Головуючий у 1 інстанції - Рогожкіна І.Ю.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
30 вересня 2010 року справа №2а-1830/10/1224
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі судового засідання Ковальчук Г.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Інспектора Дорожньо-патрульної служби Сєвєродонецького ВДАЇ Луганської області ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_6 звернувся до Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області із позовом до Інспектора Дорожньо-патрульної служби ВДАЇ м. Красний Луч Луганської області ОСОБА_7 про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Постановою суду першої інстанції від 22 липня 2010 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що для запобігання отримання пошкоджень автомобіля змушений був рухатися по лівій смузі в силу незадовільного стану асфальтного покриття правої смуги дороги.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Інспектора Дорожньо-патрульної служби Сєвєродонецького ВДАЇ Луганської області ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення Серія ВВ № 300844 від 26.05.2010 року (арк. справи 35) у відношенні до ОСОБА_6 та винесена постанова Серія ВВ № 293225 від 10.03.2010 року (арк. справи 4) про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 442 грн. на підставі ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення п.п. 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 із змінами та доповненнями.
Згідно п.п. 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 із змінами та доповненнями Нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини. На дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Даючи правову оцінку діям відповідача, колегія суддів виходить з того, що відповідно до Закону України «Про міліцію» одними із завдань міліції є забезпечення безпеки дорожнього руху та запобігання правопорушенням та їх припинення.
Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ» від 14.04.1997 року № 341 одним із завдань Державтоінспекції є виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.
Пунктом 6 цієї Постанови передбачено, що Державтоінспекція відповідно до покладених на неї завдань виявляє та вживає заходів до попередження і припинення адміністративних правопорушень Правил дорожнього руху, забезпечує розгляд справ, віднесених до відання Державтоінспекції.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності
Відповідно до ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення Кодексу України про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем по справі було виявлено факт скоєного правопорушення та про що складено протокол про адміністративне правопорушення у відношенні до позивача, що відповідно до вимог ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є одним з доказів скоєного правопорушення.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як вбачається з відеозапису, наданого відповідачем до суду першої інстанції, автомобіль НОМЕР_1 рухався в крайній лівий смузі при явно вільній правій на значній відстані від перешкоди на дорозі, водій мав достатньо часу та простору для здійснення об'їзду, у разі керування автомобілем у правій смузі руху.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні постанови про адміністративне правопорушення діяв на підставу закону, в межах та у спосіб наданих йому повноважень, передбачених діючим законодавством, тому постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 160, 157, 167, 184, 195, 196, 199, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 липня 2010 року у справі № 2-а-1830/10/1224 за позовом ОСОБА_4 до Інспектора Дорожньо-патрульної служби Сєвєродонецького ВДАЇ Луганської області ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
У повному обсязі ухвала складена 01 жовтня 2010 року.
Колегія суддів: