22.07.2015 р. Справа № 814/579/15
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Інгул", м. Миколаїв
до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області, м. Миколаїв
Суть спору: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.11.2014 року № НОМЕР_1,
Публічне акціонерне товариство "Інгул" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.11.2014 року № НОМЕР_1 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 74 291, 66 грн. та штрафних санкцій в сумі 37 145, 83 грн.
Позов обґрунтовано тим, що вищевказані висновки, щодо завищення податкового кредиту з ІІДВ в сумі 74 291, 66 грн. є помилковими, а податкове повідомлснни-ріїнення від 24.11.2014 року № НОМЕР_1 підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято з порушенням чинного законодавства України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з перевищенням повноважень контролюючого органу.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем під час перевірки не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками, не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.
Відповідно до наданих клопотань та підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
В період з 23.10.14 р. по 27.10.14 р. відповідач по справі провів документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства позивача з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ПП «СТРІКС» за червень, липень 2014 року.
За наслідками перевірки відповідачем був складений Акт від 03.11.14 р. № 5300/14-02-22-01/20915842 (надалі - Акт перевірки № 5300/14-02-22-01/20915842).
Зокрема, в Акті перевірки № 5300/14-02-22-01/20915842 відповідач зробив висновок про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1 - 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 74 291, 66 грн.:
- за червень 2014 р. на 29833, 33 грн.;
- за липень 2014 р. на 28333, 33 грн.;
- за серпень 2014 р. на 16 125, 00 грн.
За наслідками проведеної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.11.2014 р. № НОМЕР_1 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 74 291, 66 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 37 145, 83 грн.
Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, інші матеріали, суд вважає позовні вимоги доведеними з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що вся аргументація відповідача та висновок ґрунтується виключно на аналізі отриманої ним податкової інформації, та зводиться до того, що правочини з ПП ”СТРІКС” не мали реального товарного характеру та не підтверджені доказами, а тому позивачем було порушено ряд норм податкового законодавства.
Зокрема, згідно з актом перевірки висновок про не встановлення передачі від ПП «СТРІКС» до покупця обладнання - позивача в червні, липні 2014 року від ПП «СТРІКС» зроблено на підставі:
- акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «СТРІКС» від 18.08.2014р. № 1908/26-59-22-08/38996759;
- актів перевірок інших ДПІ в яких вказується про неможливість проведення звірки підприсмств-контрагентів ПП «СТРІКС» через їх відсутність за юридичною адресою;
- аналізу податкової звітності підприємств-контрагентів ПП «СТРІКС», з якої вбачається відсутність у останніх транспортних засобів, складських приміщень, кількості персоналу, необхідних для виконання цієї угоди;
- висновків, що контрагенти ПП «СТРІКС'» не виконували своїх податкових зобов'язань.
Так. в акті перевірки зазначено, що до відповідача надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.08.2014р. № 1908/26-59-22-08/38996759 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «СТРІКС», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період березень, квітень, травень та червень 2014 року.
Крім того, в акті перевірки відображена інформація по податковим зобов'язанням ПП «СТРІКС» за червень 2014р. відповідно до даних декларації з ПДВ, яка отримана за допомогою БД «Податковий блок», з якої видно, що ПП «СТРІКС» в податковій декларації по ПДВ відобразив у складі податкових зобов'язань за червень 2014року 29833.33 грн. по контрагенту ПАТ «ІНГУЛ», та відхилень не встановлено.
В акті перевірки зазначено, що станом на дату підписання даного акту з датою звірки 22.09.2014 року згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» постачальником ПАТ «ІНГУЛ» в липні був ПП «СТРІКС», сума податкових зобов'язань якого за липень 2014 року становить 44458.33грн.. та відхилень також не встановлено.
Однак, в акті відповідача зроблені висновки, що ПАТ «ІНГУЛ» штучно сформовано податковий кредит по контрагенту ПП «СТРІКС» ще у липні та серпні 2014року в частині придбання обладнання, тобто по періодам, які не були предметом дослідження ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
Також, відповідач робить висновки про відсутність поставки па адресу ПАТ «ІНГУЛ» основних засобів від ПП «СТРІКС» па підставі:
- акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 2264/26 -55-2203/39130940 від 05.08.2014року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Фісста-Торг» з питань взаємовідносин з контрагентами за період з 01.05.2014р. по 30.06.2014р., з яким ПАТ «ІНГУЛ» не мало ніяких господарських відносин;
- акту від 06.08.2014 року № 277/21-03-22-06/37744423 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агростройінвест», з яким ПАТ «ІНГУЛ» не мало ніяких господарських відносин;
- акту від 31.07.2014 року № 2627/14-02-22-01/23081952 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Золотий Естамп», з яким ПАТ «ІНГУЛ» не мало ніяких господарських відносин;
- податкові декларації з податку на додану вартість за період травень, червень, 2014 року ПП «Фієста - Торг», з яким позивач також не мав ніяких відносин.
Тобто, висновки про не встановлення факту передачі товарів від ПП «СТРІКС» до ПАТ «ІНГУЛ» обґрунтовано в акті перевірки виключно посиланнями на акти неможливості проведення зустрічних звірок інших контрагентів.
З матеріалів акту перевірки вбачається, що позивач підтвердив господарські відносини з ПП «СТРІКС», подавши письмові відповіді на запити відповідача від 03.09.2014 року №7478/1044-02-22-02-16, від 04.08.2014 року № 6538/10/14-02-15-015 про надання пояснень та їх документального підтвердження по фінансово-господарським операціям з ПП «СТРІКС» за червень 2014 року з одночасним наданням всіх первинних документів обліку позивача, розрахункові, платіжні та інші первинні документи, перелік яких зазначено в акті перевірки, що свідчить про реальність факту отримання ПАТ «ІНГУЛ» обладнання.
Тому, щодо, висновку відповідача про укладення позивачем господарських операцій, що не мали реального товарного характеру, суд вважає, що вони не є підтвердженими та ґрунтуються лише на припущеннях чи непрямих аргументах.
Податкова інформація стосовно контрагенту ПП ”СТРІКС” являє собою відповідні акти ”Про неможливість проведення зустрічної звірки”. Але, згідно приписів пункту 73.5 статті 75 ПК України зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, а відтак може вважатися лише інформацією, яка не підтверджена належними доказами.
Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним (стаття 234 ЦК України). В свою чергу, згідно із статтею 234 ЦК України фіктивний правочин визнається недійсним судом, а не органом державної податкової служби. З цього також вбачається, що правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, не належить до нікчемних правочинів, недійсність яких прямо встановлена законом (частина 2 статті 215 ЦК України), а є оспорюваним правочином, визнання якого недійсним відповідного із частиною 3 статті 215 ЦК України потребує рішення суду.
За таких обставин, враховуючи відсутність рішень суду про визнання фіктивними правочинів, які були предметом перевірки, висновок відповідача про те, що правочини з вищезазначеними постачальниками є нікчемним через відсутність реальних наслідків є безпідставним.
Щодо висновку відповідача про порушення статей 185, 198 ПК України, суд зазначає наступне. Зазначені норми матеріального права регулюють питання визначення об'єкта оподаткування та порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг - тобто, регулюють дії щодо визначення податкового зобов'язання платника податку, в той час як матеріали Акту перевірки № 5300/14-02-22-01/20915842 не містять жодного належного доказу, або встановленого факту заниження або завишення підприємством позивача податкових зобов'язань.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду ачається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня айних цін, тшзначених відповідно до ст. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих лачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого ітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах тюдарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних идів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених італьпих інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою дальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи висновки акта перевірки про не підтвердження позивачем права на податковий кредит спростовуються, документами що надавались посадовим особам Відповідача до перевірки, зокрема, податковими накладними. Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні обов'язкові реквізити та мають юридичну силу , виписані податкові накладні відповідають вимогам ПК України, що не заперечується актом перевірки.
Таким чином, ПАТ «ІНГУЛ» правомірно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з контрагентом ПП «СТРІКС» зазначеним в акті перевірки.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта суб'єктів владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, висновки відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру та відповідно фіктивними (нікчемними) не підкріплені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими, а отже мають характер лише припущень Відповідача, що суперечить статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при їх укладенні, відповідачем не доведено, тому позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснення нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Інгул" - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2014 року № НОМЕР_1 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 74 291, 66 грн. та штрафних санкцій в сумі 37 145, 83 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Головуючий суддя О.Ф. Середа
.