Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101
Іменем України
01.09.2009
Справа №2-7/3413-2009
За позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону (95006, м. Сімферополь, вул.. Казанська, 27) в інтересах держави в особі: 1) Міністерства Оборони України (03168, м. Київ, Повітрянофлотський проспект, 6, ідентифікаційний код 00034022); 2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя (95006, м. Сімферополь, вул. Павленко, 9, ідентифікаційний код 08220238)
До відповідача: Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 14)
Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: 1) Сімферопольське міське управління земельних ресурсів (95000, м. Сімферополь, вул. Кірова, 52); 2) Гринчук Павло Григорович (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, б. 116, кв. 23); 3) Степанова Степанида Іванівна (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, б.113/1, кв.3)
Про визнання недійсним пункту рішення.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивачів: 1) Куркчі Р.М. - предст., дов. № 1488 від 02.06.2009 р.; 2) Куркчі Р.М. - предст., дов. № 220/971/д від 24.11.2008р
Від відповідача - Тихонова Н.В. - предст., дов. № 24/01-55/805 від 13.04.2009 р.
Треті особи: 1) не з'явився; 2) не з'явився; 3) не з'явився.
Прокурор - Свіренко Р. О., посв. №300.
Суть справи: Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя з позовною заявою до Сімферопольської міської ради, в якій просить суд визнати недійсним пункт 1.1. рішення Сімферопольської міської ради від 21.04.2005р. № 406 «Про дозвіл розробки проектів землеустрою з відведення земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі» у частині надання дозволу громадянці Степановій С.І. виконати проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0, 0966 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку на земельній ділянці за адресою: м. Сімферополь, вул. Інге 46в, та надання дозволу громадянину Гринчуку П.Г. виконати проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0, 0744 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку за земельній ділянці за адресою: м. Сімферополь, вул.. Інге, 46/1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням Сімферопольської міської ради фізичним особам був наданий дозвіл на складання проектів землеустрою з відведення земельних ділянок, які раніше за рішенням Сімферопольського міськвиконкому №22 від 28.08.1951 р. були відведені квартирно-експлуатаційному відділу Тавричного військового округу (на теперішній час - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя). Таким чином, прокурор вважає, що відповідачем безпідставно, без отримання згоди землекористувача та Міністерства оборони України, була вилучена земельна ділянка, яка знаходиться в постійному користуванні КЕВ м. Сімферополя та відноситься до земель оборони.
Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою ГС АР Крим від 07.07.2009 р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, були залучені Сімферопольське міське управління земельних ресурсів, Гринчук Павло Григорович та Степанова Степанида Іванівна.
Треті особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд
21.04.2005 р. Сімферопольською міською радою було прийнято рішення №406 «Про дозвіл на розроблення проектів землеустрою з відведення земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі», пунктом 1.1 якого передбачено надати дозвіл громадянам України виконати проекти землеустрою з відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, гаражів, із земель жилої та громадської забудови, зокрема, для будівництва жилого будинку:
- громадянину Гринчуку Павлу Григоровичу - по вул. Інге, 46/1 площею 0,0800 га;
- громадянці Степановій Степаниді Іванівні - по вул. Інге, 46в площею 0,0992 га.
Вважаючи вказаний пункт рішення таким, що суперечить положенням законодавства України, Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся до суду в особі Міністерства Оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя з позовом про визнання його недійсним.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Як свідчать матеріали справи, стверджуючи про незаконність спірного пункту рішення Сімферопольської міської ради від 21.04.2005р. № 406, прокурор посилається на те, що за цим рішенням була надана згода на відведення земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони та знаходиться в користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя, причому згода землекористувача та Міністерства оборони на таке вилучення відповідачем отримана не була.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи архівної виписки №1123 від 20.11.2008 р. з протоколу засідання Сімферопольського міськвиконкому №22 від 28.08.1951 р., квартирно-експлуатаційному відділу Тавричного військового округу було вирішено відвести земельну ділянку для будівництва між вулицями Крайня та Петровська балка площею 2 га. З цієї ж виписки вбачається, що головному архітектору міста та відділу комунального господарства було запропоновано встановити межі земельної ділянки та відвести ділянку за актом безстрокового користування.
Отже, виписка з протоколу засідання Сімферопольського міськвиконкому №22 від 28.08.1951 р. не є документом, що підтверджує право користування КЕВ ТВО земельною ділянкою, оскільки відповідним правовстановлювальним документом мав бути акт безстрокового користування, складений за результатом встановлення меж земельної ділянки в натурі.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Аналогічна норма містилася в статті 23 Земельного кодексу Української РСР 1990 року, якою було передбачено, що право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.
Крім того, статтею 20 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 р. було передбачено, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.
Видача документів на право користування землею колгоспам, радгоспам, іншим підприємствам, організаціям і установам провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад депутатів трудящих, незалежно від того, на підставі рішення якого виконавчо-розпорядчого органу державної влади надана земельна ділянка. Землекористувачам, яким земельні ділянки надано із земель міст і селищ міського типу, документи на право користування земельними ділянками видаються відповідно виконавчими комітетами міських і селищних Рад депутатів трудящих (ст. 21 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 р.).
Таким чином, посилання прокурора на належність відведених за спірним рішенням земельних ділянок Квартирно-експлуатаційному відділу м. Сімферополя має підтверджуватися відповідним державним актом, наявність якого є обов'язковим для підтвердження такого факту принаймні з 1970 року.
Ухвалами ГС АР Крим від 01.09.2009 р. та від 15.09.2009 р. суд витребував у позивачів державний акт на право постійного користування землею, який наданий не був.
В свою чергу, відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.
Суд також звертає увагу на те, що прокурором не наданий жодний доказ на підтвердження того, що відведені Гринчук Павлу Григоровичу та Степановій Степаниді Іванівні земельні ділянки повністю або частково збігаються за площею та місцем розташування (встановленими межами) із земельною ділянкою, яку було вирішено відвести квартирно-експлуатаційному відділу Тавричного військового округу на підставі протоколу засідання Сімферопольського міськвиконкому №22 від 28.08.1951 р. Такими доказами мали бути, зокрема, акти встановлення меж земельної ділянки в натурі, ситуаційні викопіювання тощо. Листування ж прокуратури м. Сімферополя з державною інспекцією з контролю за використання та охороною земель в АР Крим такими доказами судом вважатися не можуть.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що земельні ділянки, згода на відведення яких була надана рішенням Сімферопольської міської ради від 21.04.2005 р. №406, є складовою частиною земельної ділянки, що знаходиться в користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя. Більш того, матеріалами справи не підтверджується наявність у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя права користування земельною ділянкою по вул. Інге, 46 в м. Сімферополі.
Суд вважає непереконливими посилання позивачів на Закон України «Про використання земель оборони», оскільки статтею 2 цього Закону закріплено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України, отже, наявність державного акта є обов'язковою умовою підтвердження права на земельну ділянку.
Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальній громаді міста Сімферополя належить право комунальної власності на землю.
Органи місцевого самоврядування, в даному випадку Сімферопольська міська рада, від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду. При цьому, доцільність, порядок, строк та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною Радою.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях місцевої ради.
Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.
Таким чином, приймаючи спірне рішення від 21.04.2005р. № 406 «Про дозвіл розробки проектів землеустрою з відведення земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі» Сімферопольська міська рада діяла в межах наданих їй повноважень, а тому підстави для визнання його частково недійсним відсутні.
Відповідно до пункту 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» N 02-5/35 від 26.01.2000 р. (з наступними змінами та доповненнями) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджується право Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя на земельну ділянку по вул. Інге, 46 в м. Сімферополі, суд не вбачає будь-яких порушень прав сторонніх осіб, у тому числі позивачів у цій справі, допущених Сімферопольською міською радою при прийнятті спірного рішення, оскільки воно було ухвалено у повній відповідності з вимогами чинного законодавства України, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.