Справа № 817/237/13-а
19 березня 2013 року 13год. 05хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача: представник ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "Клеопатра"
до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування постанови
ОСОБА_4 підприємство «Клеопатра» (далі - ПП «Клеопатра») звернулося до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області (далі - Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» за №01 від 14.01.2013 року, якою застосовано до ПП «Клеопатра» штраф у розмірі 19423,50 грн.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що інформація про туристичного оператора надавалася споживачу у вигляді інформаційних матеріалів та невід'ємного додатку до договору №237 від 21.08.2012 року. Вказує, що договори №237 від 21.08.2012 року, №250 від 29.08.2012 року та №286 від 25.09.2012 року містять інформацію про вид і категорію транспортних засобів, а саме: автобус, літак. Крім того зазначає, що туроператорами було здійснено страхування туристів, що підтверджується копією пам'ятки застрахованої особи до договору №250 від 29.08.2012 року та копією сертифікату застрахованої особи до договору №286 від 25.09.2012 року, що є невід'ємними додатками до договорів. Наголошує, що сертифікати відповідності готельних послуг були доведені до відома туристів, оскільки копії таких сертифікатів є невід'ємними додатками до договорів №205 від 24.07.2012 року та №249 від 28.08.2012 року. Крім того, вказує на неправильне обрахування розміру штрафу, оскільки відповідачем не врахована та обставина, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та є платником єдиного податку четвертої групи за ставкою 5%, а отже не веде обов'язковий облік доходів та витрат і відтак, навіть за наявності вказаних порушень повинен сплатити штраф не в розмірі 30% вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, а в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Представники позивача з таких підстав просили позов задовольнити повністю.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи (а.с.66-71). В судовому засіданні пояснив, що оскаржувана постанова від 14.01.2013 року винесена за результатами перевірки ПП «Клеопатра» на підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 09.01.2013 року №000380. Стверджує, що в окремих договорах про надання туристичних послуг (зокрема договір №237 від 21.08.2012 року) відсутня інформація про туристичного оператора; у договорах №237 від 21.08.2012 року, №250 від 29.08.2012 року та №286 від 25.09.2012 року відсутня інформація про характеристику транспортного засобу, що здійснює перевезення пасажирів, зокрема їх види та категорія; на час проведення перевірки не надано договір, укладений між позивачем та страховою організацією; у договорах №286 від 25.09.2012 року та №250 від 29.08.2012 року не зазначено інформації щодо страхової організації, яка здійснює страхування туристів від нещасних випадків; споживачам, замовникам туристичних послуг, не надається інформація щодо сертифікації готельних послуг (договір №250 від 24.07.2012 року та №249 від 28.08.2012 року); у книзі відгуків та пропозицій не зазначено реагування керівника на пропозиції написані від туристів. Відповідач наголошує, що керівник ПП «Клеопатра» під час здійснення перевірки визнала наявність виявлених порушень, оскільки зазначила в акті перевірки, що зауважень та заперечень щодо перевірки та складеного акта не має, та надала звіт про виконання припису. Вважає, що постанову №01 від 14.01.2013 року винесено правомірно і підстав для її скасування немає. За таких обставин просив в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_5, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ПП «Клеопатра» зареєстроване як юридична особа 13.12.2002 року Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрації юридичної особи №197315 (а.с.131) та копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №735889 (а.с.132). Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 року зі ставкою єдиного податку 5%, про що свідчить копія свідоцтва платника єдиного податку №596098 (а.с.53, а.с.88).
Згідно з довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України №735889 видами діяльності ПП «Клеопатра» за КВЕД-2010 є діяльність туристичних агентств; консультування з питань інформації; рекламні агентства; надання послуг перекладу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу про проведення планових перевірок №03 від 08.01.2013 року (а.с.72-73) та направлення на проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №000007 від 08.01.2013 року (а.с.74) працівниками Інспекції 09.01.2013 року було проведено перевірку ПП «Клеопатра» за адресою: м. Рівне, вул. Драгоманова, 17/2, на предмет дотримання вимог чинного законодавства про захист прав споживачі, за результатами якої складено акт №000380 від 09.01.2013 року (а.с.75-77).
Актом зафіксовано наступні порушення ПП «Клеопатра», виявлені під час перевірки:
1. В окремих договорах про надання туристичних послуг, що укладаються між туристичною агенцією «Клеопатра» та споживачами (зокрема договір №237 від 21.08.2012 року) відсутня інформація про туристичного оператора (його місцезнаходження, поштові реквізити, контактні телефони, у зв'язку з цим порушено п.3 ч.4 ст.19-1 Закону України «Про туризм», п.12 ч.1 ст.15, ч.2 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів».
2. У договорі №237 від 21.08.2012 року відсутня інформація про характеристику транспортних засобів, що здійснюють перевезення пасажирів, зокрема їх види і категорія. Зазначено лише «автобус, місця №29, №30», чим порушено п.2 ст. 20 Закону України «Про туризм», п.3 ч.1 ст.15, ч.2 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів».
3. На час проведення перевірки не надано договір, укладений між туристичним оператором ПП «Клеопатра» та страховою організацією, що здійснює обов'язкове страхування туристів від нещасних випадків. Тобто споживачам, туристам, не надається інформація щодо безпеки та умов страхування, відшкодування збитків при виникненні страхового випадку, чим порушено ст. 16 та п.9 ст. 20 Закону України «Про туризм», п.9 ч.1 ст.15, ч.2 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів».
4. Споживачам, замовникам туристичних послуг не надається інформація щодо сертифікації готельних послуг. У договорах №205 від 24.07.2012 року та №249 від 28.08.2012 зазначено засоби розміщення ТОК «Євпаторія» і пансіонат «ОСОБА_6 Юг». Послуги з тимчасового розміщення підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, однак сертифікати відповідності на даний вид послуг відсутні, чим порушено ст.18, п.3 ст.20 Закону України «Про туризм», п.12 ч.1 ст.15, ч.2 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів».
На підставі вищевказаного акта, відповідачем прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №01 від 14.01.2013 року (а.с.8), якою за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів») до ПП «Клеопатра» застосовано штраф у розмірі 19423,50 грн.
Крім того, постановою №02 від 14.03.2013 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1В.), директора ПП «Клеопатра», притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.155 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн., яка була оскаржена позивачем до суду.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27.02.2013 року (а.с.134-137) позов ОСОБА_1, директора ПП «Клеопатра», до Інспекції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення №02 від 14.01.2013 року, винесену начальником Інспекції ОСОБА_7 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155 КУпАП, та накладення на неї стягнення у вигляді штрафу.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27.02.2013 року встановлено, що між ПП «Клеопатра» та туристами дійсно укладалися договори про надання туристичних послуг (про туристичне обслуговування), проте такі договори містять всю необхідну споживачам інформацію. Зокрема, інформація про туристичного оператора у договорі №237 від 21.08.2012 року міститься в його додатку, що підписаний туристом; у договорах №237 від 21.08.2012 року, №250 від 29.08.2012 року та №286 від 25.09.2012 року міститься характеристика транспортних засобів, які мали перевозити туристів; за договорами №286 від 25.09.2012 року та №250 від 29.08.2012 року страхування було проведено за рахунок туроператора, копії страхових полісів додані до договорів; додатками до договорів №205 від 24.07.2012 року та №249 від 28.08.2012 року є копії сертифікатів відповідності готельних послуг.
Зі змісту даного рішення вбачається, що судом встановлено відсутність порушення позивачем вимог Закону України «Про туризм» в частині надання туристам (споживачам) неповної та необ'єктивної інформації про туристичні послуги, тобто відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Отже, судом встановлено, що в діях директора ПП «Клеопатра», ОСОБА_1, відсутній склад адміністративного правопорушення, зазначеного відповідачем в акті перевірки від 09.01.2013 року щодо надання туристам (споживачам) неповної та необ'єктивної інформації про туристичні послуги.
Надаючи правову оцінку постанові Інспекції №01 від 14.01.2013 року, суд також враховує наступне.
Правовідносини, які складаються між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлюють права споживачів, а також визначають механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-ХІІ.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про туризм», туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023) споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Відповідно до п.12 ч.1 ст.15 Закону №1023 інформація про продукцію повинна містити найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Згідно з ч.2 ст. 15 Закону №1023 інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про туризм» страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на основі угод із страховиками. Туристи вправі самостійно укладати договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов'язані завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування.
В силу вимог ст. 19-1 Закону України «Про туризм» будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування. Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості про: 1) місце надання туристичних послуг, програму туристичного обслуговування; 2) характеристику транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорію; 3) характеристику готелів та інших об'єктів, призначених для надання послуг з тимчасового розміщення, у тому числі місце їх розташування, категорію, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, строки і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування під час туристичної подорожі; 5) мінімальну кількість туристів у групі, а також інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи, не пізніше ніж за три дні до початку туристичної подорожі; 6) ціну туристичних послуг.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» у договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв'язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб'єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов'язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов'язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку.
Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_8 (Турист) (далі - ОСОБА_8М.) 21.08.2012 року укладено договір про надання туристичних послуг №237 (а.с.26-27), відповідно до умов якого туроператор туристична фірма «Аккорд-Тур» в особі агента т/а «Клеопатра» приймає на себе обов'язки організувати туристичну поїздку по туру «ОСОБА_3, Іспанія», в складі туристичної групи, а Турист зобов'язується своєчасно оплатити та здійснити поїздку. Згідно з умовами договору видом транспорту вказано автобус, із зазначенням конкретних місць. Додатком до договору є інформація (місцезнаходження, поштові реквізити, контактні телефони) про Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Тур» (туристичного оператора) з відміткою ОСОБА_8, що свідчить про те, що Турист був ознайомлений з такою інформацією (а.с.28).
Відповідно до вимог ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Таким чином погоджені сторонами додатки до договору є невід'ємною його частиною.
За таких обставин, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо порушення позивачем п.3 ч.4 ст. 19-1 Закону України "Про туризм", п.12 ч.1 ст.15, ч.2 ст.15 Закону №1023 та вважає, що ПП «Клеопатра», укладаючи договір №237 від 21.08.2012 року, надала туристу повну інформацію про туристичного оператора «Аккорд-Тур», його місце знаходження, поштові реквізити та контактні телефони.
Судом встановлено, що 29.08.2012 року між позивачем та ОСОБА_5 (Турист) (далі - ОСОБА_5Л.) було укладено договір про туристичне обслуговування №250 (а.с.30-33), відповідно до умов якого турагент зобов'язується відповідно до замовлення Туриста й особам, що слідують з ним, забезпечити надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт) Туристу, а Турист зобов'язується на умовах даного договору прийняти та оплатити їх. В графі транспортне обслуговування зазначено: літак, Київ-Анталія-Київ, Київ 04:20 - 7:00 Анталія, Анталія 09:50 - 12:25 Київ. Судом досліджено пам'ятку застрахованої особи на період з 06.09.2012 року по 13.09.2012 року, відповідно до якого страхувальником виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Анекс-Тур», страховиком СК «Провідна», а застрахованими особами: ОСОБА_5 та члени його сім'ї (а.с.34-35).
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_5 від 04.02.2013 року (а.с.36), в якій повідомляється, що позивачем було надано туристу всю інформацію про туристичну подорож, а також до пакету документів, які надавалися для подорожі, входив договір страхування (пам'ятка застрахованої особи).
Крім того, в судовому засіданні 15.03.2013 року, допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив суду, що дійсно між ним та ПП «Клеопатра» було укладено договір на туристичне обслуговування, будь-яких зауважень чи претензій щодо якості наданих туристичних послуг немає. Підтвердив, що позивачем було надано повну та вичерпну інформацію про умови подорожі та належним чином виконано всі умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2012 року між позивачем та ОСОБА_9 (Турист) (далі - ОСОБА_9П.) укладено договір про туристичне обслуговування №286 (а.с.37-40), відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати посередницькі послуги з реалізації Туристу туристичного продукту, попередньо сформованого туроператором (Товариство з обмеженою відповідальністю «Тез-Тур») до Туреччини на 2 особи, з наданням послуг, які визначені в заявці Туриста на бронювання туристичних послуг, яка є додатком до договору, і є його невід'ємною частиною. В додатку №1 до договору №286 від 25.09.2012 року (а.с.41) зазначена деталізована інформація щодо транспортного засобу, що здійснював перевезення, а також відомості щодо страхової компанії, що здійснювала страхування Туриста. До договору надано сертифікат застрахованої особи (а.с.42-43) на період страхування з 27.09.2012 року по 04.10.2012 року (тобто період подорожі), відповідно до якого застрахованими особами є ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Таким чином, з досліджених вище договорів та додатків до них вбачається, що ПП «Клеопатра», на виконання вимог чинного законодавства, зазначало в договорах інформацію про вид і категорію транспортних засобів, якими здійснювалося перевезення, а також забезпечило страхування туристів під час подорожей. та вказало страховика в договорах, а відтак висновки Інспекції про порушення позивачем вимог ст.16 та п.9 ст.20 Закону України "Про туризм" безпідставні.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що у договорах № 237 від 21.08.2012 року та №250 від 29.08.2012 року не вказано інформації про вид і категорію транспортного засобу, що здійснював перевезення туристів. Суд не бере до уваги пояснення відповідача щодо визначення поняття «категорія транспортного засобу» з посиланням на постанову КМУ від 08.05.1993 року №340, якою затверджено Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, оскільки таке стосується лише автомобільного транспорту, проте не може застосовуватися до іншого наземного транспорту (зокрема, залізниці) та повітряного транспорту (літаків).
Відповідно до ч.2 ст. 72 КАС України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Суд вважає, що загальновідомим є той факт, що літак належить до повітряного виду транспорту, а автобус - до наземного автомобільного виду транспорту, а за категоріями транспортні засоби є пасажирськими та вантажними. Тобто, позивач зазначивши у договорах літак та автобус, виконав вимогу щодо інформування туриста про вид та категорію транспортного засобу, яким буде здійснюватися перевезення.
Суд також відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у позивача договору із страховою організацією, оскільки ПП «Клеопатра» є туристичним агентом, а договори страхування укладалися туристами зі страховиками туроператорів, які надавали відповідні туристичні послуги.
Крім того, дослідженими судом доказами, зібраними в матеріалах справи, спростовано висновки відповідача, викладені в п.3 постанови від 14.01.2013 року, та встановлено, що позивачем на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст.20 Закону України «Про туризм» у договорі №250 від 29.08.2012 року страховика (СК «Провідна») зазначено в пам'ятці застрахованої особи, що є невід'ємним додатком до договору, та у додатку №1 до договору №286 від 25.09.2012 року - Universalna-Turkey.
Таким чином, суд вважає, що підстав стверджувати про порушення позивачем п.3, п.9, п.12 ч. 1 ст.15, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 16, п.3 ст.19, п.2 ст.20 Закону України «Про туризм» у відповідача не було, а відтак постанова від 14.01.2013 року є безпідставною в частині цих порушень.
Судом також встановлено, що 24.07.2012 року між позивачем та ОСОБА_11 (Турист) (далі - ОСОБА_11В.) було укладено договір про надання туристичних послуг №205 (а.с.45), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Туроператор СНП «Турист» в особі агента т/а «Клеопатра» приймає на себе організовувати туристичну поїздку до м.Євпаторія, АР Крим в складі туристичної групи або індивідуально, а Турист зобов'язується своєчасно оплатити та здійснити поїздку.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2012 року між позивачем та ОСОБА_12 (Турист) (далі - ОСОБА_12І.) було укладено договір про надання туристичних послуг №249 (а.с.49), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕЯ КУРОРТІ» в особі агента т/а «Клеопатра» приймає на себе обов'язки організувати туристичну поїздку до с.Гаспра, АР Крим в складі туристичної групи або індивідуально, а Турист зобов'язується своєчасно оплатити та здійснити поїздку
Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо порушення ПП «Клеопатра» ст.18, п.3 ст.20 Закону України «Про туризм» та п.12 ч.1 ст.15, ч.2 ст.15 Закону №1023, оскільки позивачем надавалася споживачам, замовникам туристичних послуг, інформація щодо сертифікації готельних послуг, що підтверджується копіями сертифікатів відповідності готельних послуг ТОК «Євпаторія» від 13.08.2009 року (а.с.47) та пансіонату «ОСОБА_6 Південь» від 01.08.2011 року (а.с.51) з розписками туристів про їх отримання, що є невід'ємними додатками до вказаних договорів.
Відтак, висновки відповідача, викладені в акті перевірки стосовно порушень позивачем ст.18, п.3 ст. 20 Закону України «Про туризм», п.12 ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними та необґрунтованими.
Не беруться також до уваги доводи відповідача про визнання директором ПП «Клеопатра» порушень, виявлених Інспекцією, так як звіт містить зобов'язання позивача не вчиняти порушення у майбутньому, а з наданої ОСОБА_1 інформації чітко не випливає визнання нею порушень (ненадання повної інформації споживачам туристичних послуг). Крім того, суд враховує пояснення директора ПП «Клеопатра» щодо обставин написання та подання звіту та інформації, дати їх складання (після підписання ОСОБА_1 акту та протоколу), неповідомлення 14.02.2013 року про її право на відмову давати пояснення щодо себе (ст. 63 Конституції України).
В силу вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №01 від 14.01.2013 року не відповідає вказаним критеріям правомірності.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №01 від 14.01.2013 року прийнята відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, необґрунтовано, не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак підлягає скасуванню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятої ним постанови №01 від 14.01.2013 року.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" за №01 від 14.01.2013 року, якою до Приватного підприємства "Клеопатра" застосовано штраф у розмірі 19423,50 грн.
Присудити на користь позивача ОСОБА_4 підприємство "Клеопатра" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 194,24 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Суддя Ткачук Н.С.