ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
справа № 28/233
25.08.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дистрибуторська компанія „Славутич”, м. Київ
до приватного підприємства „Прайдінвест”, м. Київ
про стягнення 19 793,70 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Шумаков Д.В. за дов. б/н від 10.08.2009 року.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Дистрибуторська компанія „Славутич” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства „Прайдінвест” про стягнення 19 793,70 грн., в тому числі 18 983,85 грн. боргу, а також пені у розмірі 809,85 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням приватним підприємством „Прайдінвест” зобов'язань щодо оплати отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю „Дистрибуторська компанія „Славутич” товару відповідно до умов Договору поставки продукції №397 від 02.01.2008 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 28.07.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 17.08.2009 року продовжено строк вирішення спору.
25.08.2009 року позивачем до господарського суду м. Києва подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній відмовився від стягнення пені та просить суд стягнути лише суму осново боргу в розмірі 18 803,51 грн.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки в судове засідання невідомі.
В судовому засіданні 25.08.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
02.01.2008 року між відповідачем та позивачем укладено договір поставки продукції №397. Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник (позивач) продає та поставляє, а покупець (відповідач) купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до п.1.3 Договору №397 право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Згідно з п.3.3 Договору №397 покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію товару протягом 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.
У відповідності до умов Договору №397 позивач поставив відповідачеві товар на підставі наступних накладних:
ТТН №31408-3С від 08.11.2008 року на суму 44,52 грн.;
ТТН №31407-3С від 08.11.2008 року на суму 1 505,44 грн.;
ТТН №35689-3С від 17.12.2008 року на суму 1 541,78 грн.;
ТТН №35690-3С від 17.12.2008 року на суму 74,10 грн.;
ТТН №36042-3С від 20.12.2008 року на суму 310,44 грн.;
ТТН №36041-3С від 20.12.2008 року на суму 1 104,08 грн.;
ТТН №36313-3С від 23.12.2008 року на суму 607,50 грн.;
ТТН №36312-3С від 23.12.2008 року на суму 897,72 грн.;
ТТН №36773-3С від 26.12.2008 року на суму 238,14 грн.;
ТТН №36772-3С від 26.12.2008 року на суму 1 360,20 грн.;
ТТН №37769-3С від 09.01.2009 року на суму 143,64 грн.;
ТТН №37768-3С від 09.01.2009 року на суму 1 474,52 грн.;
ТТН №38110-3С від 13.01.2009 року на суму 146,22 грн.;
ТТН №38109-3С від 13.01.2009 року на суму 1 553,50 грн.;
ТТН №39531-3С від 29.01.2008 року на суму 146,64 грн.;
ТТН №37604-3С від 06.01.2009 року на суму 143,64 грн.;
ТТН №37603-3С від 06.01.2009 року на суму 1 456,12 грн.;
ТТН №39830-3С від 29.01.2009 року на суму 1 412,66 грн.;
ТТН №34256-3С від 04.12.2008 року на суму 139,5 грн.;
ТТН №34255-3С від 04.12.2008 року на суму 1 434,84 грн.;
ТТН №34560-3С від 06.12.2008 року на суму 213 грн.;
ТТН №35040-3С від 11.12.2008 року на суму 352,92 грн.;
ТТН №34559-3С від 06.12.2008 року на суму 1 371,8 грн.;
ТТН №35039-3С від 11.12.2008 року на суму 1 198,76 грн.
Зазначені накладні оформлені належним чином, підписані сторонами та скріплені штампами позивача та відповідача.
Незважаючи на умови Договору №397 відповідач за отриманий товар у встановлені Договором №397 строки не розрахувався.
10.03.2009 року позивач направив відповідачеві претензію №12 від 25.02.2009 року, у якій вимагає сплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 18 983,85 грн. Проте на момент подання позову до суду зазначений борг відповідачем сплачений не був.
При цьому суд враховує, що під час судового розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 809,85 грн. в зв'язку з чим провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язався сплачувати за отриманий товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, однак свої зобов'язання не виконав, вартість отриманого товару у визначені строки не сплатив.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 18 803,51 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати, що сплачені позивачем при поданні позову за частину вимог від яких позивач відмовився під час судового розгляду справи покладаються на позивача, в зв'язку з припиненням провадження по справі.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд
Провадження по справі в частині стягнення пені в розмірі 809,85 грн. припинити.
Решту позовних вимог задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства „Прайдінвест” (03115, м. Київ, пр.-т Перемоги, 136, р/р2600300006 в ВАТ МКБ Київська дирекціяґ, ід. код. 32670127, МФО 380151 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Дистрибуторська компанія „Славутич” (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-а, 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 33-А, р/р26002003098300 в АБ «ІНГ Банк Україна», МФО 300539, ід. код. 33403739) 18 803,51 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот три гривні п'ятдесят одну копійку) осново боргу, 188,04 грн. (сто вісімдесят вісім гривень чотири копійки) державного мита, 296,87 грн. (двісті дев'яносто шість гривень вісімдесят сім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова