Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
26 серпня 2010 року справа №2а-9236/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Нікуліна О.А.
суддів Радіонової О.О., Жаботинської С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року по справі № 2а-9236/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольбудгруп» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
У квітні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року по справі № 2а-9236/10/0570 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольбудгруп" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було задоволено, а саме:
визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000031742/1/9435, прийняте Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією 01.04.2010 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Севастопольбудгруп" податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 28350 грн., в тому числі, за основним платежем - 9450 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18900 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольбудгруп" судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
ТОВ „Севстопольбудгруп" зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Макіївської міської ради 10.07.2009 р. Статут позивача затверджений установчими зборами засновників 10.07.2009 р. Актом приймання-передачі від 10.07.2009 р. фізичною особою ОСОБА_2 внесено до статутного фонду ТОВ „Севастопольбудгруп" майно, загальною вартістю 63000 грн.
В акті перевірки, за наслідками якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковий орган робить висновок, що податковим агентом при нарахуванні на користь платника податку - фізичної особи доходу у вигляді відчуження майна засновником є ТОВ „Севастопольбудгруп", яким не був утриманий податок з доходів фізичних осіб з отриманого ОСОБА_2 доходу у вигляді корпоративних прав на 63000 грн., тому було визначено податкове зобов'язання в розмірі 9450 грн.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлений Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб".
Пунктом 1.2 ст. 1 цього Закону встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 зазначеного Закону дохід з джерелом його походження з України -будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:
а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими)
резидентом;
б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;
в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними
паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;
г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому
числі промислової) власності, отриманих від резидента;
д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок
здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця,
незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної
плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди)
транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;
є) доходів від надання в оренду (лізинг):
нерухомості, розташованої на території України;
рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;
є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;
ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта
рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із
законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на
території України;
з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної
діяльності на території України;
и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;
і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України;
ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).
Статтею 79 Господарського кодексу встановлено, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 цього кодексу до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Як визначено ч. З ст. 80 кодексу, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Згідно з ч. 1 ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.
Отже, майно, яке було передано засновком ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ „Севастопольбудгруп", є власністю саме цього господарського товариства.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Як визначено пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.
Фізична особа - ОСОБА_2 внаслідок внесення ним до статутного фонду господарського товариства майна придбав інвестиційний актив (отримав корпоративні права у цьому товаристві).
Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб" визначений порядок оподаткування операцій з корпоративними правами фізичних осіб.
Так, у відповідності до пп. „б", „в" п. 1.3 ст. 1 цього Закону дохід з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником-податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав, доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.
Згідно з пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.
Відповідно до пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 цього Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункт-. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є виключно доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, а також дохід у вигляді дивідендів, нарахованих емітентом корпоративних прав.
В даному випадку фізична особа ОСОБА_2 як власник корпоративних прав при отримані цих прав внаслідок внесення до статутного фонду ТОВ „Севастопольбудгруп" певного майна не здійснював операції з корпоративними правами та не отримував відповідного доходу, а також не отримував дивідендів, які б нараховувались на ці корпоративні права.
Вклад фізичної особи у вигляді майна у статутний фонд господарського товариства є витратами такої фізичної особи, понесеними у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, та не є доходом в розумінні Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".
Відтак, суд правильно вважав, що відсутній об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року по справі № 2а-9236/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року по справі № 2а-9236/10/0570 - залишити без змін.
Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через 5 днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Головуючий О.А.Нікулін
Судді О.О.Радіонова
ОСОБА_3