м. Миколаїв
21.05.2015 р. Справа № 814/2344/14
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за
адміністративним позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54038)
до відповідача: Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54020)
про: визнання дій протиправними,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції (далі - відповідач, ДВС) з вимогами визнати дії посадових осіб Центрального ВДВС невідповідними до вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо надання відповідей на його та його представника за дорученням заяви та скарги від 27.08.2013 року, 21.10.2013 року, 27.09.2013 року, 21.10.2013 року, 21.10.2013 року. 29.10.2013 року, 27.11.2013 року, 02.12.2013 року, як порушуючими його права заявника, створенню перешкод у здійснені його прав та законних інтересів на фактичне отримання належної, читабельної та відповідної письмової відповіді на його звернення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.08.2014 року він в Центральному ВДВС під особистий підпис отримав декілька копій письмових відповідей на свої раніше подані заяви та скарги і на які він не отримував до 06.08.2014р. ніяких відповідей. Вважаючи нечитабельності їх змісту, повноти відповідей на його заяви, вмотивованості відповідей та їх відповідності до вимог чинного законодавства та законності дій щодо цього працівників та керівництва ВДВС позивач вважає можливим розглянути та оскаржити їх в судовому порядку.
Представник відповідача надав письмові заперечення, у яких зазначив, що порушень Закону України «Про звернення громадян» щодо об'єктивності та строків розгляду заяв та надання на них відповідей свого підтвердження не знаходить; в задоволенні позову просив відмовити (арк. спр. 107 - 110).
Позивач надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, в порядку письмового провадження. Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного кодексу країни (далі - КАС України).
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
На заяву від 27.08.2013 року позивач 06.08.2014 року фактично отримав копію відповіді ДВС яка датована 28.02.2014 року. Отримана відповідь надана одразу на декілька заяв позивача. Одним з питань звернень позивача до ДВС було зміна адреси мешкання з вказаної у виконавчих документах ДВС - вул. Спаської 6-а на вул. Східну 109 в м. Миколаєві на підставі ухвали Центрального суду м. Миколаєва по цивільній справі за № 1423/19113/2012 яке набрало законної сили 04.12.2012 року про виправлення описки в виконавчому листі. Вказане судове рішення разом з супровідним листом Центрального суду від 16.07.2013 року було надане до ДВС, яке отримало його 19.07.2013р. Таким чином на дату надання до ДВС заяви від 27.08.2013 року ДВС вже знало про судове рішення про виправлення у виконавчих документах адреси позивача - але ДВС не виконало це самостійно. Отже, на думку позивача, у цьому випадку ДВС повинно було закрити виконавче провадження та повернути виконавчий лист до Центрального суду.
06.08.2014 року позивач отримав відповідь ДВС на свою заяву, але отриману відповідь фактично не можливо прочитати, та на думку позивача, з відповіді ДВС від 28.02.2014 року витікає, що ДВС не бажає виконувати рішення суду про зміну адреси боржника у виконавчому листі.
В своїй скарзі від 21.10.2013 року позивач виклав, для керівництва ДВС, ряд питань щодо діяльності їх підлеглого Ульянова. Позивач отримав також відповідь тільки 06.08.2014 року. Отриману відповідь не можливо прочитати. Відповідь ДВС звелась до роз'яснення йому вимог ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому також не роз'яснено порядок оскарження рішення ДВС.
В своїй заяві від 27.09.2013 року позивач перед начальником ВДВС ставив ряд питань щодо недоцільності та безпідставності тримання під арештом його майна по вул. Східній, 114. Позивачем відповідь отримана тільки 06.08.2014 року. Отриману відповідь фактично не можливо прочитати. Відповідь ДВС звелась до короткої відповіді - підстав для звільнення з під арешту майна не вбачається і також не роз'яснено порядок оскарження рішення ДВС.
В своїй заяві від 21.10.2013 року позивач перед начальником ВДВС ставив питання чому не виконується вступивши в законну силу судове рішення щодо виправлення адреси його мешкання з вул. Спаської на вул. Східну. Відповідь ДВС позивач отримав 06.08.2014 року. Отриману відповідь фактично не можливо прочитати. Сама відповідь звелась до надання відповіді що нібито до Державного реєстру виконавчих проваджень внесені відповідні зміни. Але це, на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки з копії витягу з державного реєстру чітко видно, що виправлення зроблено - але немає ніякої постанови ДВС щодо підстав вчинення таких дій і на підставі чого виправлення його адреси.
Відповідь на заяву від 21.10.2013 року щодо дій «ОТП Банку» та ООО «ОТП Факторингу» по витребуванню з позивача коштів всупереч рішенню ВС України щодо цього і проханням звернення ДВС до правоохоронних органів за з'ясуванням осіб, винних в невиконанні рішення ВС України, отримана позивачем 06.08.2014 року. Отриману відповідь фактично не можливо прочитати. Сама відповідь звелась, на думку позивача, до відписки та повідомлення йому, що підстав для звернення до правоохоронних органів на думку керівництва ДВС немає, при цьому йому вкотре не роз'яснюється і порядок оскарження рішення ДВС.
В своїй заяві від 29.10.2013 року позивач перед керівництвом ДВС ставив ряд питань по усуненню порушень у виконавчому провадженні, та прохав надати йому письмову відповідь по остатку боргу. Відповідь ДВС позивач отримав 06.08.2014 року. Отриману відповідь фактично не можливо прочитати. Сама відповідь звелась до формальної відписки де і коли позивач зможе ознайомитись з виконавчим провадженням і ні слова про ті питання які він ставив в своїй заяві. До того ж вкотре позивачу не було роз'яснено порядок оскарження такого рішення ДВС.
В заяві від 27.11.2013 року на ім'я керівництва ДВС вказувалось, що не отримано відповідей на ряд наданих до ВДВС заяв та скарг. Відповідь ДВС позивач отримав 06.08.2014 року. Отриману відповідь фактично не можливо прочитати. Сама відповідь звелась до короткої відповіді: «ваші заяви розглянуто, відповіді направлені за адресами вказаними в заявах та скаргах». Також у даній відповіді позивачу не було роз'яснено порядок оскарження рішення ДВС.
В своїй заяві від 02.12.2013 року позивач перед начальником ВДВС ставив ряд питань щодо тримання на зберіганні Кірсановою його майна по вул. Східній, 114 та його не допуску до даного майна. Відповідь ДВС позивач отримав 06.08.2014 року. Отриману відповідь фактично не можливо прочитати. Сама відповідь звелась по суті до короткої відповіді: «вас не обмежено у користуванні майном». При цьому ДВС знов не роз'яснює позивачу порядок оскарження рішення ДВС.
Як вбачається з тексту наданих позивачу відповідей, у них містять тільки висновки до яких прийшли посадові особи під час розгляду отриманих заяв.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
В той же час сторони виконавчого провадження не позбавлені права звертатися зі зверненнями до органів ДВС в порядку, передбаченому законодавством України про звернення громадян.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що орган ДВС на звернення позивача надав йому відповіді про відмову у заявлених вимогах, але такі відмови оформлював звичайними листами, які направлялися за його адресою, без посилання на будь який Закон та без жодного вмотивування своїх висновків (прийнятих рішень).
За правовою суттю рішенням є волевиявлення особи з приводу певної вимоги, яка може бути або задоволена, або не задоволена, або спрямована на розгляд до іншого уповноваженого суб'єкта права.
Отже відмовляючи позивачу у задоволенні його заяв про надання звіту про хід виконавчого провадження, про зупинення виконавчого провадження та про його завершення орган ДВС по суті приймав рішення про відмову у задоволення клопотання позивача, викладеного у відповідному зверненні громадянина.
При цьому, виходячи з предмету позову, при даному судовому розгляді суд не надає оцінки правомірності чи неправомірності відповідних рішень органу ДВС по суті, оскільки це не є предметом позову.
Однак при наданні позивачу відповідей на його звернення ці відповіді не в повній мірі відповідали вимогам Закону України «Про звернення громадян».
Так, на виконання рішення суду у листі органу ДВС від 28.02.2014 РОКУ № 01.05.8979 не надано обґрунтування неможливості зміни адреси боржника у виконавчому листі. Копія відповіді , яку отримав позивач, фактична не можливо прочитати.
У листах від 01.11.2013 року № 01.05.34398, від 27.09.2013 року № 01.05.29657/14, від 01.11.2013 року № 01.05.34445, від 01.11.2013 року № 01.05.34423, від 25.11.2013 року № 01.05.39483, від 06.12.2013 року № 01.05.41242, від 06.12.2013 року № 01.05.41242 не викладені мотиви відмови в задоволенні вимог заявника, відсутнє посилання на положення законодавства та не роз'яснений порядок оскарження прийнятого рішення про відмову в задоволенні вимог (скарг) заявника. Крім того суд зазначає, що отримані позивачем 06.08.2014 року відповіді ДВС фактично не можливо прочитати.
Такі порушення можуть призвести до унеможливлення (звуження) права громадянин у випадку їх юридичної необізнаності.
Отже дії відповідача, які виразилися у наданні позивачу відповідей від 01.11.2013 року № 01.05.34398, від 27.09.2013 року № 01.05.29657/14, від 01.11.2013 року № 01.05.34445, від 01.11.2013 року № 01.05.34423, від 25.11.2013 року № 01.05.39483, від 06.12.2013 року № 01.05.41242, від 06.12.2013 року № 01.05.41242 на звернення позивача, які не повністю відповідають вимогам Закону України «Про звернення громадян», підлягають визнанню протиправними.
Керуючись статтями 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати дії посадових осіб Центрального ВДВС невідповідними до вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо надання відповідей на його та його представника за дорученням заяви та скарги від 27.08.2013 року, 21.10.2013 року, 27.09.2013 року, 21.10.2013 року, 21.10.2013 року, 29.10.2013 року, 27.11.2013 року та 02.12.2013 року порушуючими його права заявника, створенню перешкод у здійснені його прав та законних інтересів на фактичне отримання належної, читабельної та відповідної письмової відповіді на його звернення.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.В. Малих