копія
05 жовтня 2011 р. Справа № 2a-1870/4565/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Савченка Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кюрпек О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника Територіальної державної інспекції праці у Сумській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника територіальної державної інспекції праці у Сумській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати неправомірними дії відповідача щодо не розгляду звернення позивача, як того вимагають Конституція і Закон України «Про звернення громадян», зобов'язати відповідача розглянути звернення відповідно до конституційних і законодавчих норм, а також стягнути з відповідача в рахунок компенсації моральної шкоди 510 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.06.2011 року він звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій поставив питання, які стосуються його прав як пацієнта СМКЛ № 5, а саме, чому в даній лікарні працює заступник головного лікаря, особа, яка не має відповідної кваліфікаційної категорії і чому окремими співробітниками відомства відповідача складаються неправдиві акти перевірок. При цьому позивач просив розглянути звернення в його присутності для забезпечення об'єктивності та предметності розгляду. Проте звернення було розглянуто необ'єктивно і не предметно, прохання бути присутнім при розгляді було проігноровано. У відповідь позивачеві надано відписку. Внаслідок бездіяльності відповідача позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у морально-етичних стражданнях, суму моральної шкоди оцінює в 510 грн.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими, а надану відповідь на звернення від 23.06.2011 року повною і вичерпною (а.с. 14, 15).
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях, просила у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані судом та надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено вивченням матеріалів справи, 23 червня 2011 року позивач звернувся до відповідача з письмовим зверненням (а.с. 4), у якому, керуючись Законами України «Про доступ до публічної інформації» та «Про звернення громадян», у зв'язку зі складенням 30.05.2011 р. державним інспектором праці ОСОБА_3 акту перевірки № 18-01-009/04, просив: надати копію доручення прокуратури області щодо проведення вказаної перевірки; повідомити, хто з обласної прокуратури попросив підготувати «потрібний» акт перевірки; чому в акті перевірки міститься посилання на постанову КМУ № 50 від 18.01.2001 р., яка втратила юридичну силу на підставі постанови КМУ № 346 від 28.03.2011 р.; яким нормативним актом на даний час керується відомство відповідача; чому в акті перевірки є посилання на документи, які скасовані, оскільки наказом Мінстату № 489 від 05.12.2008 р. наказ № 253 від 09.10.1995 р. скасовано; чому при проведенні перевірки проігноровані наказ МОЗ України № 204-0 від 18.12.2000 р., ст. 32 КЗпП України, наявність кваліфікаційних вимог у заступника головного лікаря ОСОБА_4
Також у зверненні містилось прохання до відповідача особисто, в першочерговому порядку і в присутності позивача розглянути питання відносно протиправних діянь інспектора Самсоненко Т.В. та скасувати акт перевірки від 30.05.2011 р.
Листом від 30.06.2011 р. № 12-824 начальник Територіальної державної інспекції праці - Головний державний інспектор праці Сумської області ОСОБА_5 повідомив позивача про результати розгляду його звернення від 23.06.2011 р. (а.с. 5-6).
Згідно з даним листом позивачеві повідомлено, що відповідно до ст. 6 та ст. 9 Закону України „Про доступ до публічної інформації", постанови Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року № 1893 „Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави", наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 20 січня 2009 року № 17 „Про затвердження Переліку конфіденційної інформації Міністерства праці та соціальної політики України, якій надається гриф обмеження доступу „Для службового користування", наказу Територіальної державної інспекції праці у Сумській області від 01.08.2005 № 6, матеріали перевірок додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (оригінали та копії актів, приписів, протоколів, постанов, інших відомостей, які додаються до матеріалів перевірок), що здійснюються державними інспекторами праці Територіальної державної інспекції праці, визнані конфіденційною інформацією. Також повідомлено, що Територіальна державна інспекція праці у Сумській області не є розпорядником інформації щодо доручення прокуратури Сумської області на проведення перевірки додержання трудового законодавства комунальною установою „Сумська міська клінічна лікарня № 5". З огляду на цю обставину та відповідно до Закону України „Про доступ до публічної інформації", копія запиту направлена до прокуратури Сумської області. Відповідальна за розгляд запиту - заступник начальника Територіальної державної інспекції праці - заступник Головного державного інспектора праці області - ОСОБА_6. Оскарження відмови в задоволенні запиту на інформацію здійснюється відповідно до розділу V Закону України „Про доступ до публічної інформації". Керуючись Законом України „Про звернення громадян", роз'яснено, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року №346 „Про ліквідацію урядових органів" (далі Постанова №346) прийнято рішення про ліквідацію урядових органів, в тому числі Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та визнано такими, що втратили чинність постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, серед яких Постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 50 „Деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю". П. 6 Постанови №346 передбачено, що постанови, які вказані в переліку, втрачають чинність одночасно з набранням чинності указами Президента України про затвердження положень про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, яким передано повноваження відповідних урядових органів, що ліквідуються. В п.2 вищевказаної постанови зазначено, що урядові органи, які ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади. Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, а також Територіальна державна інспекція праці у Сумській області знаходяться в стадії ліквідації, однак ще не ліквідовані і продовжують виконувати свої повноваження. Державна інспекція з питань праці утворена Указом Президента України від 09 грудня 2010 року №1085/2010, територіальні органи Державної інспекції з питань праці ще не утворені. Таким чином, державні інспектори праці Територіальної державної інспекції праці у Сумській області у травні 2011 року у своїй роботі керувались Положенням про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 №50 та Положенням про Територіальну державну інспекцію праці у Сумській області, затвердженим директором Держнаглядпраці 01.02.2006 р. Дані повноваження інспекторами ТДІП у Сумській області будуть виконуватись до моменту передачі таких повноважень територіальному органу Державної інспекції з питань праці, який буде утворено. В акті перевірки додержання трудового законодавства комунальної установи „Сумська міська клінічна лікарня № 5" відсутні посилання на будь-які накази Міністерства статистики України. Твердження щодо ігнорування інспектором праці наказу МОЗ України від 18.12.2000 № 204-О безпідставне. У акті перевірки наявне посилання на положення ст. 74 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров'я" в частині змісту, аналогічного п. 6 Галузевих правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів, установ, організацій та підприємств системи охорони здоров'я України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 грудня 2000 року N 204-о. Твердження щодо ігнорування інспектором праці ст. 32 КЗпП України та наявності кваліфікаційних вимог до зайняття посади заступника головного лікаря є незрозумілими. Підстави в задоволенні інших вимог позивача відсутні.
Суд зазначає, що згідно з положеннями статті 3 Конституції України права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з приписами статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряє заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
Згідно зі статтею 19 вказаного Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при розгляді звернення позивача від 23.06.2011 року відповідачем не було забезпечено реалізацію наданого позивачеві законом права бути присутнім при розгляді своєї заяви або скарги та особисто викласти аргументи особі, що перевіряє заяву чи скаргу, а також права брати участь у перевірці поданої заяви чи скарги, як це передбачено статтею 18 Закону України «Про звернення громадян».
Як зазначив позивач у позові та у поясненнях, наданих під час судового розгляду справи, він просив відповідача запросити його для уточнення своїх доводів, викладених у його зверненні від 23.06.2011 року, і його прохання бути присутнім при розгляді звернення стосувалась усіх питань, викладених у ньому.
Пояснення представника відповідача, надані під час судового розгляду справи, про те, що частина вимог позивача підлягала розгляду в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а частина (щодо звільнення інспектора Самсоненко Т.В., що є конфіденційною інформацією) в порядку Закону України «Про звернення громадян», у зв'язку з чим підстав для запрошення позивача не було, судом до уваги не беруться, виходячи з наступного.
Як вбачається з тексту звернення позивача від 23.06.2011 року, підставою для звернення стала незгода позивача з актом перевірки від 30.05.2011 року, проведеним інспектором праці ОСОБА_3, і всі питання звернення стосуються проведення вказаної перевірки і складання акту вказаної перевірки. У зв'язку з цим прохання позивача розглянути в його присутності питання «щодо протиправних дій ОСОБА_3 з проведенням службової перевірки і звільненням її з займаної посади за складання завідомо неправдивого акту», на переконання суду, помилково сприйнято відповідачем як прохання бути присутнім лише під час розгляду питання щодо звільнення ОСОБА_3
Крім того, як вбачається з листа відповідача від 30.06.2011 року, у ньому зазначено, що деякі доводи позивача є незрозумілими, проте заходів щодо виклику позивача і уточнення цих доводів для забезпечення повного і об'єктивного розгляду звернення, як на тому і наполягав позивач, відповідачем не зроблено.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що відповідачем не в повній мірі забезпечено права позивача, передбачені Законом України «Про звернення громадян», під час розгляду його звернення від 23.06.2011 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його провести розгляд звернення від 23.06.2011 року відповідно до вимог чинного законодавства підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 510 грн., суд вважає вказані вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова Пленуму), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктом 4 зазначеної Постанови Пленуму, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів наявності заподіяної йому моральної шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, не надано доказів на підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, а також того, з чого він виходить, оцінюючи заподіяну шкоду в суму 510 грн.
У зв'язку з викладеним, підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації моральної шкоди не вбачається.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Начальника Територіальної державної інспекції праці у Сумській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність начальника Територіальної державної інспекції праці у Сумській області щодо незабезпечення права позивача бути присутнім при розгляді відповідачем його звернення від 23 червня 2011 року.
Зобов"язати начальника Територіальної державної інспекції праці у Сумській області провести розгляд звернення ОСОБА_1 від 23 червня 2011 року у його присутності.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення компенсації моральної шкоди - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) Д.М. Савченко
З оригіналом згідно
Суддя Д.М. Савченко
Повний текст постанови складено 10.10.2011 року.