що підставою виникнення обов'язків Відповідача по оплаті переданого товару є договір №360 від 01.04.2008р.
Відповідно до статей 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.
Згідно видатковим накладним ВТ-0793 на суму 1199,52 грн. від 24.04.08р.; ВТ-0794 на суму 1199,52 грн. від 24.04.08р.; ВТ-0795 на суму 1199,52 грн. від 24.04.08р.; ВТ-0796 на суму 1199,52 грн. від 24.04.08р.; ВТ-0797 на суму 1199,52 грн. від 24.04.08р.; ВТ-0798 на суму 1199,52 грн. від 24.04.08р.; ВТ-0799 на суму 1199,52 грн. від 24.04.08р.; ВТ-1453 на суму 1215,36 грн. від 01.08.08р.; ВТ-1454 на суму 1685,52 грн. від 01.08.08р.; ВТ-1455 на суму 560,16 грн. від 01.08.08р.; ВТ-1456 на суму 1614,72 грн. від 01.08.08р.; ВТ-1457 на суму 771,36 грн. від 01.08.08р.; ВТ-1458 на суму 814,08 грн. від 01.08.08р.; ВТ-1451 на суму 801,84 грн. від 01.08.08р.; ВТ-2353 на суму 3169,01 грн. від 11.12.08р.; ВТ-2354 на суму 3169,01 грн. від 11.12.08р.; ВТ-2355 на суму 3169,01 грн. під 11.12.08р.; ВГ-2356 на суму 3169,01 грн. від 11.12.08р.; ВТ-2357 на суму 3169.01 грн. від 11.12.08р.; ВТ-2358 на суму 3169,01 грн. від 11.12.08р.; ВТ-2359 на суму 3037,01 грн. від 11.12.08р.; Т-2360 на суму 2989,85 грн. від 11.12.08р. ТОВ «Торговий дім «Веста Трейд» поставив для реалізації ТОВ «ТС «Обжора»» товари.
Однак, суд вважає, що зазначені документи не можуть розглядатися як докази передачі товару Відповідачу в межах умов договору №360 від 01.04.2008р., оскільки в них не міститься жодного посилання на вищезазначений, визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог, договір.
Акт звірки взаємних розрахунків за 2008 рік, на який Позивач посилається як на доказ визнання заборгованості за договором №360 від 01.04.2008р., також не може розглядатися таковим, оскільки і він не містить посилання на цей правочин.
Інших доказів передачі товару Відповідачу в межах умов спірного договору Позивач не надав.
Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.
Відповідач факт отримання товару відповідно до долученим до матеріалів справи видатковим накладним в межах умов договору заперечив.
За таких обставин суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 33, 34 ГПК України доказів, факт передачі товару та виникнення у Відповідача заборгованості саме за договором №360 від 01.04.2008р.
З огляду на наведене, в позовних вимогах слід відмовити.
Також не підлягають задоволенню вимоги щодо розірвання договору №360 від 01.04.2008 року, укладеного між сторонами, оскільки вони не є обґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивач не довів в установленому законом порядку ані порушення договору з боку Відповідача, ані обставини щодо завданої цим порушенням йому шкоди, внаслідок чого Позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.
Щодо клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Відповідача в межах позовних вимог, то суд вважає, що воно не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Як зазначено в пункті 3 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України лежить на Позивачі.
Однак, будь-яких доказів в обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову ним не надано.
Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
На підставі викладеного, суд вважає не доцільним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту грошові кошти Відповідача, оскільки зазначені вимоги жодним чином не обґрунтовані з доказової точки зору. До того ж, заборона господарюючому суб'єкту проводити видаткові операції по банківських рахунках може призвести до зупинення його фінансово-господарської діяльності, що носитиме характер протиправного втручання суду в господарську діяльність, забороненого статтями 6, 19 ГК України.
Судові витрати на підставі вимог статті 49 ГПК України підлягають віднесенню на Позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -
1. У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Веста Трейд”, м.Київ, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк, про стягнення 26 898,67грн. та розірвання договору №360 від 01.04.2008 року відмовити.
2. За згодою сторін в судовому засіданні 29.09.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 02.10.2009 року.
3. Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя