03 вересня 2015 рокусправа № 804/15264/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-Дніпропетровськ"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року по справі № 804/15264/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-Дніпропетровськ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО-Дніпропетровськ" звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.20.2013р. №0006542203, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та №0006502203, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств. Позов фактично обґрунтовувався безпідставними висновками контролюючого органу щодо неправомірного віднесення підприємством до складу витрат, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування, витрати по операціям, які на думку ДПІ, не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-Дніпропетровськ" відмолено.
Не погодившись з постановою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО-Дніпропетровськ", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлений позов.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “НІКО - Дніпропетровськ” з питання дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню та сплаті податку на прибуток за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої складено акт за № 1357/04-63-22-03/32887616 від 08.10.2013 року.
В акті перевірки вказано на порушення підприємством вимог п.п.14.1.27, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.3, п.п. 138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення збитків за перший квартал 2013 р. у розмірі 79 475,00 грн., заниження податку на прибуток у розмірі 36 148,45 грн., у тому числі за перший квартал 2013 року - на суму 36 148,46 грн.
Такі висновки податкової служби, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.
Так, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ “НІКО-Дніпропетровськ” виконувало функції дилера з продажу автомобілів, запасних частин та аксесуарів до автомобілів Mitsubishi на території відповідальності (Дніпропетровська область) на підставі Дилерських договорів поставки автомобілів, запасних частин та аксесуарів до автомобілів Mitsubishi, укладених з офіційним дистриб'ютором автомобілів в Україні - ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО”.
З огляду на суть та зміст Дилерських договорів ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська дійшла висновку про те, що на момент реалізації автомобілів ТОВ “НІКО-Дніпропетровськ” не було власником цих автомобілів, а виступало лише посередником між ОСОБА_1 та Покупцями, у зв'язку з чим неправомірно відображало у бухгалтерському обліку витрати та збут автомобілів.
Як зазначено в Акті перевірки (стор.10 Акту) згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 93 «Витрати на збут» за перший квартал 2013 року, зокрема, складають:
- водопостачання - 1885,53грн.;
- газопостачання - 59168,36грн.;
- електроенергія - 46838,26грн.;
- оренда основних засобів та землі - 126031,19грн.;
- охоронні послуги - 35806,71грн.
Всього зазначених витрат на суму 269730,05грн.
З цих підстав, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська зроблено висновок про те, що на порушення вимог п.п.14.1.27, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.3, п.п. 138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України ТОВ “НІКО-Дніпропетровськ” до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, віднесло витрати за збут автомобілів, які фактично до моменту їх реалізації Покупцям є власністю ОСОБА_1, за перший квартал 2013 року у розмірі 269730,05грн.
При цьому, з огляду на зміст п.3.1.2 Акту перевірки, можливо дійти висновку про те, що неправомірність відображення вказаних витрат ДПІ пов'язує з тим, що вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ “НІКО-Дніпропетровськ”.
Неправомірність, за позицією ДПІ, формування ТОВ “НІКО-Дніпропетровськ” витрат, призвело, згідно з актом перевірки, до неправильності визначення об'єкта оподаткування, у зв'язку з чим ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська зроблено висновок про те, що підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 79475,0грн. та занижено податок на додану вартість у розмірі 36 148,45грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 23 жовтня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 79 475 грн.;
№ НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 45 185, 57 грн., з яких 36 148,46 грн. - за основним платежем, та 9 037,11 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано вирішення суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржені рішення відповідача прийняті на підставі та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України. Такі висновки суд обґрунтував тим, що у разі відсутності у позивача права власності на автомобілі, які ним реалізовувались на підставі Дилерських договорів, останній був позбавлений можливості враховувати витрати, які визначені контролюючим органом в акті перевірки, оскільки такі витрати не можливо пов'язати з господарською діяльністю позивача.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ “НІКО-Дніпропетровськ” (ОСОБА_1) та ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО” (ОСОБА_1) укладено Дилерський договір від 31.12.2012. Відповідно до п.1.1. ОСОБА_1 надає право Дилерові здійснювати та території Дилера реалізацію Контрактних продуктів, що поставляється ОСОБА_1, кінцевим споживачам. Пунктом 1.2 ОСОБА_1 організовує діяльність із продажу Контрактних продуктів і обслуговування автомобілів марки Mitsubishi на території Дилера, використовуючи потенціал ринку на цій території. Відповідно до п.2.1 ОСОБА_2 приймає на себе зобов'язання із продажу автомобілів, що поставляється ОСОБА_1 від свого імені та за свій рахунок. Дилер приймає на себе зобов'язання по створенню й функціонуванню дилерського центру із продажу автомобілів, продажу й установки аксесуарів до автомобілів, продажу мастильних матеріалів. Згідно із п.3.1 ОСОБА_2 для виконання своїх зобов'язань за даним ОСОБА_2 організовує свою комерційну й представницьку діяльність відповідно до вимог «Mitsubishi» та ОСОБА_1 до продажу, обслуговуванню клієнтів і забезпечення оригінальними запасними частинами. Пунктом 7.4 ОСОБА_2 передбачено, що для збереження статусу Дилера й здійснення діяльності із продажу Контрактних продуктів відповідно до вимог ОСОБА_1 зобов'язаний дотримуватися та забезпечити: утримання складу автомобілів Mitsubishi в кількості не менш 20 штук; утримання складу оригінальних запасних частин; утримання складу аксесуарів; наявність Дилерського центру Mitsubishi, що відповідає вимогам ОСОБА_1. Також п.8.1 ОСОБА_2 передбачено, що для організації сервісного обслуговування Контрактних продуктів ОСОБА_2 зобов'язаний мати станцію технічного обслуговування автомобілів, що повинна відповідати стандартам Після продажного обслуговування. Дилер зобов'язаний надавати повний спектр послуг по обслуговуванню і ремонту автомобілів.
Отже, господарська діяльність позивача у межах цього ОСОБА_2 полягала в організації продажу автомобілів, продажу й установки аксесуарів до автомобілів, продажу мастильних матеріалів, обслуговування та ремонт автомобілів. При цьому, до діяльності Дилера, якому надано виключне право здійснювати продаж автомобілів на певній території, ОСОБА_2 визначено ряд вимог, які зобов'язують Дилера мати відповідний Дилерський центр, сервісні центри, місця для зберігання автомобілів, запасних частин та аксесуарів.
Відповідно до пп..14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Саме враховуючи діяльність, яка здійснювалась у межах Дилерського договору, позивачем. за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р., задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 14 597 260грн., що підтверджується відомостями Акту перевірки (стор.2 Акту). Як зазначено в Акті, перевіркою встановлено, що на формування даного показника мали вплив операції з реалізації автомобілів, запчастин до них, мастил та надання послуг з ремонту та обслуговування автомобілів. При цьому, жодних зауважень щодо формування позивачем доходу, який враховується при визначенні об'єкта оподаткування, перевіряючими особами висловлено не було. Тобто, позиція контролюючого органу у спірних правовідносинах є непослідовною, оскільки ДПІ вважає правильним визначення підприємством доходу при збуту автомобілів, запасних частин, але в той же час заперечує право підприємства на віднесення витрат, понесених внаслідок організації продажу автомобілів, запасних частин, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.
Відповідно до пп..14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, який був чинним на час проведення перевірки, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Отже, визначальною ознакою витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є те, що такі витрати здійснюються для провадження господарської діяльності платника податків.
Оскільки, діяльність позивача у межах Дилерського договору, у розумінні пп..14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, є господарською діяльністю, то і витрати, які понесені позивачем внаслідок організації продажу автомобілів, запасних частин (витрати по утриманню Дилерського центру, сервісних центрів, місць для зберігання автомобілів, запасних частин та аксесуарів), слід визнати витратами, які пов'язані з господарською діяльністю останнього та які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість підстав, які зазначені в Акті перевірки, для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-Дніпропетровськ" - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року по справі № 804/15264/13-а - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Податкові повідомлення-рішення від 23.20.2013р. №0006542203 та №0006502203, які винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - визнати протиправними та скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст постанови виготовлено 07.09.2015р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк