01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.10.2009 № 8/213
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Поздняков П.В. (дов. від 10.04.2009р.)
від відповідача - Губаненко Ю.П. (дов. № 05-Ю від 12.05.2009р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТП КМБ-1 імені М.П. Загороднього"
на рішення господарського суду м.Києва від 09.07.2009
у справі № 8/213 (суддя
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТП КМБ-1 імені М.П. Загороднього"
до Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об"єднання "УкрНДІагропроект"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання договору недійсним
В травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “АТП КМБ-1 імені М.П. Загороднього” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору на створення (передачу) науково-технічної продукції № 55-08 від 07.05.2008р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “АТП КМБ-1 імені М.П. Загороднього” та Українським державно-кооперативним проектно-вишукувальним і науково-дослідним об'єднанням “Укрндіагропроект”, посилаючись на ст. 230 ЦК України.
Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 8/213 від 09.07.2009р. у позові товариства з обмеженою відповідальністю “АТП КМБ-1 імені М.П. Загороднього” відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позивачем обставин за яких оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.
Товариство з обмеженою відповідальністю “АТП КМБ-1 імені М.П. Загороднього”, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 8/213 від 09.07.2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ “АТП КМБ-1 імені М.П. Загороднього” задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, оскільки під час укладення договору на створення (передачу) науково-технічної продукції № 55-08 від 07.05.2008р., відповідач взяв на себе зобов'язання сумісно з позивачем вирішувати питання щодо погодження та затвердження проектної документації у відповідних органах, що опосередковано знайшло відображення у п. 1.3 вказаного договору. Проте, від виконання зазначених обов'язків відповідач відмовився, а тому договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 55-08 від 07.05.2008р. має бути визнано недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 8/213 від 25.08.2009р. прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АТП КМБ-1 імені М.П. Загороднього” до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.09.2009р.
У зв'язку з неявкою в судове засідання апеляційної інстанції представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, ухвалою від 16.09.2009р. відкладав розгляд апеляційної скарги на 07.10.2009р.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:
07.05.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю “АТП КМБ-1 імені М.П. Загороднього” (надалі - замовник) та Українським державно-кооперативним проектно-вишукувальним і науково-дослідним об'єднанням “Укрндіагропроект” (надалі - виконавець) укладено договір № 55-08 на створення (передачу) науково-технічної продукції (надалі - Договір), у відповідності до умов якого замовник доручив і зобов'язався оплатити, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботи зі створення (передачі) науково-технічної продукції: Розробка проектної документації (стадія “П”) для будівництва та обслуговування автотранспортного підприємства з офісними приміщеннями та гуртожитком на вулиці Куренівській, 27-А в Оболонському районі міста Києва (надалі - роботи).
Пунктом 1.3 Договору сторони погодили, що роботи мають бути виконані таким чином, щоб вони дозволили без зауважень з боку державних органів або внесення змін по зауваженням до цих робіт отримати замовнику дозвіл на будівництво та в подальшому збудувати (по робочій документації, згідно окремого договору після затвердження стадії “П”) об'єкт - “Автотранспортне підприємство з офісними приміщеннями та гуртожитком на вул. Куренівській, 27-А в Оболонському районі м. Києва” та ввести цей об'єкт в експлуатацію у відповідності до норм чинного законодавства України.
Вартість робіт, згідно Договору, встановлюється в протоколі погодження договірної ціни (який є додатком до даного Договору) та складає суму у розмірі 870 000,00 грн. з врахуванням ПДВ. Оплата виконаних робіт здійснюється в наступному порядку: на протязі 5 банківських днів з дня укладання договору замовник перераховує виконавцю авансовий платіж в сумі 348 000,00 грн. разом з ПДВ. Одержаний авансовий платіж розбивається пропорційно сумі етапів. По завершенню виконання кожного етапу робіт (в тому числі їх дострокового виконання) замовник на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акту здачі - прийняття науково - технічної продукції перераховує виконавцю залишок платежу з урахуванням часткової авансової плати (п.п. 2.1 - 2.2.2 Договору).
Термін виконання робіт передбачених Договором - 23.06.2008 року по 19 вересня 2008 року.
Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ “АТП КМБ-1 імені М.П. Загороднього” про визнання Договору недійсним, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оспорюваний Договір вимогам встановленим для чинності правочину не суперечить, а тому визнанню недійсним не підлягає.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду м. Києва, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78р. № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків, а саме встановлення доведеності фактів обману представника однієї сторони другою стороною і наявності безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах. Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається (п.12 постанови).
Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
При цьому, саме сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку іншої сторони, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.
Разом з тим, позивач не довів належними доказами факту умисного введення його в оману шляхом повідомлення відповідачем відомостей, що, на момент укладення спірного договору, не відповідали дійсності, чи замовчування обставин, що мали значення для укладення спірного договору.
Натомість в обґрунтування своїх позовних вимог та в апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що під час укладення Договору відповідач взяв на себе зобов'язання сумісно з позивачем вирішувати питання щодо погодження та затвердження проектної документації у відповідних органах, що опосередковано знайшло своє відображення у п. 1.3 Договору і, на думку позивача, має істотне значення, оскільки впливає на саму природу правочину, права та обов'язки сторін. Однак, від виконання вказаних робіт відповідач відмовився, що свідчить про умисне введення позивача в оману та у відповідності до ст. 230 ЦК України є підставою для визнання Договору недійсним.
Проте, колегія суддів вважає вказані доводи позивача безпідставними з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як вбачається зі змісту п.п. 1.1, 1.3 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання виконати роботи зі створення (передачі) науково-технічної продукції таким чином, щоб вони дозволили без зауважень з боку державних органів або внесення змін по зауваженням до цих робіт отримати позивачу дозвіл на будівництво та, в подальшому , збудувати об'єкт і ввести його в експлуатацію.
Обов'язку відповідача вирішувати питання щодо погодження та затвердження проектної документації умовами Договору не передбачено.
Також, у відповідності до п. 2.1 “Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт” затвердженого наказом Держбуду України від 05.12.2000р. № 273 для одержання дозволу на виконання будівельних робіт саме забудовник (замовник) повинен подати до інспекції держархбудконтролю в тому числі і затверджену в установленому порядку проектну документацію (будівельний генеральний план та паспорт фасаду в двох примірниках, пояснювальна записка для реєстрації).
Крім того, згідно п.п. 9.1, 9.16 “Державних будівельних норм України. Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004”, затверджених наказом Державного комітету з будівництва та архітектури № 8, від 20.01.2004р.) проектна документація погоджується з місцевими органами містобудування та архітектури відповідно до місцевих правил забудови щодо архітектурно-планувальних рішень, розміщення, раціонального використання призначеної для відведення території, відповідності передбачених рішень до вимог архітектурно-планувального завдання, містобудівної документації. Подання проектної документації на погодження, експертизу та затвердження є обов'язком замовника.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що за змістом договору підряду на створення науково-технічної продукції обов'язку підрядника на здійснення будь-яких інших дій, непов'язаних зі створенням цієї продукції, у тому числі на подання для погодження та затвердження проектної документації, не передбачено. Можливий намір відповідача щодо подальшого сумісного вирішення питання стосовно погодження та затвердження проектної документації, яка була предметом договору, не стосується самої природи договору підряду та не впливає на права та обов'язки сторін за цим договором, а також не позбавляє позивача можливості використання проектної документації за призначенням. Колегія суддів вважає, що такий намір відповідача, за погодженням сторін, міг би бути зафіксований в договорі, як додатковий обов'язок відповідача з надання послуг або викладений в іншому договорі про надання цих послуг.
Слід також зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Права особи, у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору, не підлягають захисту шляхом визнання його недійсним. Такий захист можливий лише шляхом задоволення позовних вимог про розірвання або зміну такого договору, якщо є підстави, передбачені ст. 651 ЦК України. При цьому позивач не обмежений правом на таке звернення з позовом в загальному порядку.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією викладеною у роз'ясненні Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999р., п. 1 якого встановлено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, але не визнання угоди недійсною.
З огляду на зазначене вище, а також враховуючи те, що належних доказів, які б свідчили про умисні дії відповідача, заперечення чи замовчування обставин, які могли перешкодити вчиненню Договору, якби позивач дізнався про їх існування, останнім не надано, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо укладення Договору під впливом обману та не вбачає правових підстав для визнання його недійсним.
За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду м. Києва у справі № 8/213 від 09.07.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АТП КМБ-1 Імені М.П. Загороднього” без задоволення.
2. Повернути до господарського суду м. Києва матеріали справи № 8/213.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя
Судді
13.10.09 (відправлено)