79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
08.09.09 Справа № 22/122
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Мурської Х.В.
Якімець Г.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства ТзОВ “УРС” “Єврогурт” від 16.06.2009 р. вих.№ 16-1/06
на рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2009 р.
у справі № 22/122
за позовом ПП “Болеро-сервіс”, м.Львів
до Дочірнього підприємства ТзОВ “УРС” “Єврогурт”, м.Львів
про стягнення 11 319, 22 грн., у т.ч. 5 926, 56 грн. основного боргу, 5 392, 66 грн. пені, за поставлений товар
За участю представників сторін:
від позивача -Балобанов О.В. (адвокат, довіреність від 27.04.2009 р. без номера в матеріалах справи, а.с.24);
від відповідача -не з”явився
Представнику позивача роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розпорядженням голови суду від 08.09.2009 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).
Заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.06.2009 р. у справі № 22/122 (суддя Желік М.Б.) позов задоволено повністю за підставністю й обгрунтованістю, стягнуто з відповідача на користь позивача 5 926, 56 грн. основного боргу, 5 392, 66 грн. пені, за поставлений товар.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав порушення норм процесуального права.
Вимоги апеляційної скарги грунтуюються в основному на тому, що він не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.
В судовому засіданні представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції, 01 червня 2007 р. між ПП „Болеро-Сервіс” (продавець за договором, позивач у справі) та Дочірним підприємством ТзОВ „УРС” „Єврогурт” (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір № SO53 (а.с.9), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування в асортименті відповідно до переданої продавцем комерційної пропозиції та/або прайс-листа, а покупець - прийняти й оплатити товар відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п.1.7.2 договору вартість товару до оплати визначається на підставі накладної (товарно-транспортної накладної чи іншого документу) про приймання-передачу товару.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу певну партію товару на загальну суму 6 428, 74 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 012402 від 26.09.2008 р.; № 012682 від 03.10.2008 р.; № 012720 від 03.10.2008 р.; № 013034 від 10.10.2008 р.; № 013059 від 10.10.2008 р.; № 013060 від 10.10.2008 р.; № 013368 від 17.10.2008 р. (а.с.15-).
Відповідно до п.1.7.1 договору покупець зобов”язаний оплатити продавцю прийняту від останнього кожну партію товару протягом 7 календарних днів з моменту його прийняття.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2009 р. у справі № 22/122 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства ТзОВ “УРС” “Єврогурт” - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Згідно з ст.193 ГК України, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами в справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно з яким у силу ст.655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, строк оплати за отриманий товар відповідачем згідно з останньою товарно-транспортною накладною від 17.10.2008 р. (а.с.21) настав 24.10.2008 р.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа -учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом (ст.222 ГК України).
10.12.2008 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 9/489 (а.с.22), в якій просив останнього погасити заборгованість в сумі 13 426, 56 грн. Дана вимога про оплату вручена Дочірньому підприємству ТзОВ “УРС” “Єврогурт” під розписку 19.12.2008 р. (а.с.22, зворот).
Проте, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, заборгованість, вказана у вимозі про оплату, не погашена відповідачем повністю, що і послугувало підставою звернення позивача до господарського суду про стягнення 5 926,56 грн. основного боргу.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій доказів погашення решти суми боргу відповідачем не подано, тому в господарського суду були підстави для стягнення 5 926,56 грн. основного боргу.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п.4.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення (прострочення виконання) зобов”язань покупець повинен сплатити продавцю пеню в розмірі 0, 5 % від несплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення.
Так, відповідно до поданого розрахунку (а.с.14) за період з 03.10.2008 р. до 24.10.2008 р. позивачем нараховано 5 392, 66 грн. пені за несвоєчасну оплату товару, яка і підставно стягнута судом першої інстанції.
Покликання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права як на безумовну підставу для скасування оскаржуваного рішення, оскільки він не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, є надуманими, так як у матеріалах справи міститься поштове повідомлення з підписом уповноваженого представника Дочірнього підприємства ТзОВ “УРС” “Єврогурт” про отримання 23.05.2009 р. ухвали суду про порушення провадження у справі (а.с.2).
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2009 р. у справі № 22/122 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства ТзОВ “УРС” “Єврогурт” - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Х.В.Мурська
Суддя Г.Г.Якімець