"06" жовтня 2009 р.
Справа № 19/18-2294/1
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Овдіна Ю.Б. (довіреність № 2-16 від 08.01.2009 року)
від відповідача: Семещенко М.О. (довіреність № 34/8455 від 02.10.2009 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
на ухвалу господарського суду Миколаївської області від „27” липня 2009 року № 19/18-2294/1 про повернення позовної заяви без розгляду
за позовом Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ
до Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря-Машпроект”, м. Миколаїв
про стягнення 4 383 259,72 грн.
23.07.2009 року Дочірня компанія „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі по тексту -позивач) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування „Зоря-Машпроект” (далі по тексту -відповідач) 4 383 259,72 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.07.2009 року № 19/18-2294/1 (суддя Давченко Т.М.) повернуто позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України. Такий висновок суду мотивований тим, що фактично позивачем не надано відповідних документальних доказів виконання умов договору № 115-06-ЭУ від 30.01.2006 року (а саме -акту прийняття-передачі природного газу); документальних доказів направлення претензії відповідачу. Також суд посилається на невідповідність посилань позивача на Акт виконання послуг по даному Акту.
Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою місцевого господарського суду, ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Миколаївської області. Доводи та вимоги скаржника ґрунтуються на тому, що оскаржувана ухвала є безпідставною та необґрунтованою, винесена з невірним застосуванням та порушенням норм процесуального права.
На думку скаржника, висновок суду суперечить як змісту позовної заяви, так і доказам, що долучені позивачем до позовної заяви.
За твердженням скаржника, невірними є посилання суду на порушення позивачем досудового врегулювання спору, зокрема, надіслання відповідної претензії, так як це суперечить Конституції України та рішенню Конституційного Суду України.
Крім того, як зазначає скаржник, в позовній заяві йдеться мова саме про Акт, що доданий до позовної заяви.
Отже, скаржник вважає, що зміст позовної заяви та докази, надані в обґрунтування позовних вимог, свідчать про обґрунтованість належним чином позовних вимог з посиланням на норми законодавства України з доказами, які підтверджують правомірність пред'явлених вимог, а тому така позовну заява підлягає прийняттю до провадження.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду -без змін, вважаючи її правомірною, обґрунтованою, відповідаючою матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала -скасуванню, а справа -передачі на розгляд місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з позовних матеріалів, позовні вимоги ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” мотивовані тим, що між сторонами укладено договір № 115-06-ЭУ від 30.01.2006 року на постачання природного газу та Додаткову угоду № 3 від 18.07.2006 року до цього Договору. На виконання зазначеного Договору та Додаткової угоди до нього позивач поставив відповідачу в червні 2006 року природний газ, про що свідчить відповідний Акт, але за отриманий газ відповідач так і не розрахувався, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Згідно додатку до позовної заяви, в обґрунтованість таких позовних вимог позивачем надано: розрахунок заборгованості, розрахунки штрафних санкцій, копії договорів, копії додаткових угод та копії Актів.
В свою чергу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що підставою повернення позовної заяви ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” без розгляду є те, що фактично позивачем не надано відповідних документальних доказів виконання умов договору № 115-06-ЭУ від 30.01.2006 року, а саме -акту прийняття-передачі природного газу, а наданий акт не має відношення до матеріалів справи. Також суд вважає, що відсутні докази досудового врегулювання спору, зокрема, направлення відповідної претензії.
Між тим, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.
По-перше, форма і зміст позовної заяви ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” відповідають вимогам статті 54 Господарського процесуального кодексу України. Так, позивачем викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначено та надано докази, що підтверджують позов, додано обґрунтовані розрахунки сум, що підлягають стягненню, зазначено законодавство, на підставі якого подається позов.
По-друге, згідно ч.1 статті 5 ГПК України, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, зокрема, подання претензії, підлягають наданню, якщо такі проводилися. Отже, якщо між сторонами не було факту досудового врегулювання спору, то і позивач не повинен надавати відповідних доказів.
По-третє, відповідно до п.3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України” (із змінами та доповненнями), якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Отже, господарський суд Миколаївської області повинен був прийняти до розгляду позовну заяву ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України”, порушити провадження у справі та призначити її до розгляду. А у разі ж наявності будь-яких сумнів щодо поданих або неподаних доказів, суд повинен був їх витребувати у позивача.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд неправомірно, необґрунтовано та безпідставно повернув позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, чим порушив вищезазначені норми чинного законодавства, а головне -права та охоронювані законом інтереси позивача.
Відповідач ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Миколаївської області від 27.07.2009 року № 19/18-2294/1 не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” -задоволенню, а справа -передачі на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись статтями 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1.Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задовольнити.
2.Ухвалу господарського суду Миколаївської області від „27” липня 2009 року № 19/18-2294/1 скасувати.
3.Справу № 19/18-2294/1 передати на розгляд господарського суду Миколаївської області.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров