01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2009 № 7/227
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача Бігуненко В.П.- пред. за дов. № 29 від 30.12.2008 року;
від відповідача Леськов П.І.- пред. за дов. № б/н від 28.09.2009 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.05.2009
у справі № 7/227 (суддя
за позовом Українсько-Російського ТОВ "Інкомтех"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані"
про стягнення 272563,28 грн.
Українсько-Російське Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" про стягнення стягнення 272563,28 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2009 р. у справі № 7/227 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" на користь Українсько-Російського Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех" 231 821 грн. 09 коп. - боргу, 17 096 грн. 72 коп. -інфляційних нарахувань, 2 556 грн. 27 коп. -3% річних, 21 089 грн. 20 коп. -пені, а також понесені ним по справі судові витрати -2 725 грн. 63 коп. -державного мита, 118 грн. 00 коп. -витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2009 р. у справі № 7/227 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог Українсько-Російського Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех" відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутністю представника відповідача, безпідставно відхилено клопотання про відкладення розгляду справи та не надано відповідачу можливості підготувати заперечення на позов. Крім того, відповідач відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" не отримувало жодних повідомлень про відступлення права вимоги новому кредитору, а тому останній у відповідності до частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2009 р. (головуюча - Кондратова І.Д., судді Коротун О.М., Попікова О.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 29.09.2009 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/7 від 28.09.2009 р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв'язку з виробничою необхідністю було внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 7/227 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д., Попікова О.В.
21.09.2009 року позивач через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог. Ретельно дослідивши зміст поданої заяви та оцінивши такий зміст з раніше заявленими позовними вимогами, колегія суддів дійшла висновку, що позивач фактично, у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та збільшив розмір компенсації від інфляції.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не приймає до розгляду подану заяву, з огляду на те, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Представник скаржника в судовому засіданні 29.09.2009 року апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.05.2006р. між Українсько-Російським Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтех" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Сервіс" було укладено договір комісії № 76, відповідно до умов якого останній зобов'язався за дорученням комітента за винагороду вчиняти для комітента від свого імені, за рахунок комітента господарські операції з продажу металопрокату в асортименті, зазначеному в договорі.
На виконання умов вищевказаного договору 20.06.2006р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" було укладено договір поставки металопродукції з відстрочкою оплати № К-7/М (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого ТОВ "Інкомтех-Сервіс" зобов'язувалося передати у власність відповідачу металопродукцію, яку останній зобов'язується прийняти і оплатити.
Асортимент, ціна та кількість металопродукції визначена рахунком постачальника, який є невід'ємною частиною договору (п. 2.1, 4.1, 4.2 договору поставки).
Згідно п. 5.1 договору поставки (в редакції додатку від 11.07.2006 року до договору) сторони визначили, що оплата вартості партії металопродукції здійснюється відповідачем згідно рахунку постачальника на умовах відстрочки згідно п. 5.2, якщо вартість цієї продукції не перевищує 80 000,00 грн. і відповідач повністю розрахувався за поставку попередньої партії металопродукції.
Відповідно до п. 5.2 договору поставки (в редакції додатку від 11.07.2006 року до договору) зобов'язання відповідача по оплаті партії металопродукції виникає через п'ять банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін накладної на відпуск цієї партії.
На виконання умов договору поставки в період часу з 01.10.2008р. по 28.11.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Сервіс" відповідачу поставлено та передано у власність партії металопродукції на суму 339793,71 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних (накладна на відпуск товару № ЦБ-РН-ИС-08-004127/1 від 01.10.2008 року на суму 92154,14 грн., накладна на відпуск товару № ЦБ-РН-ИС-08-004334/1 від 03.11.2008 року на суму 169748,97 грн., накладна на відпуск товару № ЦБ-РН-ИС-08-005391/1 від 01.12.2008 року на суму 38054,00 грн., накладна на відпуск товару № ЦБ-РН-ИС-08-005394/1 від 02.12.2008 року на суму 39836,60 грн.), а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Сервіс" були надані послуги на суму 700,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг № ЦТ-АТ-ИС-08-004334/1 від 03.11.2008 року згідно договору № К-7/М від 20.06.2006 року.
Колегією суддів встановлено, що в порушення статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором поставки, в зв'язку з чим станом на 10.03.2009 року у нього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Сервіс" в розмірі 231821,09 грн., що визнається та не оспорюється відповідачем.
10.03.2009 р. між Українсько-Російським Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтех" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Сервіс" було укладено договір № б/н про відступлення права вимоги оплати вартості поставленої металопродукції, супутніх послуг та штрафних санкцій, відповідно до умов якого позивач отримав право вимоги від відповідача оплати вартості поставленої металопродукції, супутніх послуг та штрафних санкцій (надалі - договір про відступлення права вимоги).
За умовами договору про відступлення права вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Сервіс" відступило позивачу право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" про сплату залишку боргу в сумі 231821,09 грн., а також додаткових вимог (компенсація від інфляції, 3 % річних, пеня) за поставлені згідно з договором поставки металопродукції з відстрочкою оплати від 20.06.2006 року № К-7/М із змінами від 11.07.2006 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 516 Цивільного кодексу України встановлює, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з викладеного, новим кредитором за договором поставки металопродукції з відстрочкою оплати від 20.06.2006 року № К-7/М із змінами від 11.07.2006 року став позивач і до нього перейшли права первісного кредитора в межах суми, яка визначена п. 1 договору про відступлення права вимоги. За таких обставин, посилання відповідача на те, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані", визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
В свою чергу, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для себе наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина 2 статті 516 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відзначає, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення по даній справі неповно встановив обставини, що мають значення для вирішення спору по даній справі.
Неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 38 Господарського процесуального кодексу України України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Вказані порушення норм процесуального права призвели до неповного з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення даного спору по суті заявлених вимог, оскільки факт повідомлення чи неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні впливає на обов'язок боржника сплачувати кошти новому кредиторові, в свою чергу до моменту повідомлення боржника новий кредитор несе ризик настання несприятливих для себе наслідків.
З метою усунення зазначених порушень, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що про укладення договору про відступлення права вимоги боржник був повідомлений шляхом направлення на його адресу копії договору про відступлення права вимоги від 10.03.2009 року, що підтверджується фіскальним чеком № 5089 від 17.03.2009 року та описом вкладення в цінний лист. Фіскальний чек № 5089 від 17.03.2009 року та опис вкладення в цінний лист (а.с. 29-30 т.1) визнаються судом апеляційної інстанції належними доказами повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні в розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. N 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 р. за N1383/14650), відповідач в строк до 20.03.2009 року (17.03.2009 року (день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку + 3 дн.) мав право виконати свій обов'язок за договором поставки первісному кредиторові - Товариству з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Сервіс".
Між тим, господарський суд першої інстанції, зазначені обставини не дослідив та в порушення ст. 38 Господарського процесуального кодексу України не витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Сервіс" докази виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові за договором поставки станом на 20.03.2009 року.
В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач 12.03.2009 року та 19.03.2009 року сплатив на користь первісного кредитора 20000,00 грн., що визнається та не оспорюється сторонами.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що зазначені докази у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України приймаються колегією суддів, оскільки місцевий господарський суд позбавив відповідача права надати зазначені докази при розгляді в суді першої інстанції.
Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.
В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь у судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
При вирішенні даного спору по суті господарський суд першої інстанції не забезпечив відповідачу можливості реалізувати вказані процесуальні права, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 року № 7/227 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.04.2009 року.
Згідно статті 87 Господарського процесуального кодексу України рішення та ухвал розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Для ухвал про порушення провадження у справі передбачено особливості розсилання.
Так відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.
Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до матеріалів справи.
Докази надіслання на адресу відповідача ухвали Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 року № 7/227 в порядку, встановленому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, в матеріалах справи взагалі відсутні.
30.04.2009 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 21.05.2009 року.
21.05.2009р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію місцевого господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника до суду на вказану дату. Судом першої інстанції в задоволенні даного клопотання було відмовлено, у зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такою обставиною, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відзначає, що безпідставно відхиливши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд першої інстанції в порушення пункту 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України та частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" не забезпечив відповідачу можливості реалізувати процесуальні права та не врахував, що фактично відповідач не з'явився в судове засідання вперше, оскільки матеріали справи не містять поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 року про порушення провадження у справі № 7/227.
Таким чином, з метою усунення допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів приймає до уваги факт виконання відповідачем обов'язку щодо сплати первісному кредиторові 12.03.2009 року та 19.03.2009 року грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. З огляду на викладене, в розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 516 Цивільного кодексу України, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення зазначених коштів на користь позивача, а тому приймає рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В свою чергу вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 211 821,09 грн. - боргу, 17 096, 72 грн. -інфляційних нарахувань, 2 556,27 грн. -3% річних, 21 089,20 грн. -пені у відповідності до статті 514, 525, 526, 546, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України визнаються судом апеляційної інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанцій про стягнення з відповідача 211 821,09 грн. - боргу, 17 096, 72 грн. -інфляційних нарахувань, 2 556,27 грн. -3% річних, 21 089,20 грн. -пені, оскільки останнім в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено в зазначеному розмірі оплату отриманої металопродукції на користь належного кредитора.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.
Відповідно до пунктом 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.
Колегія суддів відзначає, що факт перерахування грошових коштів в розмірі 52208,14 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Сервіс" за період з 31.03.2009 року по 12.08.2009 року не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки, як встановлено судом, зазначені кошти перераховані на рахунок первісного кредитора після повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов'язанні, а отже в даному випадку перерахування боржником коштів після 20.03.2009 року на рахунок неналежного кредитора не є належним доказом виконанням боржником свого обов'язку, в свою чергу боржник несе ризик настання несприятливих для себе наслідків. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтех-Сервіс" відступило право вимоги позивачу по даній справі, у нього відсутні підстави після 20.03.2009 року отримувати від відповідача грошові кошти за договором поставки, а отже зазначені кошти можуть бути витребувані відповідачем у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України.
Крім того, судом апеляційної інтенції встановлено, що кошти в розмірі 33054,00 грн. відповідач перерахував на рахунок первісного кредитора після прийняття рішення по даній справі. Київський апеляційний господарський суд відзначає, що в будь-якому випадку, сплата відповідачем основного боргу після постановлення рішення місцевого господарського суду не є підставою для скасування або зміни рішення в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.
В свою чергу, в розумінні п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, також відсутні правові підстави для скасування рішення по даній справі, оскільки відповідно до даної норми підставою для скасування рішення суду першої інстанції є, розгляд справи за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач про розгляд справи був повідомлений, що, зокрема, підтверджується клопотанням про відкладення справи.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на сторони у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2009 року у справі N 7/227 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Позов Українсько-Російського Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" (03126, м. Київ, вул. Качалова, 5-В, код ЄДРПОУ: 25267112) на користь Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, код ЄДРПОУ: 25527990) - 211 821 (двісті одинадцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 09 коп. - боргу, 17 096 (сімнадцять тисяч дев'яносто шість) грн. 72 коп. -інфляційних нарахувань, 2 556 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 27 коп. -3% річних, 21 089 (двадцять одну тисячу вісімдесят дев'ять) грн. 20 коп. -пені, а також понесені ним по справі судові витрати -2 525 (дві тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн. 63 коп. -державного мита, 109 (сто дев'ять) грн. 34 коп. -витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу в розмірі 20000,00 грн. - відмовити."
3. Стягнути з Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтех" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, код ЄДРПОУ: 25527990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" (03126, м. Київ, вул. Качалова, 5-В, код ЄДРПОУ: 25267112) 100,00 грн. державного мита, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.
5. Матеріали справи № 7/227 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді