Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
26 серпня 2010 року справа №2а-14148/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Нікуліна О.А.
суддів Радіонової О.О., Жаботинської С.В.
при секретарі судового засідання Ольховій О.В.
за участю:
позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року по справі № 2а-14148/10/0570 за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції міста Донецька про визнання дій неправомірними, зобов'язання стягнути з УПСЗН Калінінського району м. Донецька 2455 грн. та з відповідача моральну шкоду в сумі 2455 грн. на користь позивача,-
У червні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, зобов'язання стягнути з УПСЗН Калінінського району м. Донецька 2455 грн. та з відповідача моральну шкоду в сумі 2455 грн. на користь позивача.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року по справі № 2а-14148/10/0570 позов було задоволено частково, а саме:
визнано неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо примусового виконання рішення Калінінського районного суду м. Донецька за справою № 2а-21 від 24.06.2009 року про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради на користь ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у сумі 2455 грн.;
зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку прийняти передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо примусового виконання рішення Калінінського районного суду м. Донецька за справою № 2а-21 від 24.06.2009 року про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради на користь ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у сумі 2455 грн. В інші частині позовних вимог відмовлено.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.
Представник відповідача наполягав на доводах апеляційної скарги, просив її задовольнити, та скасувати рішення суду першої інстанції. Позивач у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного 09.12.2009р. Калінінським районним судом м. Донецька видано виконавчий лист № 2а-21/09/0522 про стягнення на користь позивача з Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в сумі 2455 грн.
11.12.2009р. головним державним виконавцем ВДВС ОСОБА_3 було винесено постанову ВП № 16366036 про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання рішення суду.
Листом від 25.03.2009 р. Калінінське УПСЗН повідомило відповідачу про не можливість виконати вимоги ВДВС по виконанню виконавчого листа про стягнення на користь ОСОБА_5 допомоги в сумі 2455 гри. в зв'язку з відсутністю коштів на рахунках Управління.
21.01.2010 р. ВДВС винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти у сумі 2711 грн. 50 коп.. то містяться на рахунку ГУ ДКУ у Донецькій області, згідно виконавчого листа про стягнення 2455 грн.
Листом від 16.11.2009 року Управління Державного казначейства у Калінінському районі м. Донецька повідомило ВДВС Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про прийняття до виконання вказаної вищезазначеної постанови. У листі також зазначено, що станом на 16.11.2009 року залишки коштів на відповідному рахунку Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради становлять 0 грн.
Примусове виконання рішень в Україні відповідно до Законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст. 7 Закону України «Про виконавчу службу», зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» - використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.
В силу ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст. З цього Закону.
Отже відповідачем не заперечується той факт, що рішення суду на даний момент не виконано.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
- закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону;
- повернення виконавчого документа стягувану згідно із статтею 40 цього Закону;
- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.
Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Відповідно до зазначено положення, то останній строк для виконання рішення був порушений, оскільки сплинув 11.06.2010 року.
Відповідно до ст. 50 зазначеного закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в перш) чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Відповідач посилається на той факт, що ним були виконані всі можливі заходи щодо виконання постанови та стягнення з боржника заборгованості. Проте суд не приймає такі доводи та вважає, що відповідач не в повному обсязі користувався своїми правами для вчасного виконання рішення.
Відповідач не виконав свої обов'язки та не скористувався своїми правами, наданими законодавцем, в повному обсязі, а саме , відповідач не надав доказів, що була проведена перевірка на наявність відкриття нових рахунків після арешту майна, чи поступали грошові кошти після арешту рахунку. Отже бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька щодо примусового виконання рішення суду є протиправною.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на зазначене позовні вимоги про визнання дій Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо примусового виконання рішення Калінінського районного суду м. Донецька за справою № 2а-21 від 24.06.2009 року про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради на користь ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у сумі 2455 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд відмовив у задоволені позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в зв'язку з тим, що позивачем не визначено, в чому саме полягає ця шкода, яким чином ним було визначено її розмір та якими доказами це підтверджується.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції. Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; 2) змінити постанову суду; 3) скасувати її та прийняти нову постанову суду; 4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; 6) скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права, що потягло неправильне вирішення справи.
Суд лише однією обставиною обґрунтував часткове задоволення позову, а саме: відсутністю перевірки відповідача про відкриття нових рахунків УПСЗН Калінінської районної у м. Донецьку ради.
Судом не враховано, що УПСЗН Калінінської районної у м. Донецьку ради не боржником у буквальному розумінні цього поняття.
Відповідач є платником коштів, що надходять на його рахунки з державного та місцевого бюджетів. Відповідач позбавлений можливості змінювати призначення бюджетних надходжень, що виключає можливість відкриття нових рахунків для облікування коштів бюджетів за власною ініціативою, тобто порушення, яке встановив суд першої інстанції, не може існувати взагалі.
Відповідно до вимог Порядку виконання рішень про стягнення кошів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого Постановою КМУ №609 від 09 липня 2008 року, УПСЗН відповідно до вимог п. 16 вказаної Постанови відкрито рахунок в Державному казначействі для виконання судових рішень про примусове стягнення коштів на оздоровлення чорнобильців. Виконавчі листи та суми, які підлягають стягненню, обліковуються у черговості за датою надходження. Вказана черга містить 56 осіб та позивач займає 33 позицію у черзі. Зміна черговості на користь позивача порушить права інших стягувачів.
Відповідачем здійснювалися заходи з примусового виконання рішення суду саме на підставі вказаної постанови. Державною виконавчою службою здійснювалася перевірка вказаного рахунку, примусове списання коштів з нього на виконання рішень судів, тобто відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законом.
Стягнення коштів на користь позивач з інших рахунків не можливе, оскільки відповідно до ч.1 ст. 119 Бюджетного кодексу України це є бюджетним порушенням - нецільове використання бюджетних коштів та тягне настання відповідальності для винних осіб залежно від наслідків та характеру порушення.
Суд першої інстанції з урахуванням викладеного повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року по справі № 2а-14148/10/0570 - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року по справі № 2а-14148/10/0570 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції - про визнання дій неправомірними, зобов'язання стягнути з УПСЗ Калінінської районної у м. Донецьку ради 2455 гривень, стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 2455 гривень - відмовити.
Постанова за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі складена 27 серпня 2010 року.
Головуючий О.А.Нікулін
Судді С.В.Жаботинська
ОСОБА_6