79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
01.10.09 Справа № 18/18
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Краєвська М.В.
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Хуст Закарпатської області»за №434 від 28.05.2009р.
на рішення господарського суду Закарпатської області
від 30.04.2009року у справі № 18/18
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвест-Мукачево», м.Мукачево
до відповідача акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Хуст Закарпатської області», м.Хуст
про стягнення 594619,90грн.
за участю представників сторін
від позивача не з»явився
від відповідача Сливка О.М., Попова Є.В.
Права і обов'язки сторін, передбачені ст. 22 ГПК України, право заявляти відводи, представникам роз'яснено.
Позивач явку представника в судове засідання 01.10.2009р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с.153).
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 30.04.2009 року у справі № 18/18 (суддя В.Кривка) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) «Укрпромінвест-Мукачево», присуджено до стягнення з акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Хуст Закарпатської області»(далі-ЗАТ ПІБ) на користь позивача 60613,20грн. боргу, 606,13грн. державного мита, 37,87грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; в частині позовних вимог про зобов»язання відповідача повернути кошти в сумі 406132грн. позивачу -провадження у справі припинено; в частині стягнення 95777,90грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку -позов залишено без розгляду; в задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що у зв»язку з неналежним виконанням банком своїх зобов»язань за договором банківського рахунку вимога позивача щодо стягнення 40613,20грн. пені правомірно заявлена та стягнута на підставі п.7.1 договору та п.32.2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»; а також позов задоволено в частині стягнення 20 000грн. збитків, завданих позивачу у зв»язку з доведенням даної справи до суду та необхідністю отримання юридичної допомоги і такі послуги підтверджені матеріалами справи. В частині стягнення 406132грн. -провадження у справі припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України у зв»язку з відмовою позивача від позову в цій частині, оскільки банком проведено спірні платіжні доручення заявника (позивача) за вказаним призначенням після порушення провадження у справі. Позовні вимоги в частині стягнення 95777,90грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) залишено без розгляду в порядку п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, оскільки такі позовні вимоги не підтверджені документально.
Дане рішення оскаржується відповідачем у справі -ЗАТ ПІБ, оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просить таке скасувати, і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до ст.58 та ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов»язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Покликається на безпідставне нарахування протягом дії мораторію неустойки за невиконання / неналежне виконання зобов»язань. В даному випадку судом не взято до уваги, що у разі невиконання банком своїх зобов»язань за договором банківського рахунку, клієнт банку одночасно виступає його кредитором, а, відповідно, зобов»язання банку виконати платіжне доручення клієнта щодо перерахування коштів з його рахунку є майновим зобов»язанням банку перед кредитором і підпадає під дію мораторію. Також, на думку апелянта, судом не встановлено правову природу пені, яка згідно ст.549 ЦК України, є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. З чого випливає, що відповідальність банку за несвоєчасне виконання платіжних доручень клієнтів у вигляді сплати банком платника пені, є грошовим зобов»язанням, на яке поширюється дія даних статей вищеназваного Закону.
Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.144-148) та усними поясненнями представника в судових засіданнях. Зокрема, вказує на безпідставність посилання скаржника на ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки згідно ст. 1074 ЦК України банк відповідає за свої зобов»язання і не може обмежувати права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку. Обмеження таких прав не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджатися рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Оскільки таке рішення суду відсутнє, дії відповідача позивач вважає неправомірними. Також зазначає, що згідно вищевказаного закону позивач являється клієнтом банку (володільцем рахунку) на підставі договору банківського рахунку, тому відповідач не має вимоги до банку щодо його майнових зобов»язань та не є кредитором банку в розумінні ст.2 цього Закону, а відтак, на операції з коштами клієнта жодним чином не може розповсюджуватись мораторій.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
Відповідно до умов договору банківського рахунку №227 від 04.06.2008р. (далі-договір), укладеного між позивачем (клієнт) та відповідачем (банк), банк відкриває клієнту поточний рахунок та надає послуги, пов'язані з прийманням, зарахуванням грошових коштів на рахунок, переказом грошей з рахунку (на рахунок) клієнта видачею останньому грошей у готівковій формі згідно з ліцензією, наданою банку (а.с. 12-17).
Згідно з п. 4.1.1. договору клієнт має право самостійно розпоряджатися наявними на рахунку коштами в порядку визначеному чинним законодавством України, за винятком випадків передбачених законом та договором.
Пунктом 5.1. договору сторони обумовили обов'язки банку, зокрема, банк зобов'язався: своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»та нормативних актів Національного банку України; виконувати розрахункові документи, прийняті від клієнта протягом операційного часу, виключно в межах залишків коштів на рахунку на початок операційного дня та документи на відкликання шляхом подання цих документів уповноваженою особою клієнта безпосередньо відповідальному виконавцю банку. Операційний час встановлено з 9 00 год. до 16 00. Розрахункові документи, прийняті від клієнта після закінчення операційного часу, виконуються в операційний час наступного операційного дня або у цей же операційний день за наявності технічної можливості здійснити їх виконання із оплатою цієї послуги згідно з тарифами.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і цього договору (п.7.1.). У разі несвоєчасного зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта з вини банку останній сплачує на користь клієнта пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від зарахованої суми, за кожний день прострочення, але не більше 1 відсотка від цієї суми (п.7.2. договору).
В період з 02.10.2008р. по 06.10.2008р., позивачем було виставлено банку платіжні доручення про списання його грошових коштів з поточного рахунку на загальну суму 406 132 грн. на користь контрагента за договором ДП „Кондитерська корпорація „Рошен” (а.с.18-20), однак, останнім такі виконані не були з мотивів введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зокрема, у відзиві на позов (а.с. 46-47), відповідач покликається на постанову Правління НБУ №308 від 07.10.2008р. „Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку „Промінвестбанк”, якою прийнято рішення щодо призначення тимчасової адміністрації та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008р. по 06.04.2009р.
У зв»язку з невиконанням банком своїх зобов»язань по договору в частині переказу вказаної позивачем суми, останній звернувся з позовом про повернення даної суми в примусовому порядку, а також стягнення нарахованих пені, інфляційних втрат, річних та збитків.
Однак, 23.02.2009р. після пред'явлення позову та порушення провадження у справі відповідачем проведено спірні платіжні доручення заявника за вказаним призначенням (а.с. 85).
Поряд з цим, Постановою Правління НБУ №139 від 17.03.2009 року „Про припинення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку „Промінвестбанк” було припинено повноваження тимчасового адміністратора та відмінено мораторій на задоволення вимог кредиторів банку тільки з 18.03.2009 року (а.с. 93).
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду -частковому скасуванню, з огляду на наступне:
Спір у даній справі виник з виконання договору банківського рахунку, тому на спірні правовідносини між сторонами регулюються нормами глав 48, 49, 72 Цивільного кодексу України, глав 20, 22 Господарського кодексу України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», нормативними актами Національного банку України, а також договором.
Згідно ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок кошти, що надходять клієнту (володільцеві рахунка), виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Банк гарантує клієнту право безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунку останнього. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також, здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Як вбачається з наведеного вище, розпорядження позивача відповідачеві полягало в списанні коштів з його рахунку та перерахування їх на рахунок контрагента позивача, а не залишення цих коштів у володінні власне банку.
Відповідно до визначення термінів у ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність": клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно з вимогами ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. При цьому мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Однак, судова колегія зазначає, що платіжні доручення про переказ спірних сум зі свого рахунку на рахунок ДП „Кондитерська корпорація „Рошен” видане банку з 02.10.2008р. по 06.10.2008р., і підлягало виконанню банком в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, а мораторій на задоволення вимог кредиторів введений з 07.10.2008р. по 06.04.2009р.
За таких умов, неперерахування відповідачем грошових коштів згідно вимоги позивача є порушенням прав позивача, як власника грошових коштів, та порушенням банком взятих на себе зобов»язань відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Оскаржуваним рішенням надано належну правову оцінку даним обставинам.
Разом з тим, судом не враховано, що ч. 2 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Вказаним спростовуються висновок суду щодо звільнення банку під час дії мораторію тільки від відповідальності за несвоєчасне задоволення вимог кредиторів, оскільки зі змісту ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не вбачається обмеження її дії залежно від характеру зобов'язань банку або кола осіб, на користь яких банк має виконати певні дії (кредиторів чи клієнтів).
Статтею 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність»визначає конкретний проміжок часу, що відповідає строку дії мораторію, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання банком зобов»язань.
Крім того, згідно ст. 614 ЦК України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Застосовуючи до відповідача відповідальність за неналежне виконання умов договору, суд не виявив як наявності вини банку у невиконанні переказів грошових коштів позивача, так і об'єктивної можливості здійснення банком поточної діяльності та виконання доручень клієнтів в період виконання відповідних функцій призначеним Національним банком України тимчасовим адміністратором, якому відповідно до ч. 3 ст. 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня призначення належить повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку або, при необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів. Крім того, судом не враховано приписи ч. 4 ст. 80 зазначеного закону, якими встановлено, що саме тимчасовому адміністратору належить право продовжувати або припиняти будь-які операції банку та виконувати будь-які дії, рішення від імені банку.
У зв'язку з тим, що чинним законодавством чітко передбачено звільнення банку від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання будь-яких зобов'язань на час дії мораторію, оскільки метою введення мораторію є створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, в позові в частині стягнення пені, обрахованої під час дії мораторію, слід відмовити.
З врахуванням викладеного, судом невірно застосовано норми матеріального права в частині присудження до стягнення пені за весь період прострочення банку, тому прийняте у справі судове рішення в цій частині підлягає частковому скасуванню.
В решті частині оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства, і в цій частині підлягає залишенню без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Хуст Закарпатської області» задоволити частково.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 30.04.2009р. у справі №18/18 скасувати в частині стягнення 39072,66грн. пені. В цій частині -в позові відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на сторін пропорційно розміру задоволення вимог апеляційної скарги, про що господарському суду Закарпастької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Краєвська М.В.