79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
31.08.09 Справа № 3/31
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД”, м. Івано-Франківськ № 27/25-2009 від 27.05.09
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.09
у справі № 3/31
за позовом: ТзОВ “АІС-Лізинг”, м. Київ
до відповідача: ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД”, м. Івано-Франківськ
про розірвання лізингових угод, вилучення предметів лізингу та стягнення заборгованості за лізинговими угодами в сумі 1 693 945, 86 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.09 у справі № 3/31 (суддя М.Фрич) позов ТзОВ “АІС-Лізинг” до ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД” задоволено: розірвано укладені між ТзОВ «АІС-Лізинг»та ТзОВ «Торговий дім «Оволайн ЛТД»лізингові угоди від 17.01.08, додаток № 01-265 до Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08; від 28.01.08, додаток № 02-265 до Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08; від 08.02.08, додаток № 03-265 до Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08; від 27.02.08, додаток № 04-265 до Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08. Цим же рішенням вирішено вилучити у відповідача та передати позивачу предмети лізингу, а саме:
- 65 (шістдесят п'ять) автомобілів ГАЗ-33104-318И, які були передані в лізинг відповідачу за Лізинговою угодою від 17.01.08 (додаток № 01-265), Лізинговою угодою від 28.01.08 (додаток № 02-265), Лізинговою угодою від 27.02.08 (додаток № 04-265). Державні реєстраційні номери автомобілів ГАЗ-33104-318И визначається згідно актів приймання-передачі до відповідних лізингових угод;
- один автомобіль Skoda Superb Classic 1.8Ti/110 kW, який був переданий в лізинг відповідачу за Лізинговою угодою від 08.02.08 (додаток № 03-265). Державний реєстраційний номер АА4149НА.
Оскаржуваним рішенням також стягнено з відповідача на користь позивача 1 608 528, 96 грн. заборгованості по прострочених лізингових платежах, 47 090, 87 грн. пені, 5 529, 26 грн. 3% річних, 32 796, 77 грн. інфляційних витрат, 25 500, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З даним рішенням не погоджується відповідач - ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД”, подав апеляційну скаргу з підстав його винесення за неповного з'ясування обставин справи, а також порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме п. 9 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1, 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, п. 2 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», ст. 224 ГК України, ст. 43 ГПК України. На підставі наведеного відповідач-1 просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.09 у справі № 3/31 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.09 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 17.08.09.
Розгляд справи відкладався на 31.08.09 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.09.
Позивач - ТзОВ “АІС-Лізинг” проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відповіді на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.09 у справі № 3/31 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
Сторони в судове засідання 31.08.09 явки повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені, причин неявки до відома суду не довели, а відтак, беручи до уваги п.п. 2, 3 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.09, апеляційна скарга розглядається за відсутності представників відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 17.08.09, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.09 у справі № 3/31 слід залишити без змін.
При цьому колегія виходила з наступного.
Як встановлено господарським судом Івано-Франківської області, у відповідності до укладених між позивачем та відповідачем Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08 та чотирьох Лізингових угод, які є невід'ємною частиною Договору (від 17.01.08, додаток № 01/265 до Генерального договору фінансового лізингу; від 28.01.08, додаток № 02-265 до Генерального договору фінансового лізингу; від 08.02.08, додаток № 03-265 до Генерального договору фінансового лізингу; від 27.02.08, додаток № 04-265 до Генерального договору фінансового лізингу), ТзОВ “АІС-Лізинг” зобов'язалося передати ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД” в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, описане у Лізингових угодах, а ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД” зобов'язався прийняти майно та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та в строки, передбачені договором.
Відповідно до п.п. 1.3 Лізингових угод, строк лізингу майна становить 24 місяці з моменту підписання Сторонами Актів приймання-передачі майна.
Встановлено господарським судом на підставі належних документальних доказів, які містяться в матеріалах справи (акти приймання-передачі від 14.02.08, від 22.02.08, від 22.02.08, від 14.03.08, від 15.04.08), також факт передачі, у відповідності до умов Лізингових угод позивачем відповідачу у фінансовий лізинг 65 (шістдесят п'ять) автомобілів ГАЗ-33104-318И та один автомобіль Skoda Superb Classic 1.8Ti/110 kW. Щодо посилань скаржника на неналежність Актів як доказів здійснення передачі, то колегія суддів вважає його безпідставним та звертає увагу скаржника на п. 4.2 Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08, яким сторони погодили оформлення приймання майна лізингоодержувачем саме шляхом складання Актів приймання-передачі, які підписуються повноважними представниками сторін. Акти приймання-передачі від 14.02.08, від 22.02.08, від 22.02.08, від 14.03.08, від 15.04.08, на неналежність яких як доказів посилається скаржник, підписані як лізингодавцем, так і ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД” та скріплені їх печатками. Відтак, зважаючи на свободу договору, яку згідно ст. 3 Цивільного кодексу України визначено однією з головний загальних засад цивільного законодавства, колегія суддів, на підставі положень, погоджених сторонами у п. 4.2 Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08, дійшла висновку про належність Актів приймання-передачі від 14.02.08, від 22.02.08, від 22.02.08, від 14.03.08, від 15.04.08 як доказів приймання майна відповідачем.
Встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні також факт порушення відповідачем Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08 та чотирьох Лізингових угод, оскільки останнім, починаючи з листопада 2008 року лізингові платежі не сплачувалися, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем, яка станом на час звернення до суду склала 1 608 528, 96 грн. Доказів виконання претензій, надісланих позивачем, відповідач не подав ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.
Колегія суддів, на підставі вірно застосованих господарським судом Львівської області до спірних правовідносин норм ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, якими встановлено обов'язок належного виконання договору сторонами, п. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»щодо обов'язку лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі, а також беручи до уваги документальну підтвердженість вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 608 528, 96 грн. основної заборгованості, вважає вірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в цій частині.
Погоджується колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду також з задоволенням позовних вимог в частині стягнення з відповідача 47 090, 87 грн. пені, оскільки такий висновок місцевого господарського суду ґрунтується на нормах процесуального права (ст. 611 ЦК України, ст.ст. 229, 230 ГК України) та договірних положеннях (п. 8.4.1 Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08).
Щодо задоволення місцевим господарським судом заявлених позивачем до стягнення 5 529, 26 грн. -3% річних та 32 796, 77 грн. інфляційних втрат, то колегія суддів такий висновок вважає законним та обґрунтованим нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якої вказані інфляційні та 3 % річних віднесено до структури суми боргу, сплата яких безпосередньо пов'язана законодавцем з обов'язком сплати боржником, який прострочив, основної суми боргу.
Щодо позовних вимог ТзОВ “АІС-Лізинг” до ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД” в частині розірвання лізингових угод та вилучення предметів лізингу, то колегія суддів зазначає наступне.
Господарський суд Івано-Франківської області вірно застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», якою передбачено право лізингодавця відмовитись від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів, а також п. 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»щодо права лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках. Такі випадки закріплені сторонами у пп. 8.9.1. п. 8.9. розділу 8 Генерального договору фінансового лізингу, в якому закріплено право лізингодавця розірвати цей Генеральний договір та/або окрему лізингову угоду у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив черговий Лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, зазначеному у відповідній Лізинговій угоді. Право лізингодавця вилучити майно у випадку несплати чергового лізингового платежу (частково або в повному обсязі) за умови, що прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, зазначеному у відповідній Лізинговій угоді, також закріплене у пп. 8.1.1. п. 8.1. розділу 8 Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08.
Господарський суд дав належну оцінку також повідомленню № 3373 від 16.01.09, надісланому позивачем відповідачу 22.01.09, в якому лізингодавець попередив лізингоодержувача про розірвання договору у випадку відсутності платежів, яке відповідачем залишено без відповіді та виконання.
Крім того, в оскаржуваному рішенні суд вірно встановив порушення відповідачем також вимог абз. 1 Розділу 5 лізингових угод, оскільки доказів направлення Лізингодавцю Довідки «Про технічний стан майна»по відповідній формі відповідач суду першої інстанції не подав. Не подано скаржником таких доказів і при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.
Вірно застосовано судом першої інстанції при розгляді спору також ч. 2 ст. 651 ЦК України, якою передбачено можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, виходячи з вищенаведених норм матеріального права та положень Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08 та лізингових угод, беручи до уваги документально підтверджений факт істотного порушення відповідачем умов договору, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги ТзОВ “АІС-Лізинг” до ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД” в частині розірвання лізингових угод від 17.01.08, додаток № 01-265 до Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08; від 28.01.08, додаток № 02-265 до Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08; від 08.02.08, додаток № 03-265 до Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08; від 27.02.08, додаток № 04-265 до Генерального договору фінансового лізингу № 265 від 17.01.08 та вилучення предметів лізингу за цими угодами.
Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відтак, скаржник, в порушення положень ст. 33 ГПК України, при перегляді рішення суду в апеляційному порядку також не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.09 у справі № 3/31 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Івано-Франківської області щодо обґрунтованості позовних вимог не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.09 у справі № 3/31 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник