м. Миколаїв
04.06.2015 р. Справа № 814/427/15
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу
адміністративним позовом: Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (пр. Жовтневий, 55-е, м. Миколаїв, 54018)
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв (вул. Декабристів, 41/23а, м. Миколаїв, 54020)
про: стягнення коштів в розмірі 752,37 грн.,
Позивач, Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - позивач, УПФУ), звернувся до суду з позовом про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві (далі - відповідач, Фонд) коштів в розмірі 752,37 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що в порушення норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» Фонд відмовляється відшкодовувати УПФУ витрати пов'язані з виплатою та доставкою пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_1 загальній сумі 752,37 грн., оскільки справа ОСОБА_1 на обліку у відділенні не перебуває.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що ОСОБА_1 для продовження виплат до Фонду не зверталася, своєї заяви не надавала, особова справа у Фонді відсутня, тому у відділення не має правових підстав виплачувати пенсію по втраті годувальника. Таким чином, відділення Фонду не мають повноважень включати до актів звірки та відшкодовувати не передбачені Порядком №5/4-4 витрати, а УПФУ не мають правових підстав вимагати відшкодувати такі витрати, що підтверджується правовою позицією Вищого адміністративного суду України по справі № К-24364/10 від 19.08.2010 року (арк. спр. 42 - 46).
Представники позивача та відповідача надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (арк. спр. 82, 84).
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 18.09.2014 року звернулася до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва із заявою про запит пенсійної справи з м. Кіровськ Луганської області, де вона отримувала пенсію по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. До заяви ОСОБА_2 додала дублікат довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 12.11.2014 року № НОМЕР_1.
Розпорядженням від 29.09.2014 року ОСОБА_1 прийнято на облік до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва. Як вбачається з протоколу від 29.09.2014 року ОСОБА_1 разовим дорученням № 362 виплачено недоотриману пенсію за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року в сумі 300,00 грн. В подальшому виплата пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_1 провадилася через установу банку.
За період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року ОСОБА_1 управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва виплачено пенсію по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в загальній сумі 750,00 грн.
Листом від 06.11.2014 року № 4059/01-16/04 Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв повідомило позивача про те, що до заліку витрат не прийнято витрати на ОСОБА_1, так як на обліку у відділені Фонду вона не перебуває.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Ураховуючи те, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
Відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати.
Судом встановлено, що розпорядження позивача про «призначення пенсії» особам, які виїхали із зони АТО прийняті 29.09.2014 року (арк. спр. 50), тоді як довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції видана 12.11.2014 року, тобто рішення про призначення пенсій прийнято раніше ніж видана довідка.
Крім того суд зазначає, що ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності внаслідок втрати годувальника. Як вбачається з розпорядження ( про призначення пенсії) ОСОБА_3 за наслідками трудового каліцтва або профзахворювання помер 29.09.1975 року. Як вбачається із розпорядження , ОСОБА_1 на момент смерті свого чоловіка була працездатного віку та не була визнана інвалідом. Доказів встановлення того, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка, не надано.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на тримання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Так, в п. 3 цієї статті зазначено, що такими особами є жінки, які досягли 55 років, чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють, інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності. За приписами ст. 35 цього Закону передбачається, що у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення, факт перебування на утриманні потерпілого встановлюється в судовому порядку.
Отже, доказів того, що ОСОБА_1, відносно якої позивач ставить питання про відшкодування сплачених їй пенсій, в зв'язку з втратою годувальника, на момент смерті чоловіка була не працездатного віку, тобто перебувала на утриманні чоловіка на момент його смерті до суду не надано. Позивачем також не надано суду обґрунтованих доказів обов'язку Фонду відшкодувати суму витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника дружині, у випадку коли вона на момент загибелі чоловіка не знаходилась на його утриманні.
Також суд вказує, що відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 до Фонду з відповідною заявою не зверталась, на обліку у відділенні не перебуває.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Встановивши фактичні обставини справи та аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства суд вважає, що у задоволенні позову щодо стягнення витрат з приводу виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання слід відмовити.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.В. Малих