79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.08.09 Справа № 18/38-706
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу ПП “Продторг-Тернопіль” від 09.06.2009 р. вих. № 229
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2009 р.
у справі № 18/38-706
за позовом ВАТ “Тер А”, м.Тернопіль
до ПП “Продторг-Тернопіль”, м.Тернопіль
про стягнення 22 258, 53 грн., в т.ч. 21 979, 43 грн. основного боргу, 279, 1 грн. пені, за договором купівлі-продажу
За участю представників сторін:
від позивача -не з”явився;
від відповідача - не з”явився
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2009 р. у справі № 18/38-706 (суддя Охотницька Н.В.) позов задоволено повністю за підставністю й обгрунтованістю, стягнуто з відповідача на користь позивача 21 979, 43 грн. основного боргу, 279, 1 грн. пені, за договором купівлі-продажу.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнути з нього на користь позивача 21 610, 64 грн. основного боргу, з підстав неповного з”ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Вимоги апеляційної скарги грунтуються лише на тому, що оскільки відповідачем сплачено 3 368, 79 грн., то сума основного боргу повинна становити 21 610, 64 грн., а також, виходячи з наведеного, і пеня повинна бути перерахована.
Як встановлено судом першої інстанції, 01.06.2008 р. між ВАТ “ТерА” (продавець за договором, позивач у справі) та ПП “Продторг-Тернопіль” (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу кондитерських виробів № 37 (далі -договір) (а.с.7), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця кондитерські вироби (далі - товар) згідно з накладними відповідно до його замовлень, а останній - прийняти й оплатити товар за відпускними цінами, що діють на момент передачі товару.
Кількість та асортимент товару, який поставляється за даним договором, погоджується сторонами в кожному окремому випадку у замовленні та зазначаються у специфікації або накладних на поставку кожної партії товару (п.2.1. договору).
Відповідно до п.п.2.3, 2.4 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 21 календарних днів з моменту фактичного отримання товару та здійснюється готівкою або шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок продавця.
Пунктом 8.1 договору встановлений термін його дії до 01.06.2009 р.
На виконання умов договору на підставі наявних у матеріалах справи наказів-накладних (а.с.8-26) ВАТ “ТерА” передало ПП “Продторг-Тернопіль” товар на загальну суму 25 348, 22 грн.
16.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 47, в якій просив останнього погасити заборгованість в сумі 24 979, 43 грн. (а.с.28-29).
Як вбачається з банківської виписки по особовому рахунку позивача, відповідачем проведено часткову оплату за отриманий товар у сумі 3 000 грн. (а.с.38-39).
Тому станом на момент подання позовної заяви розмір основного боргу становить 21 979, 43 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ПП “Продторг-Тернопіль” слід задоволити частково, рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2009 р. у справі № 18/38-706 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позов у частині стягнення 279, 1 грн. пені задоволити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 245, 69 грн. пені. В решті стягнення 33, 41 грн. пені відмовити. В решті рішення суду (в частині стягнення 21 979, 43 грн. основного боргу) залишити без змін.
При цьому колегія виходила з наступного.
Згідно з ст.193 ГК України, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами в справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно з яким у силу ст.655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, строк оплати за отриманий товар відповідачем згідно з останньою накладною від 26.02.2009 р. (а.с.26) настав 20.03.2009 р.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа -учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом (ст.222 ГК України).
16.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 47, в якій просив останнього погасити заборгованість в сумі 24 979,43 грн. (а.с.28-29).
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте, всупереч п.2.3 договору відповідачем не здійснено повністю остаточної оплати за отриманий товар, а, як стверджує позивач, сплачено лише 3 368,79 грн. (в підтвердження часткової сплати в сумі 3 000 грн. позивачем подано банківську виписку по особовому рахунку).
Як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій доказів погашення решти суми боргу відповідачем не подано, тому в господарського суду були підстави для стягнення 21979, 43 грн. основного боргу.
Покликання апелянта на сплату ним 3 368, 79 грн., а не 3 000 грн. є голослівним, документально не підтвердженим, а тому колегією суддів не береться до уваги.
Апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт отримання ПП “Продторг-Тернопіль” товару та виникнення обов”язку його оплати.
Крім того, наявний у матеріалах справи акт звіряння взаєморозрахунків (а.с.27) підписаний сторонами, скріплений печатками, жодних заперечень з приводу його складення відповідачем не заявлено, тим самим останнім визнано позов.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п.5.3 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день затримки оплати.
Так, відповідно до поданого розрахунку (а.с.33) за період з 21.03.2009 р. до 06.04.2009 р. (термін прострочення -17 днів) позивачем нараховано 279, 1 грн. пені за несвоєчасну оплати товару, яка і стягнута судом першої інстанції.
Проте, перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про стягнення саме 279, 21 грн., оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення (28.05.2009 р.) була проведена ПП “Продторг-Тернопіль” часткова оплата в сумі 3 000 грн., що вбачається з банківської виписки по особовому рахунку ВАТ “Тер А” станом на 07.04.2009 р., яка не врахована судом першої інстанції при стягненні пені.
З 21.03.2009 р. до 06.04.2009 р. облікова ставка НБУ становила 12 %, термін прострочення -17 днів.
Тому суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок пені самостійно, вважає, що до стягнення підлягає 245, 69 грн. (21 979, 43 грн. х (12 % х 2 : 365) х 17 днів : 100) пені, враховуючи проведену відповідачем часткову оплату за одержаний товар.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області в частині стягнення 279, 1 грн. пені не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ПП “Продторг-Тернопіль” задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2009 р. у справі № 18/38-706 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позов у частині стягнення 279, 1 грн. пені задоволити частково, а саме:
Стягнути з ПП “Продторг-Тернопіль” (ідентифікаційний код 34473634) на користь ВАТ “Тер А” (ідентифікаційний код 00375697) 245, 69 грн. пені.
В решті стягнення 33, 41 грн. пені відмовити.
В решті рішення суду (в частині стягнення 21 979, 43 грн. основного боргу) залишити без змін.
3. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стягнути з ПП “Продторг-Тернопіль” (ідентифікаційний код 34473634) на користь ВАТ “Тер А” (ідентифікаційний код 00375697) 252, 54 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 117, 82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 111, 83 грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.
Доручити Господарському суду Тернопільської області видати відповідні накази.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин