"06" жовтня 2009 р.
Справа № 17/216/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Разюк Г.П.
суддів: Колоколова С.І
Петрова М.С.
при секретарі судового засідання Ніколовій Г.П.
за участю представника від відповідача -Гетманцева В.І. за довіреністю б/н від 02.09.09р.
/ позивач не використав законного права на участь його представників у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений 29.08.09р. належним чином (див. - повідомлення про вручення поштового відправлення №585392 від 25.08.09р.)/,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства „Агро Інвест” , м.Миколаїв
на рішення господарського суду Миколаївської області від 28.07.2009р.
по справі № 17/216/09
за позовом скаржника
до товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг”, м.Миколаїв
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
У липні 2009р. фермерське господарство /далі -ФГ/ „Агро Інвест” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю /далі -ТОВ/ „Техноторг” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2008р., укладеного між сторонами.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 01.06.2008р. суперечить вимогам ст. 655 Цивільного кодексу України, оскільки обмежує право власності скаржника, що згідно із нормами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України є недопустимим.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.07.2009р. (суддя Коваль С.М.) у позові відмовлено з мотивів безпідставності та недоведеності заявлених вимог.
Не погоджуючись з означеним вище рішенням господарського суду, ФГ „Агро Інвест” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2009р. скасувати та прийняти нове, яким його позов задовольнити повністю.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що п. 2.3 оспорюваного договору купівлі-продажу від 01.06.2008р. суперечить вимогам ст. 655 ЦК України, оскільки обмежує його право власності, що згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, а також не врахував, відмовляючи в позові, що умова п. 4.2 договору обмежує право позивача на гарантійне обслуговування придбаної техніки та виключає відповідальність відповідача щодо зобов'язань, що виникають у зв'язку із придбанням техніки неналежної якості.
Відзиві на апеляційну скаргу не надходив, представник відповідача у судовому засіданні спростовує доводи апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 28.07.2009р. по даній справі без змін, а апеляційну скаргу ФГ „Агро Інвест” -без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення виходячи з такого.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.06.2008р. між ТОВ “Техноторг” та правопопередником ФГ “Агро Інвест” укладений договір купівлі-продажу, згідно умов п. 1.1. якого в порядку і на умовах передбачених цим договором відповідач зобов'язвся передати у власність, а позивач прийняти і оплатити товар в асортименті передбаченому у договорі.
Відповідно до п. 2.3. договору право власності на товар від відповідача до позивача переходить в момент оплати повної вартості товару. Підписання акту приймання-передачі свідчить про перехід товару до позивача, але не свідчить про перехід права власності на товар.
Пунктом 4.2. договору визначено, що гарантійне обслуговування техніки, вказаної у п. 1.1. договору, здійснюється на підставі окремо укладеного договору.
Позивач вважає, що зазначений п. 2.3 договору суперечить вимогам ст. 655 ЦК України, оскільки обмежує його право власності на придбаний товар, а також вказує на недійсність п. 4.2, так як така умова обмежує право позивача на гарантійне обслуговування придбаної техніки та виключає відповідальність відповідача щодо зобов'язань, що виникають у зв'язку із придбанням техніки неналежної якості.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України, недійсною може бути визнано також умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, умови договорів, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними" від 28 квітня 1978 року N 3, угода може бути визнана недійсною лише на підставах і з наслідками, передбаченими законом. До того ж суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає товар або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, основною метою договору є передача права власності на товар від продавця до покупця. Сторони самостійно визначили договором момент переходу права власності і те, що він настає після виконання зобов'язань за договором обома сторонами, а не лише продавцем, не суперечить як ст. 655 ЦК України так і жодному іншому нормативному документу
Щодо посилань позивача на недійсність пункту 4.2. договору, згідно якого гарантійне обслуговування техніки, вказаної у п. 1.1. договору, здійснюється на підставі окремо укладеного договору, то колегія вважає такі посилання надуманими та безпідстаними, оскільки відсутність укладеної угоди на гарантійне обслуговування ніяким чином не може порушити права позивача на гарантійне обслуговування придбаної техніки, а у випадку порушення продавцем вимог щодо гарантії якості товару покупець може захисти своє порушене право, виходячи з положень ст.ст. 675-680 ЦК України, при цьому будь-якої на те окремої угоди до договору купівлі-продажу не вимагається. До того ж, позивач не позбавлений права в будь-який момент запропонувати відповідачу умови договору на гарантійне обслуговування у встановленому ст. ст.179- 181 ГК України порядку, але не вчиняє означених в законі дій, спрямованих на укладання такого договору.
Таким чином, судова колегія зазначає, що господарський суд Миколаївської області обґрунтовано встановив відсутність обставин, з якими ЦК України пов'язує визнання договору недійсним та законно відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2008р..
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 28.07.2009 р. підлягає залишенню без змін.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 28.07.2009 року по справі № 17/216/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу фермерського господарства „Агро Інвест” -без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Г.П.Разюк
Суддя С.І.Колоколов
Суддя М.С. Петров