м. Миколаїв
30.09.2013 р. Справа № 814/3158/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу
адміністративним позовом Приватного підприємства “Євродор” (вул. Мельнична, 22а, смт. Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56401)
до відповідача: Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області (вул. Будівельників, 15а, м. Миколаїв, 54034)
про визнання протиправною та скасування постанови від 18.06.2013р. № 034266,
Позивач, Приватне підприємство “Євродор” ( далі - позивач, ПП « Євродор") звернувся із позовом до Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 18.06.2013р. № 034266.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 18.06.2013 р. Управлінням Укртрансінспекції у Миколаївський області винесено постанову про застосування фінансових санкцій № 034266 у вигляді штрафу 1700 грн. за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Управлінням Укртрансінспекції визначено порушення ПП "Євродор" законодавства про автомобільний транспорт щодо перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без відповідних документів, а саме: без наявності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданим компетентними уповноваженими органами, під час здійснення перевезення вантажів фактичне навантаження на вісь вантажного автомобіля більше встановленої норми, чим порушено ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт". Позивач вважає оскаржену постанову про застосування фінансових санкцій незаконною та такою, що підлягає до скасування.
Відповідач позовні вимоги заперечив, просив відмовити у задоволенні позову. Вважає, що постанова про застосування фінансових санкцій № 034266 винесена у відповідності до вимог чинного законодавства України. Проведеною перевіркою встановлено перевищення транспортним засобом, який належить позивачу, встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень, а у водія був відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України великовагових транспортних засобів.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, Судом встановлено, що посадовими особами управління Укртрансінспекції у Миколаївський області 22.05.2013 р. проведено перевірку транспортного засобу марка Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 належного ПП "Євродор" та здійснено зважування даного ватажного автомобіля.
За наслідками зважування видрукувано квитанція № 1737 (а. с. 27), на підставі якого складено Акт № 08066 від 22.05.2013 р. про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом., яким встановлено, що у водія відсутній дозвіл на перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень (а.с.25), що порушує вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Із даним актом перевірки водій автомобіля Мерседес ОСОБА_1 був ознайомлений. У запереченнях на Акт вказав, що з діями інспектора не згоден.
На підставі вищевикладеного відповідачем було винесено постанову № 034266 від 18.06.2013 р. та застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу 1700 грн. за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погодившись із цією постановою, позивачем її було оскаржено до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Спірні правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України " Про автомобільний транспорт " від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 8.11.2006 р. (далі - Порядок № 1567), Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - постанова № 879), Технологічним регламентом здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Державної служби автомобільних доріг України, Міністерства внутрішніх справ України від 07 травня 2008р. №219/198 (далі - Технологічний регламент).
Відповідно до визначення, наданого у ст. 1 Закону № 2344 - великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження.
Згідно із ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські та вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Абз. 6 ст. 48 Закону № 2344-III встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
У відповідності до п. 3 Постанови № 879 габаритно-ваговий контроль є контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно із п. 3.14, 3.15 Технологічного регламенту, якщо за результатами габаритно-вагового контролю встановлено, що параметри транспортного засобу перевищують нормативно допустимі параметри (пункт 22.5 Правил дорожнього руху) більш ніж на 2 %, транспортний засіб є великоваговим та/або великогабаритним.
У цьому разі на підставі довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю начальник пересувного пункту складає акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (додаток 2) та/або акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів (додаток 3). Акти складаються у двох примірниках і підписуються начальником та оператором пересувного пункту габаритно-вагового контролю, а також водієм транспортного засобу, параметри якого перевищують нормативно допустимі. У разі відмови водія від підписання акта, про це зазначається в акті. Один примірник акта (актів) залишається на пересувному пункті як документ звітності, другий примірник передається водію транспортного засобу.
Згідно із п. 12 Постанови № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
У пункті 13 цієї Постанови зазначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідачем до суду не надано жодного документу стосовно обов'язкової наявності у якості передумови застосування засобів вимірювальної техніки одного із документів - або результатів періодичної повірки або свідоцтва про державну метрологічну атестацію з огляду на приписи ч. 2 ст. 11 Закону №113/98-ВР, у якій зазначено, що засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію. У даному випадку у матеріалах справи відсутні наявні докази проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки .
Таким чином, із урахуванням вищезазначених документів та зважаючи на положення вищенаведених норм законодавчих актів, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про то що у спірному випадку відповідачем не надано жодного доказу , що габаритно-ваговий контроль здійснено на обладнанні, який відповідає вимогам вищезазначеного Закону.
При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 71, 94, 128, 158-163, 167Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області про застосування фінансових санкцій від 18.06.2013р. № 034266.
3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь ПП «Євродор» судові витрати в сумі 114,70 грн..
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Малих