01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.10.2009 № 2/245
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Кисилевич Ю.А., Сидорченко М.О.- представники за довіреністю,
від відповідача: Шелудченко О.О., Мельник Л.Ю.- представники за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української Православної Церкви
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 27.07.2009
у справі № 2/245 (суддя
за позовом Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства „Київська овочева фабрика”
до Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української Православної Церкви
про усунення перешкод в користування земельними ділянками
Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство „Київська овочева фабрика” звернулося з позовом про зобов”язання Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української Православної Церкви звільнити земельну ділянку площею 215 472 кв.м. та земельну ділянку площею 47 647 кв.м., що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м.Києва та надані в користування СВАТ „Київська овочева факрика”, а також про зобов”язання Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української Православної Церкви відновити стан даних земельних ділянок шляхом знесення встановленої на них капітальної огорожі.
Окрім того, позивач звернувся із заявою про вжиття заходів до забезпечення даного позову шляхом заборони Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української Православної Церкви, його служителям та працівникам, а також будь-яким іншим особам перешкоджати будь-яким способом СВАТ „Київська овочева фабрика” у користуванні земельною ділянкою площею 215 472 кв.м. та земельною ділянкою площею 47 647 кв.м., що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м.Києва, в тому числі шляхом знаходження на зазначених земельних ділянках, проведення будь-яких будівельно-монтажних робіт на вказаних земельних ділянках, а також шляхом вчинення будь-яких дій, що можуть порушити право землекористування СВАТ „Київська овочева фабрика” зазначеними земельними ділянками.
Дана заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована позивачем тим, що з боку відповідача станом на сьогоднішній день на території частини вказаних вище земельних ділянок проводяться незаконні будівельні роботи по зняттю верхнього родючого шару грунту та встановленню огорожі, а також завозяться будівельні матеріали. Такі дії відповідача позивач вважає самовільним заняттям частини земельних ділянок, що призводить, на його думку, до погіршення її стану та неуможливлює використування позивачем цих земельних ділянок за їх цільовим призначенням.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.07.2009р. частково задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Заборонено Свято-Троїцькому Китаєвському чоловічому монастирю Української Православної Церкви, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо користування земельною ділянкою площею 215 472 кв.м., що розташовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м.Києва, в тому числі, але не виключно: знаходитись на зазначених земельних ділянках, проводити будь-які будівельно-монтажні роботи, зводити паркани та огорожі тощо, а також шляхом вчинення будь-яких дій, що можуть порушувати право землекористувача.
В іншій частині заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу про забезпечення позову скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує на те, що господарським судом безпідставно вжито заходів до забезпечення позову, не враховані дійсні обставини справи, оскільки земельні ділянки, на які накладено арешт, ще з давніх часів належали монастирю та входили до його території. Зокрема, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:089:0003 розташоване історичне кладовище Китаївської пустині, де захоронені священники та монахи. Окрім того, згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР № 711 від 27.07.1965р. територія монастиря, до складу якої входять зазначені земельні ділянки, відноситься до території пам”яток археології національного значення „Китаївське городище та кургани епохи Київської Русі”.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу- без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, зі змісту вищенаведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.
Відповідний висновок міститься і в Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. №02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, в пункті 3 якого зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Окрім того, Вищий господарський суд України звертає увагу судів на те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу ( Інформаційний лист Вищого господарського суду України за № 01-8/2776 від 12.12.2006р. ).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР №711 від 27.07.1965 р. територія монастиря, до складу якої входять земельні ділянки, на які накладено арешт, відноситься до території археології національного значення „Китаївське городище та кургани епохи Київської Русі” ( охоронний номер 141 ).
Також Рішенням Київської міської ради №920 від 16.07.1979р. та розпорядженням Київської міської державної адміністрації №979 від 17.05.2002р. територія Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря визнана археологічним заповідником Києва, а комплекс архітектурних пам”яток монастиря оголошено архітектурним заповідником.
Окрім того, відповідачем у 2008 році погоджено Проект уточнення меж та визначення зони охорони архітектурного заповідника в Китаєво Голосіївського району м.Києва технічні завдання по встановленню меж та інвентаризації земельних ділянок, згідно з яким земельні ділянки, на які накладено арешт, входять до зони архітектурного заповідника - Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря, включаючи курганні могильники.
З пояснень представників відповідача також вбачається, що на земельних ділянках, на яких накладено арешт, знаходиться древній чернечий цвинтар, який є невід”ємною частиною Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря; з 1786 року до наших часів на ньому було поховано декілька сотен осіб духовного звання і братія монастиря на цьому чернечому цвинтарі обов”язково має здійснювати уставні заупокійні богослужіння. Тому просить не обмежувати знаходження братії та проведення богослужінь на цвинтарі монастиря. Окрім того, як пояснили представники відповідача, на цвинтар монастиря з'являються родичі померлих, які доглядають могилки померлих.
Представники відповідача також пояснили, що відповідач не проводить будівельних робіт на даних земельних ділянках, оскільки ці роботи проводити неможливо, так як на цій землі розташовано чернечий цвинтар монастиря, який є його архітектурною пам”яткою.
Позивачем, у свою чергу, не надано належних доказів проведення відповідачем будівельних робіт на цих земельних ділянках, а також доказів того, що земельні ділянки зникнуть, зменшаться чи погіршаться за якістю при виконанні рішення, чи виникніть перешкоди при його виконанні.
Отже, встановлені колегією суддів обставини не свідчать про наявність підстав вважати, що при забезпеченні судом першої інстанції позову у способи, зазначені в оскаржуваній ухвалі, є достатньо обгрунтованим припущенням, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, а саме, земельні ділянки, можуть зникнути, зменшитись або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову по даній справі суперечить змісту ст.66 ГПК України та фактичним обставинам справи, оскільки заборона, накладена ухвалою Господарського суду від 27.07.2009р., ніяким чином не може вплинути на виконання рішення суду.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української Православної Церкви є обгрунтованою та підлягає задоволенню, ухвала про забезпечення позову Господарського суду м. Києва від 27.07.2009 р. у справі №2/245 - скасуванню частково.
Керуючись ст.ст.101, 103-105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Свято-Троїцького Китаєвського чоловічого монастиря Української Православної Церкви задовольнити.
2. Ухвалу про забезпечення позову Господарського суду м. Києва від 27.07.2009р. у справі №2/245 скасувати частково в частині заборони до вирішення справи про суті відповідачу по справі - Свято-Троїцькому Китаєвському чоловічому монастирю Української православної Церкви, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо користування земельною ділянкою площею 215472 м2 - кадастровий номер 8000000000:79:090:0001 та земельною ділянкою площею 47647 м2 - кадастровий номер 8000000000:79:089:0003, що розтащовані в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м.Києва, в тому числі, але не виключно: знаходитись на зазначених ділянках, проводити будь-які будівельно-монтажні роботи, зводити паркани та огорожі тощо, а також шляхом вчинення будь-яких дій, що можуть порушувати право землекористування.
В іншій частині Ухвалу залишити без змін.
3. Матеріали справи №2/245 повернути до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду по суті.
Головуючий суддя
Судді