Головуючий у 1 інстанції - Іванченков А.С.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
.
13 жовтня 2010 року справа №2а-19732/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Нікуліна О.А.
суддів Радіонової О.О.,Попова В.В.
при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.
за участю:
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року по справі № 2а-19732/10/0570 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторські системи Донбасу НОВА» про зобов'язання допустити до проведення перевірки працівників інспекції,-
У серпні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання допустити до проведення перевірки працівників інспекції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року по справі № 2а-19732/10/0570 було закрито провадження в адміністративній справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторські системи Донбасу НОВА» про зобов'язання допустити до проведення перевірки працівників інспекції
З ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що ухвала підлягає скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вражає, що апеляція підлягає задоволенню.
Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженої о Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819 (далі Положення), із змінами та доповненнями, на Державну інспекцію з контролю за цінами покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція) є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки, як визначено пунктом 1 Положення,
Відповідно до абзацу першому пункту 2 Положення Держцінінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки та цим Положенням.
Пунктом 4 Положення передбачено, що Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції, зокрема, здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Проте, за приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасної о розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пунктів 1 та 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суд) публічно-правовій спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування. їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування. їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень.
У відповідності до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються з пунктом 5 частини 4 статті 50 цього ж Кодексу про те. що відповідачами в адміністративній справі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства. їх об'єднання, юридичні особи. які не є суб'єктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, у випадках, встановлених законом.
Правовий статус та повноваження Державної інспекції з контролю за цінами визначені Законом України «Про ціни і ціноутворення», а також Положенням про Держави) інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819.
Проте, ні вказаним Законом, ні іншими законами України не встановлено право органів Державної інспекції з контролю за цінами на пред'явлення адміністративних позовів до юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, про зобов'язання вчинити певні дії, зокрема, допустити інспекторів для проведення перевірки.
З наведеного вище вбачається, що спір, який виник між сторонами, не містить ознак справи адміністративної юрисдикції та справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодекс) адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі.
Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін; 2) змінити ухвалу суду; 3) скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду; 4) скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати ухвалу суду нечинною і закрити провадження у справі; 6) скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.
Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1. Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Закриваючи провадження у справі за п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд повинен був роз'яснити до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Зазначена вимога судом не виконана.
Висновок суду про те, що спір, якій виник між сторонами, не містить ознак справи адміністративної юрисдикції не відповідає обставинам справи.
Суд правильно встановив, що позивач є органом, на якій покладено виконання функцій державного контролю за цінами.
Проте, поза увагою суду лишилася обставина, яка визначає фактичний обсяг повноважень вказаного державного органу та засіб реалізації покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч.3 ст. 13 закону України «Про ціни та ціноутворення» державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.
Позивач має право на проведення перевірок, вказана обставина відповідає його функціям, меті діяльності, прямо передбачена законом.
Виконання повноважень позивачем за суттю є виконанням управлінських функцій, тобто породжує адміністративні правовідносини з особами, які піддаються перевірці.
Звернення до суду з позовом про спонукання відповідача допустити посадових осіб позивача до проведення перевірки є засобом виконання обов'язків в процесі ціноутворення та регулювання цін.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року по справі № 2а-19732/10/0570 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року по справі № 2а-19732/10/0570 - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду за суттю.
Ухвала оскарженню не підлягає
Головуючий О.А.Нікулін
Судді О.О.Радіонова
ОСОБА_3