79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.07.09 Справа № 20/113
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Городечної М.І.
Кузя В.Л.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) „Європа-вікно” від 30.03.2009 р.
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2009 р. (підписане 11.02.2009 р.)
у справі № 20/113
за позовом Відділу освіти Калуської районної державної адміністрації, м. Калуш Івано-Франківської області
до відповідача ТОВ „Європа-Вікно”, с. Мостище Калуського району Івано-Франківської області
про стягнення 389 642 грн. заборгованості
за участю представників:
від позивача -Савчук О.І. -представник;
від відповідача -не з'явився.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2009 р. ( підписане 11.02.2009 р.) у справі № 20/113, суддя Кобецька С., позов задоволено, стягнуто з ТОВ „Європа-Вікно” на користь Відділу освіти Калуської районної державної адміністрації 389 642 грн. заборгованості, 3 896,42 грн. державного мита та 118 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 204, 509, 526, 527, 549 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що відповідач не виконав підрядні роботи по договору № 161 від 02.07.2008 р. у повному обсязі. Відповідачем здійснено підрядні роботи частково на загальну суму 40 238,40 грн. А відтак, враховуючи перерахований на рахунок відповідача авансовий платіж в розмірі 300 000 грн., заборгованість відповідача перед позивачем становить 259 761,60 грн. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача на час розгляду справи становить 259 761,60 грн. повернення авансового платежу та 129 880,80 грн. штрафних санкцій, які підлягають стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ „Європа-Вікно”, відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2009 р. у справі № 20/113 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та має місце неповне з'ясування обставин справи, зокрема, судом першої інстанції не було враховано того факту, що відповідно до п. 7.2. договору № 161 від 02.07.2008 р. у разі порушення термінів поставки товару Постачальник сплачує штрафні санкції у розмірі 1 % за кожний день прострочки платежу від залишкової суми. Оскільки відповідач платежу не прострочував, то підстав для нарахування штрафних санкцій за п. 7.2. договору № 161 від 02.07.2008 р. немає. Крім того, скаржник зазначає, що, оскільки, позивач не повідомляв відповідача про відмову від прийняття виконання зобов'язання, то підстав для повернення авансу, і, відповідно, грошових зобов'язань не виникало. Також, відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були порушенні норми процесуального права. А саме, як вбачається з матеріалів справи, відповідача повідомлено про час та місце розгляду справи, однак жодних повідомлень про це ТОВ „Європа-Вікно” не отримувало. Відтак, справу розглянуто місцевим господарським судом без належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи та без участі відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримував ухвалу суду першої інстанції про призначення справи до розгляду від 10.12.2008 р. та ухвалу суду першої інстанції про відкладення розгляду справи від 15.01.2009 р., які надсилалися на адресу вул. Погарище, 1, с. Мостище, Калуський район, Івано-Франківська область, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення.
Ухвали суду апеляційної інстанції про призначення справи до розгляду від 13.04.20009 р. та ухвала суду апеляційної інстанції про відкладення розгляду справи від 09.06.2009 р., які надіслані на вище зазначену адресу, повертаються із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з положеннями Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд встановив наступне.
Відділ освіти Калуської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ „Європа-Вікно” про розірвання договору № 161 від 02.07.2008 р. та стягнення з ТОВ „Європа-Вікно” 389 642,40 грн. заборгованості та понесені судові витрати.
04.02.2009 р. Відділом освіти Калуської районної державної адміністрації було подано заяву про уточнення позовних вимог № 02-6/33, в якій позивач просить стягнути з відповідача 389 642,40 грн. заборгованості та понесені судові витрати.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 02.07.2008 року між Відділом освіти Калуської районної державної адміністрації (Замовник), в особі начальника Срібняка М.М., який діє на основі Положення про відділ освіти, та ТОВ „Європа-Вікно” (Постачальник), в особі виконавчого директора Лаба Я.І., що діє на підставі Статуту, був укладений договір № 161 від 02.07.2008 р. (а.с. 7).
За умовами договору „Замовник” доручає, а „Постачальник” бере на себе зобов'язання виконати роботи по заміні старих непридатних до подальшого використання віконних рам на нові метало пластикові своїми силами і засобами і несе відповідальність за дотримання техніки безпеки при виконанні робіт (п.1.1.).
Відповідно до п. 2.1. Договору вартість товару в договірній ціні складає 1 000 000 грн.
Частина суми передбаченої п. 2.1. виплачується авансом у розмірі 30 відсотків і перераховується у строк до 10 днів (п. 2.2. Договору).
Згідно з п. 2.3. Договору „Замовник” проводить оплату на протязі 10 банківських днів з моменту подачі Постачальником та підпису Замовником акту виконаних робіт за звітній місяць, складений на основі діючих ДБН про об'єми та вартість виконаних робіт, поставки товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 2.2. договору № 161 від 02.07.2008 р. позивач перерахував на рахунок відповідача аванс у розмірі 300 000 грн. (30 % вартості товару), що підтверджується платіжним дорученням № 2384 від 09.07.2008 р. (а.с.17).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року, підписаних представниками сторін та скріплених печатками підприємств, відповідачем частково здійснено підрядні роботи за договором № 161 від 02.07.2008 р. на суму 40 238,40 грн. (а.с. 8-15).
Позивачем на адресу ТОВ „Європа-Вікно” була надіслана претензія № 02-6/277 від 21.10.2008 р. з вимогою повернути на рахунок позивача 300 000 грн., оскільки, термін дії договору № 161 від 02.07.2008 р. закінчився, а роботи по заміні старих непридатних до подальшого використання віконних рам на нові метало пластикові ТОВ „Європа-Вікно” не виконанні (а.с.16).
Відповідно до п. 4 Договору початок виконання 08.07.2008 р.; закінчення виконання 26.08.2008 р.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, станом на 26.08.2008 р. відповідач зобов'язання у повному обсязі згідно умов договору № 161 від 02.07.2008 р. не виконав. Доказів протилежного відповідачем не подано.
Враховуючи вищенаведене, в рахунок внесеного позивачем авансу в розмірі 300 000 грн. відповідачем виконанні підрядні роботи на загальну суму 40 238,40 грн.
А відтак, залишок заборгованості відповідача на час розгляду справи становить 259 761,60 грн. (300 000 грн. - 40 238,40 грн.). Доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.
Згідно із ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задоволив позов про стягнення суми боргу в розмірі 259 761,60 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) як обґрунтовано заявлений.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 7.2. Договору № 161 від 02.07.2008 р. у разі порушення термінів поставки товару „Постачальник” сплачує штрафні санкції у розмірі 1 % за кожний день прострочки платежу від залишкової суми.
Позивач відповідно до п. 7.2. Договору № 161 від 02.07.2008 р. нарахував відповідачу штрафні санкції за прострочення поставки товару за період з 01.10.2008 р. по 19.11.2008 р. у розмірі 129 880,80 грн. (а.с. 5, 29).
Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ст. 549 ЦК України та ч. 1, ч. 2 ст. 231 ГК України, є позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 129 880,80 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції правильно встановлено, що з відповідача належить стягнути 129 880,80 грн. штрафних санкцій за період з 01.10.2008 р. по 19.11.2008 р.
Твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією з огляду на наступне. Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 1.1. Договору № 161 від 02.07.2008 р. відповідач бере на себе зобов'язання виконати роботи по заміні старих непридатних до подальшого використання віконних рам на нові метало пластикові своїми силами і засобами і несе відповідальність за дотримання техніки безпеки при виконанні робіт. Термін закінчення виконання робіт між сторонами був погоджений до 26.08.2008 р. Згідно з п. 7.2. зазначеного Договору у разі порушення термінів поставки товару „Постачальник” сплачує штрафні санкції у розмірі 1 % за кожний день прострочки платежу від залишкової суми.
Позивач виконав п 2.2. Договору, виплативши відповідачу аванс в розмірі 300 000 грн. (30 %) від вартості товару -1 000 000 грн.). Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, відповідач не виконав у повному обсязі взятих на себе зобов'язань по Договору № 161 від 02.07.2008 р. у встановлений термін. А відтак, твердження скаржника про безпідставність повернення авансу позивачу та нарахування штрафних санкцій є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства.
Посилання скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого відображення в матеріалах справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2009 р. у справі № 20/113 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Європа-Вікно” - без задоволення.
2. Судові витрати покласти на скаржника.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Городечна М.І.
Суддя Кузь В.Л.