83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.10.09 р. Справа № 7/167
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” м. Донецьк
До відповідача: Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза” м.Донецьк
Предмет спору: стягнення заборгованості - 207 000, 00 грн., суми пені - 41 773, 39 грн., суми інфляційних - 33 496, 74 грн. та 3% річних - 5 221, 67 грн., компенсації вартості неповернених паливних карт - 1 680, 00 грн.
За участю представників:
від позивача: Клименко Ю.В. - дов.
від відповідача: Азарова А.В. - дов.
СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 21.09.2009р. оголошувалась перерва до 02.10.2009р. відповідно до ст. 77 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза” м.Донецьк про стягнення заборгованості за поставлені, але своєчасно не сплачені нафтопродукти у сумі 240 083, 40 грн., 41 773, 39 грн. пені, суми інфляційних 33 496, 74 грн., 3% річних у сумі 5 221, 67 грн., 1 680, 00 грн. - компенсація вартості неповернених паливних карт.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №87/10-08-ЛС від 01.01.2008р. з додатками, протоколом розбіжностей, додатковими угодами; акт приймання - передачі паливних карт у користування від 01.01.2008р.; акти приймання - передачі старт-карт у користування від 08.04.2008р., від 06.05.2008р. з довіреностями до них; видаткову накладні за січень - вересень 2008р.; акт звірки розрахунків станом на 31.01.2008р.; виписку з програми 1С щодо здійснених оплат відповідачем з 01.01.2008р. по 29.05.2009р.
Заявою №822 від 02.07.2009р. про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 207 000, 00 грн. - заборгованість за поставлені, але своєчасно несплачені нафтопродукти, 41 773, 39 грн. - пені, 33 496, 74 грн. - інфляційних, 5 221, 67 грн. - 3% річних, 1 680, 00 грн. - компенсації вартості неповернених паливних карт.
Заява про зменшення суми позовних вимог підписана повноважним представником та судом прийнята.
Клопотанням від 03.09.2009р. №1150 позивач повідомив про часткову сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 45 000, 00 грн., в підтвердження чого надав відповідні виписки банку.
У судовому засіданні 02.10.2009р. позивач повідомив про часткову сплату відповідачем суми позову, підтвердив, що борг в залишковій частині становить 142 000, 00 грн., що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.
У судовому засіданні 05.10.2009р. позивач повідомив, що сума основного боргу становить 140 000 грн., що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.
У відзиві від 31.08.2009р. №01/242 відповідач визнав позовні вимоги частково, зокрема, визнав суму заборгованості у розмірі 162 000, 00 грн., 3% річних у сумі 5 221, 67 грн., інфляційні у сумі 33 496, 74 грн., пеню у сумі 41 773, 39 грн., компенсацію вартості неповернених паливних карт у сумі 1 680, 00 грн.
У судовому засіданні 02.10.2009р., доповненні до відзиву №01/289 від 02.10.2009р. відповідач повідомив про часткову сплату суми позову, повідомив, що борг в залишковій частині становить 142 000, 00 грн., в підтвердження чого надав разом із клопотанням №01/287 відповідні платіжні документи; просить позовні вимоги в частині стягнення з нього 1 680, 00 грн. за неповернені паливні карти залишити без розгляду.
У судовому засіданні 05.10.2009р. позивач надав докази оплати 2000 грн. боргу та повідомив, що сума боргу на 05.10.2009р. становить 140 000 грн. Позивач зазначений факт підтвердив.
В ході розгляду справи відповідач надав клопотання №01/288, яким просить розстрочити виконання рішення на 6 місяців, у зв'язку із тяжким фінансовим станом на підприємстві.
Позивач проти розстрочки виконання рішення заперечив, посилаючись на те, що його підприємство також перебуває у тяжкому фінансовому становищі.
Строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №87/10-08-ЛС від 01.01.2008р. (далі по тексту договір). Договір укладено з додатками, додатковими угодами та протоколом розбіжностей.
Відповідно до п.5.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.
Згідно п.1.1 договору, предметом цього договору є взаємні права та зобов'язання сторін, за якими продавець позивач) передає у власність покупця (відповідача), а покупець приймає та зобов'язується сплатити паливо (бензини автомобільні та паливо дизельне) в строки та на умовах визначених цим договором, шляхом здійснення заправки автомобілів покупця за паливними картами, протягом дії цього договору. Заправка (палива, бензину) здійснюється на автозаправних станціях партнерів продавця, а також на автозаправних станціях продавця та супроводжується видачею чеків терміналів пред'явнику паливної карти. Перелік АЗС вказується у додатку.
Ціни, асортимент та кількість палива визначаються сторонами в момент заправки, у відповідності до ціни на АЗС (ціна реалізації) на умовах ЕДЛК. Ціна, асортимент та кількість палива на умовах роботи ЛТК визначається сторонами протягом дії договору та зазначається в рахунку на сплату. Загальною сумою договору є вартість палива, отриманого протягом дії договору та вказана у накладних (акті) (п.2.1 договору).
За закінченням кожного календарного місяця, на 5 робочий день місяця наступного за розрахунковим, продавець готує для покупця накладну (акт) із зазначенням точної кількості, асортименту та ціни палива, переданого покупцю за розрахунковий місяць. Дана накладна (акт) є невід'ємною частиною цього договору та повинна бути підписана уповноваженою особою - представником покупця до 10 робочого дня наступного за розрахунковим місяця. У разі не підписання такої накладної у встановлені строки або у разі відсутності інших заперечень з боку покупця (уповноваженої особи - представника покупця) дана накладна (акт), підготовлена продавцем, не можу бути ос порена покупцем в майбутньому та підтверджує факт виконання продавцем своїх зобов'язань за цим договором (п.2.2 договору).
Згідно п.2.6 договору, покупець зобов'язаний 1, 10, 20 числа кожного календарного місяця здійснювати оплату (авансові платежі) за отримуване паливо у розмірі 30% від суми, сплаченої у попередньому місяця. У разі, якщо оплата припадає на неробочий банківський або святковий день, оплата здійснюється у найближчий робочий банківський день. За бажанням продавця, він може отримати рахунок на сплату у покупця. Кінцевий розрахунок за паливо, яке отримане протягом звітного місяця, повинен бути здійснений покупцем до 10 робочого дня місяця наступного за звітним, на підставі даних накладної (акта) з урахуванням платежів, здійснених протягом звітного місяця.
Дослідивши даний договір, суд дійшов висновку, що він за своє правовою природою є договором купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Позивач відповідно до умов договору передав у власність відповідачу з січня по вересень 2008р. паливо на загальну суму 2 897 373, 98 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними за січень-вересень 2008р., підписаними, у тому числі, повноважним представником відповідача за довіреністю, та визнано відповідачем у судових засіданнях та у відзиві.
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, отримані нафтопродукти оплатив частково, чим порушив умови договору.
У зв'язку з неповною сплатою отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути суму боргу за поставлені нафтопродукти у розмірі 207 000, 00 грн. в примусовому порядку.
В ході розгляду спору, судом з'ясовано, що відповідач частково сплатив суму заборгованості у загальному розмірі 67 000, 00 грн. в період з 01.07.2009р. по 02.10.2009р., тобто після подачі позову до суду (05.06.2009р.), в підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні банківські виписки, виписки з клієнт-банку, надані позивачем та платіжні доручення, надані відповідачем. Зазначений факт також підтверджений представниками обох сторін у судових засіданнях.
Таким чином, враховуючи той факт, що часткова оплата суми боргу здійснена відповідачем після подачі позову до суду, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлені нафтопродукти у розмірі 67 000, 00 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України.
Шляхом оцінки матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем на теперішній час наявна сума боргу у розмірі 140 000, 00 грн., яка доведена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за вересень 2008р. - квітень 2009р. інфляційні у сумі 33 496, 74 грн. та з 27.06.2008р. по 29.05.2009р. 3% річних у сумі 5 221, 67 грн.
Відповідач зазначені вище суми визнав у повному обсязі.
Інфляційні перераховані судом відповідно до чинного законодавства, складають 35 324, 33 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 33 496, 74 грн., що не суперечить чинному законодавству.
3% річних перераховані судом відповідно до чинного законодавства та складають 5 221, 67 грн.
Таким чином, сума інфляційних та 3% річних підлягають стягненню у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.2.9 договору в редакції протоколу розбіжностей до договору, покупець за прострочку у виконанні зобов'язань по сплаті за паливо сплачує на користь продавця пеню, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, виходячи з ціни палива за кожен день прострочки. Строк нарахування пені складає 1 рік.
Враховуючи наведені вище приписи, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 41 773, 39 грн. за період з 27.06.2008р. по 29.05.2009р.
Сума пені перерахована судом у відповідності до вимог чинного законодавства та складає 41 773, 39 грн.
Таким чином вимоги в частині щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача компенсацію вартості неповернених паливних карт в сумі 1 680, 00 грн.
Відповідач вимоги в цій частині заперечив, посилаючись на той факт, що позивач не звертався до нього з вимогою повернути паливні карти та/або сплатити їх вартість.
Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Пунктом 1.10 договору передбачено, що паливні карти, які видані у відповідності до цього договору, є власністю продавця.
Видача паливних карт оформлюється актом приймання-передачі паливних карт у користування, в якому вказується вартість паливних карт. Після отримання паливної карти, покупець (відповідач) відповідає перед продавцем (позивач) за збереження паливної карти та її використання (п.1.11 договору).
Згідно акта приймання-передачі паливних карт у користування від 01.01.2008р. та актів приймання-передачі смарт-карт у користування від 08.04.2008р. та від 06.05.2008р., підписаних обома сторонами без зауважень, позивач передав відповідачу паливні та смарт-карти у користування на загальну суму 1 680, 00 грн., що також підтверджено представниками обох сторін у судовому засіданні та відповідачем у відзиві.
Відповідно до п.1.9 договору, у разі спливу строку дії договору, продавець припиняє обслуговування паливної карти, а покупець зобов'язаний протягом 3 днів повернути продавцю паливні карти, що оформлюється актом здачі-приймання паливних карт, або відшкодувати продавцю вартість неповернених паливних карт, виходячи з вказаної в акті приймання-передачі паливних карт у користування.
Згідно усних та письмових пояснень обох сторін, після закінчення строку дії договору паливні карти відповідачем позивачу повернуті не були.
Умовами договору не передбачений обов'язок позивача звертатися до відповідача з вимогою (претензією тощо) для повернення паливних карт, навпаки, обов'язок повернути такі карти в натурі або сплатити їх вартість на користь позивача прямо передбачена умовами договору, укладеного між сторонами, до того ж визначений строк їх повернення /відшкодування - 3 дні після закінчення строку дії договору.
У п. 5.1 Договору зазначено, що строк дії цього договору - до 31.12.2008р.
Таким чином, сторони самостійно дійшли згоди щодо строків повернення паливних карт, які є власністю позивача та/або відшкодування їх вартості останньому.
З матеріалів справи та пояснень представників обох сторін вбачається, що відповідач до теперішнього часу не повернув паливні карти позивачу та/або не сплатив їх вартість, чим порушив умови договору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення вартості неповернених паливних карт в сумі 1 680, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
В судовому засіданні оговорено клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 6 місяців.
В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан на підприємстві, наявність заборгованості по заробітній платі, відрахуванням до Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, до ФССНСП, Фонду соціального захисту інвалідів, до Пенсійного фонду, наявність значної кредиторської та дебіторської заборгованості, в підтвердження чого надав суду відповідні довідки, підписані директором та головним бухгалтером.
Позивач проти розстрочки виконання рішення заперечив, посилаючись на те, що його підприємство також перебуває у тяжкому фінансовому становищі, разом з цим, в підтвердження цього не надав жодного документу.
Враховуючи обставини, викладені відповідачем, той факт, що на підприємстві значиться заборгованість по заробітній платі, відрахуванням до Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, до ФССНСП, Фонду соціального захисту інвалідів, до Пенсійного фонду, значна дебіторська заборгованість, негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що існують обставини, які ускладнюють негайне виконання рішення і вважає можливим на підставі п.6 ст. 83 ГПК України клопотання відповідача задовольнити частково та розстрочити виконання рішення строком на 3 місяці з виплатами по 75 114, 63 грн. в першому та другому місяці, 75 114, 65 грн. у третьому місяці.
Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки часткова сплата заборгованості за поставлене паливо здійснена відповідачем після подачі позову до суду, судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” м.Донецьк до Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза” м.Донецьк про стягнення заборгованості - 207 000, 00 грн., суми пені - 41 773, 39 грн., суми інфляційних - 33 496, 74 грн. та 3% річних - 5 221, 67 грн., компенсації вартості неповернених паливних карт - 1 680, 00 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза” (83053, м.Донецьк, вул.Краснооктябрська, 111, ІПН 01235975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” (юр.адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Олімпієва, 2-б, пошт.адреса: 83037, м.Донецьк, вул.Петровського, 4/8, ІПН 24316073, п/р 26001959969593 в Донецькій філії ЗАТ „Перший Український Міжнародний Банк”, МФО 335537) заборгованість у сумі 140 000, 00 грн., інфляційні у сумі 33 496, 74 грн., пеню у сумі 41 773, 39 грн., 3% річних у розмірі 5 221, 67 грн., 1 680, 00 грн. вартості неповернених паливних карт, державне мито у сумі 2 891, 71 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 280, 40 грн.
Розстрочити виконання рішення строком на 3 місяці з виплатами по 75 114, 63 грн. в першому та другому місяці, 75 114, 65 грн. у третьому місяці.
Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлені нафтопродукти у розмірі 67 000, 00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.
Суддя