24.09.2009 року Справа № 15/42
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача)
суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.
при секретарі: Прудніковій Г.В.
за участю прокурора: Зіма В.Б., посвідчення № 117 від 13.08.07р.
представники сторін:
від позивача: Давидова Т.О. представник, довіреність №14/20-170-09 від 02.01.09;
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства “Шевченка” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.06.2009 року у справі № 15/42
за позовом прокурора Новоукраїнського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської філії Національної акціонерної компанії “Украгролізинг”, м. Кіровоград
до приватного сільськогосподарського підприємства “Шевченка”, с. Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області
про стягнення 14 910 грн. 79 коп.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.06.2009 року у справі № 15/42 (суддя Мохонько К.М.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства “Шевченка” на користь ВАТ Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” в особі Кіровоградської філії Національної акціонерної компанії “Украгролізинг” 14 910 грн. 79 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів та в доход державного бюджету України 149 грн. 10 коп. державного мита і 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем порушено умови договору від 16.08.2005 року № 11-05-666 фл та вимоги ст.193 Господарського кодексу України, ст. 806 Цивільного кодексу України та п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”. Отримавши за договором у користування предмет лізингу - борону дискову причіпну БДВПА -4,2 м та сівалку СЗ-4,5 “Ярина”, відповідач з 11.10.2006 року по 11.10.2007 року не здійснював сплату лізингових платежів та доказів погашення заборгованості в розмірі 14 910 грн.79 коп. суду не надав.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.06.2009 року повністю і припинити провадження по справі.
Посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що прокурором заявлено позов не в інтересах держави, а в інтересах окремої юридичної особи, яка має право звертатися до суду за захистом своїх прав самостійно.
Також посилається на те, що суд не в повній мірі дослідив обставини по справі, а саме те, що відповідач з 20.09.2006 року не використовував сівалку СЗ-4,5 “Ярина” в зв'язку з її технічними недоліками, неодноразово звертався до лізингодавця з вимогою прийняти сівалку. Тому відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України він звільняється від плати.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор та позивач просять залишити рішення господарського суду Кіровоградської області без змін, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Відповідно до ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” прокурор або його заступник, звертаючись до господарського суду з позовом, зокрема, виконує функцію представництва інтересів держави. При цьому випадки такого представництва визначені законом.
Згідно ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
За змістом ч.5 ст.36-1 Закону прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства у порядку, передбаченому процесуальним законом.
Частина третя ст.2 ГПК України передбачає, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, що зазначено в Рішенні Конституційного Суду України N 3-рп/99 від 08.04.1999 року, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
Відповідно до ч.2 ст.29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Подаючи позов, прокурор Новоукраїнського району Кіровоградської області зазначив, що Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” є правонаступником майнових прав та обов'язків державного лізингового підприємства “Украгролізинг”, підпорядкована Кабінету Міністрів України та утворена з метою сприяння реалізації державної політики в агропромисловій сфері, тобто виступає у правовідносинах як орган державної виконавчої влади.
Тобто позов заявлено саме в інтересах держави, що спростовує доводи апелянта про відсутність у позовній заяві обґрунтування цих інтересів.
Відповідно до Положення про Кіровоградську філію Національної акціонерної компанії “Украгролізинг”, філія є відокремленим структурним підрозділом, якій згідно довіреності №14/20-76-08 надано право представляти інтереси ВАТ НАК “Украгролізинг” у Кіровоградській області у відносинах з усіма юридичними та фізичними особами, в тому числі у судах всіх інстанцій
( а.с.23).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про фінансовий лізинг” відносини, які виникають за договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
З наявних у справі доказів вбачається, що відповідно до ст. 806 ЦК України сторонами -Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” та приватним сільськогосподарським підприємством “Шевченка” укладений договір фінансового лізингу № 11-05-666 фл від 16.08.2005 року та додатки №№ 1-4 до нього (а.с. 7-10б).
За умовами договору лізингодавець передає лізингоодержувачу (відповідачу) у користування на визначений строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору, за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів. З моменту одержання предмету лізингу за користування ним, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям та складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу та суми винагороди. Розмір лізингових платежів та строк їх сплати встановлюється додатком до договору.
Предметом лізингу є борона дискова причіпна БДВПА-4,2 м. та сівалка СЗ-4,5 „Ярина”, вартість яких визначена в додатках №1 та №3 до договору. В додатках № 2 і № 4 сторони встановили графік лізингових платежів.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Обов'язок виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться передбачено ст. 193 ГК України.
Господарським судом було встановлено факт передачі відповідачу предметів лізингу, що підтверджується актами приймання-передачі № 21 від 26.09.2005 року та № 11 від 12.04.2006 року (а.с. 10а -10б).
Загальна вартість переданого майна складає 132 939 грн. 00 коп.
Вартість предмету лізингу відповідач сплатив частково, що підтверджується платіжними дорученнями № 95, 96 від 22.03.2006 року, № 117, 118 від 29.03.2006 року, № 384, 385 від 11.09.2006 року, № 386 від 18.09.2006 року (а.с. 60-66).
За період з 11 жовтня 2006 року по 11 жовтня 2007 року лізингові платежі за сівалку СЗ-4,5 „Ярина” відповідач не здійснював. По акту приймання-передачі майна від 12.10.2007 року та накладній № 125 від 12.10.2007 року ним повернуто позивачу предмет лізингу -сівалку СЗ-4,5 „Ярина” (а.с. 56, 57).
Скаржником правильно зазначено, що відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає.
Однак його доводи про те, що сівалка СЗ-4,5 “Ярина” з 20.09.2006 року у зв'язку з її технічними недоліками не використовувалась відповідачем, належним чином не доведені. Складений в односторонньому порядку акт від 20.09.2006 року не є належним доказом позиції відповідача в розумінні вимог ст.33 ГПК України, оскільки при складанні 12.10.2007 року акту повернення предмету лізингу, посвідченому підписами лізингодавця та лізингоодержувача, про наявність будь-яких недоліків чи технічних несправностей сівалки не зазначено (а.с.56).
Таким чином підстави для застосування господарським судом положень ч.6 ст.762 ЦК України відсутні.
Заборгованість відповідача складає 14 910 грн. 79 коп., що включає суму відшкодування вартості сівалки, що підлягала оплаті до повернення предмету лізингу та суму щорічної винагороди лізингодавцю 6 395 грн. 69 коп.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього кодексу або інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є недоведеними.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства “Шевченка” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.06.2009 року у справі № 15/42 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: І.Л. Кузнецова
Суддя : І.А Сизько
Підписано в повному обсязі 07.10. 2009 року.