ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 вересня 2015 року № 826/14336/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів: Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до треті особиДепартаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України Державний виконавець Державної виконавчої служби України Каращук Катерина Леонідівна, Державний виконавець Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжов Максим Валерійович, Державний виконавець Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейко Максим Валерійович, Державний виконавець Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бойко Олександр Миколайович
провизнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач-1) та Державної виконавчої служби України (далі по тексту - відповідач-2), за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - державного виконавця Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни, державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова Максима Валерійовича, державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейко Максима Валерійовича та державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бойко Олександра Миколайовича про:
- визнання незаконною бездіяльність Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Державного виконавця ДВС України Каращук Катерини Леонідівни, державних виконавців Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Єжова Максима Валерійовича, Борейка Максима Валерійовича, Бойко Олександра Миколайовича що проявилася в триваючому не розгляді і не вирішенні вимог клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_6 №38 від 25.02.2014р. по виконавчому провадженню ВП№4529908, в строки і порядок передбачений національним законодавством України;
- визнання незаконною бездіяльність Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Державного виконавця ДВС України Каращук Катерини Леонідівни, державних виконавців Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Єжова Максима Валерійовича, Борейка Максима Валерійовича, Бойко Олександра Миколайовича, що проявилася в не зверненні до Генеральної прокуратури України з поданням про встановлення та притягнення винних осіб працівників Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України до відповідальності за умисне невиконання та перешкоджання у виконанні в повному та фактичному обсязі рішення Європейського Суду з прав людини від 15.02.2007р. по заяві №25476/02 у справі «Погребна проти України» у спосіб та порядок передбачений виконавчим документом;
- зобов'язання Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути належним чином клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_6 №38 від 25.02.2014р. та перевірити викладені в них факти, прийняти рішення з урахуванням встановлених обставин постановою суду по даній справі та звернутися до Генеральної прокуратури України з поданням про встановлення та притягнення винних осіб працівників Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України до відповідальності за умисне не виконання та перешкоджання у виконанні в повному та фактичному обсязі рішення Європейського Суду з прав людини від 15.02.2007р. по заяві №25476/02 у справі «Погребна проти України» у спосіб та порядок передбачений виконавчим документом.
Також позивачем подано клопотання про встановлення судового контролю щодо виконання судового рішення у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачами в порушення норм чинного законодавства не розглянуто клопотання №38 від 25.02.2014р.
Представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.
Відповідачі та треті особи в судове засідання не з'явились, будь-яких пояснень та доказів щодо позовних вимог до суду не надали.
На підставі частини 6 ст. 128 КАС України суд прийшов до переконання про можливість подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
15.02.2007 р. Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі "Погребна проти України"(заява № 25476/02 від 17.11.2001 р.), яким вирішено:
(а) держава-відповідач має виконати частину рішення від 31 січня 2002 року, яка не стосується виплати присуджених коштів, і сплатити заявниці протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, 1700 (тисячу сімсот) євро як компенсацію за нематеріальну шкоду та судові витрати плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці;
(б) ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу,
(в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки.
17.08.2007 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кириченко В.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 4529908 з виконання виконавчого документу - рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02, згідно з якою стягувачем є ОСОБА_1, боржником - Держава Україна, про: "зобов'язання виплатити ОСОБА_1 1700 Євро як компенсацію за моральну шкоду та судові витрати, а також виконати рішення Васильківського міського суду від 31.01.2002 р. в частині, якою Васильківське міське управління МВС зобов'язано повернути майно, конфісковано у заявниці в квітні 1999 року під час обшуку її помешкання. Ця сума має бути конвертована у національну волюту держави - відповідача на день здійснення платежу".
25 лютого 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулися з клопотанням №38 до Державної виконавчої служби України в якому просили: звернутися до Генеральної прокуратури України з поданням про встановлення та притягнення винних осіб працівників Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України до відповідальності за умисне невиконання та перешкоджання у виконанні в повному та фактичному обсязі рішення Європейського Суду з прав людини від 15.02.2007р. по заяві №25476/02 у справі «Погребна проти України».
Вказане клопотання №38 зареєстровано Державною виконавчою службою України 27.02.2014р. за вх. №КО-2860.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено представником позивача, станом на момент розгляду даної справи будь-якої відповіді від Державної виконавчої служби України на клопотання позивача №38 надано не було.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №4529908 з 03 лютого 2014 року та станом на момент звернення позивача до суду, перебувало в провадженні у наступних державних виконавців: Каращук К.Л., Єжова М.В., Борейка М.В. та Бойка О.М., проте, останніми не було надано прийнятого за результатами розгляду клопотання №38 від 25.02.2014р. ОСОБА_6 та ОСОБА_1, відповідного рішення.
При вирішенні даної справи, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець: розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.
Проте, Законом України "Про виконавче провадження" не встановлено строків та порядку вирішення клопотань державним виконавцем.
Загальним Законом, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів та який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення є Закон України "Про звернення громадян" та Інструкція про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2004 № 26/5 (далі - Інструкція).
Хоча й спеціальним законодавчим актом, який регулює правовідносини щодо примусового виконання виконавчих документів є Закон України "Про виконавче провадження", проте враховуючи, що зазначеним Законом не врегульовано питання щодо порядку та строку вирішення клопотань, отже до спірних правовідносин застосовують норми Закон України "Про звернення громадян" та Інструкції.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно із ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Судом встановлено, що на клопотання №38 від 25.02.2014р. відповідачами відповіді у визначений ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" строк, надано не було.
Оскільки відповідачами в порушення згадуваних норм законодавства не надано відповіді на клопотання №38 від 25.02.2014р., позовні вимоги в частині визнання незаконною бездіяльності відповідачів, що проявилася в триваючому не розгляді і не вирішенні вимог клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_6 №38 від 25.02.2014р. по виконавчому провадженню ВП№4529908, в строки і порядок передбачений національним законодавством України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У той же час позовна вимога про визнання незаконною бездіяльності Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Державного виконавця ДВС України Каращук Катерини Леонідівни, державних виконавців Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Єжова Максима Валерійовича, Борейка Максима Валерійовича, Бойко Олександра Миколайовича, що проявилася в не зверненні до Генеральної прокуратури України з поданням про встановлення та притягнення винних осіб працівників Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України до відповідальності за умисне невиконання та перешкоджання у виконанні в повному та фактичному обсязі рішення Європейського Суду з прав людини від 15.02.2007р. по заяві №25476/02 у справі «Погребна проти України» у спосіб та порядок передбачений виконавчим документом, задоволена бути не може, оскільки клопотання №38 від 25.02.2014р. відповідачами вирішено не було та відповідні наслідки за результатами його задоволення настати не могли, а відтак, ознаки протиправної бездіяльності з цього приводу у відповідачів відсутні.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача - 1 розглянути належним чином клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_6 №38 від 25.02.2014р. та перевірити викладені в них факти, прийняти рішення з урахуванням встановлених обставин постановою суду по даній справі та звернутися до Генеральної прокуратури України з поданням про встановлення та притягнення винних осіб працівників Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України до відповідальності за умисне не виконання та перешкоджання у виконанні в повному та фактичному обсязі рішення Європейського Суду з прав людини від 15.02.2007р. по заяві №25476/02 у справі «Погребна проти України» у спосіб та порядок передбачений виконавчим документом, суд зазначає, що за вказаних обставин вони підлягають задоволенню лише частково в спосіб зобов'язання Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_6 №38 від 25.02.2014р. та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення. В решті дані вимоги задоволенні бути не можуть, оскільки зобов'язання відповідача - 1 у певний бажаний для позивача спосіб вирішити клопотання буде втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та суперечитиме вимогам статті 2 КАС України щодо завдань адміністративного судочинства.
Статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.
Оскільки, судом встановлені ознаки протиправної бездіяльності відповідачів з розгляду клопотання від 25.02.2014р. №38, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 протягом місяця з дня набрання рішенням у даній справі законної сили подати до суду звіт про виконання даного судового рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
З урахуванням частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 37,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державної виконавчої служби України.
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного виконавця Державної виконавчої служби України Каращук Катерини Леонідівни, державних виконавців Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова Максима Валерійовича, Борейка Максима Валерійовича, Бойко Олександра Миколайовича, що проявилася в триваючому не розгляді і не вирішенні вимог клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_6 №38 від 25.02.2014р. по виконавчому провадженню ВП№4529908, в строки і порядок передбачений національним законодавством України.
Зобов'язати Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_6 №38 від 25.02.2014р. та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Зобов'язати Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протягом місяця з дня набрання постановою у даній справі законної сили подати до суду звіт про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2015 у справі №826/14336/15.
Судові витрати в сумі 37,00грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державної виконавчої служби України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді: І.О. Іщук
В.П. Шулежко