ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/422
22.09.09
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»
про
стягнення 19 148, 75 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача:
Тарасенко К.І.- представник за довіреністю від 10.12.2008 року;
Від відповідача:
не з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»про стягнення заборгованості у розмірі 15 345, 07 грн. - основного боргу, 1 836, 36 грн. - пені, 325, 40 грн. - 3 % річних та 1 641, 92 грн. - збитків від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2009 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.09.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 27.08.2009 року та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 07.09.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.08.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Крім того, позивач разом з позовною заявою з метою забезпечення позову просив суд накласти арешт на кошти відповідача в межах заявленої суми позовних вимог, які знаходяться на його рахунках.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. В роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” зазначається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вищезазначеного, забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.
Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищезазначене.
За вказаних обставин подана заява про забезпечення позову судом відхилена.
Оскільки, неявка представника відповідача у судове засідання та неподання ним витребуваних доказів перешкоджає вирішенню спору по суті, ухвалою суду від 07.09.2009 року розгляд справи відкладено на 22.09.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2009 року подав докази витребувані ухвалою суду, підримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача на судове засідання 22.09.2009 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на всі виявлені адреси, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
31.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(надалі -відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІ»(надалі -ТОВ «АМІ») було укладено договір підряду № 41, згідно з яким ТОВ «АМІ»зобов'язалось виконати для відповідача роботи з монтажу систем відеоспостереження, охоронної сигналізації та контролю доступу. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався виконані роботи прийняти та оплатити. Зобов'язання за договором № 41 від 31.10.2007 року сторонами було виконано в повному обсязі.
Крім того, 25.12.2007 року між відповідачем та ТОВ «АМІ»було укладено додаткову угоду №1 до договору підряду № 41 від 31.10.2007 року, згідно якої ТОВ «АМІ»прийняло на себе зобов'язання на підставі затвердженої відповідачем кошторисної документації виконати модернізацію систем відеоспостереження, охоронної сигналізації, контролю доступу в будівлі відповідача за адресою: м. Сімферополь, вул. Ясна, 37. Замовник (Відповідач), в свою чергу, зобов'язався роботи прийняти і оплатити на умовах, викладених в розділах 5, 6, 7, 8, 9, 10 договору підряду № 41 від 31.10.2007 року і цієї угоди.
Згідно п.3 угоди № 1 від 25.12.2007 року ТОВ «АМІ»зобов'язалося виконати роботи, вказані в п.1.1 цієї угоди протягом 15 календарних днів з моменту підписання Сторонами цієї угоди, а саме до 9.01.2008 року.
ТОВ «АМІ»виконало роботи за угодою № 1 від 25.12.2007 року на загальну суму 17 485, 95 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт по модернізації структурованої кабельної системи від 26.11.2008 року, дата підписання якого являється датою реалізації робіт. Зазначений акт був підписаний сторонами та скріплений печатками.
Згідно п.2.1 угоди № 1 від 25.12.2007 року за виконання робіт, вказаних в п.1.1 цієї угоди Відповідач повинен перерахувати ТОВ «АМІ»відповідно до кошторису 31 015, 02 грн. не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами по угоді акту здачі-приймання виконаних робіт.
Таким чином, відповідач повинен був провести оплату виконаних робіт у строк до 03.12.2008 року.
Виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті робіт частково, а саме у розмірі 2 142, 88 грн. Таким чином його заборгованість перед ТОВ «АМІ»складає 15 345, 07 грн.
21.04.2009 року між ТОВ «АМІ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНП Агентство маркетингових досліджень АМІ»(надалі -Позивач) було укладено угоду № 420-2009/у про відступлення права вимоги за актом виконаних робіт №186 від 26.11.2008 року, згідно якої ВАТ «АМІ» передає, а позивач приймає в повному об'ємі право вимоги по акту виконаних робіт №186 від 26.11.2008 року, у розмірі 15 345, 07 грн.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК України). Виходячи з договору № 41 від 31.10.2007 року та додаткової угоди до нього від 25.12.2007 року, обмежень щодо заміни кредитора у зобов'язанні сторонами передбачено не було.
Позивач був належним чином повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні шляхом направлення йому листа з повідомленням , що підтверджується копією фіскального чека № 7805 від 27.04.2009 року та описом вкладення в цінний лист.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником -як замовник.
Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів повного виконання Договору щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за виконані роботи відповідачем не надано. На момент прийняття рішення судом відповідач не надав доказів перерахування коштів за виконання робіт у розмірі 15 345, 07 грн., тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 325, 40 грн. та збитків від інфляції у сумі 1 641, 92 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було зазначено вище, відповідач повинен був розрахуватися за виконані Позивачем роботи до 03.12.2008 року; а тому 3% річних та збитки від інфляції повинні нараховуватися починаючи з 04.12.2008 року.
15 345, 07 грн. * 3% * 258 днів (з 04.12.08 по 18.08.09) / 365 = 325, 40 грн.
Таким чином, 3 % річних становлять 325, 40 грн. та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Розрахунок збитків від інфляції з грудня 2008 року по червень 2009 року:
15 345, 07 грн. * 102, 1 % * 102, 9% * 101, 5 % * 101, 4% * 100,9% * 100, 5 % 101, 1% - 15 345, 07 грн. = 1 665, 64 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Оскільки, позивач вищезазначене клопотання не заявляв, то збитки від інфляції підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, а саме 1 641, 92 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 836, 36 грн.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Пунктом 8.1 договору підряду № 41 від 31.10.2007 року встановлено, що за порушення встановленого цим договором строку оплати виконаних робіт Замовник виплачує підряднику пеню в розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно п.1 угоди про відступлення права вимоги цедент (ВАТ «АМІ») передає, а цесіонарій (позивач) приймає в повному об'ємі право вимоги по акту виконаних робіт № 186 від 26.11.2008 року.
Згідно п.2 вказаної угоди цесіонарій (позивач) отримує право вимагати від ВАТ «Вестер-Україна»(відповідач) належного виконання наступних зобов'язань: погашення боргу по Акту виконаних робіт № 186 від 26.11.2008 року в розмірі 15 345, 07 грн.
Як випливає з вищезазначеного до позивача за угодою №420-2009/у від 21.04.2009 перейшло право вимагати погашення боргу лише по Акту виконаних робіт № 186 від 26.11.2008 року, а не за додатковою угодою до договору підряду від 25.12.2007 року. Окрім того, таке право вимоги, згідно з угодою, обмежується розміром 15 345, 07 грн.
Таким чином, до позивача право вимагати пеню, яка передбачена п.8.1 договору підряду, за угодою про відступлення права вимоги не перейшло.
З урахуванням вищезазначеного, суд, у задоволенні стягнення пені у розмірі 1 836, 36 грн. відмовляє.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 93, 205, 512, 514, 516, 525, 526 ЦК України, ст. 232 ГК України та ст.ст. 33, 49, 66, 75, 77 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-а; код ЄДРПОУ 35073676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»(83060, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143-Г; код ЄДРПОУ 13539835) основну суму заборгованості у розмірі 15 345 (п'ятнадцять тисяч триста сорок п'ять) грн. 07 коп., 3% річних в розмірі 325 (триста двадцять п'ять) грн. 40 коп., збитки від інфляції в розмірі 1 641 (одна тисяча шістсот сорок один) грн. 92 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 173 (сто сімнадцять) грн. 12 коп., та 213 (двісті тринадцять) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Дідиченко М.А.
Дата підписання 05.10.2009 року