ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/298
01.10.09
За позовом Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Продмайстер»
до Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»в особі філії «Розрахунковий центр»
про визнання недійсним договору
Суддя Морозов С.М.
Секретар судового засідання Денисенко А.В.
Представники:
від позивача: Молчанова Н.В. (представник за довіреністю)
Окрент М.Л. (голова правління)
від відповідачів: Вінник А.М. (представник за довіреністю)
В судовому засіданні 1 жовтня 2009 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»в особі філії «Розрахунковий центр»та Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»про визнання недійсним договору про надання овердрафтового кредиту № 0-467 від 2.08.2005 (надалі -Договір, спірний договір), Додатку №1 до нього та Додаткової угоди №1 від 12.10.2005 (надалі разом -спірні угоди). 27.10.2008 позивачем подане до Господарського суду м. Києва заяву про уточнення позовних вимог, якою просив уточнити склад осіб, що беруть участь у справі, визначивши відповідачем Закрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк»в особі філії «Розрахунковий центр»(надалі -відповідач, Банк).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір укладений з порушенням Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 203, 227, 232 ЦК України, ст. 345 ГК України, оскільки вказані угоди підписані з перевищенням повноважень Голови правління позивача, скріплені неіснуючою печаткою та є результатом зловмисної домовленості представників сторін.
Відповідач надав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні угоди були укладені у повній відповідності до чинного законодавства та встановлених банківських правил такого виду кредитування, а також уповноваженими представниками сторін, а позовні вимоги відповідач вважає надуманими та необґрунтованими.
Провадження у справи зупинялося з 02.06.2009 по 14.09.2009 у зв'язку з призначенням судово -почеркознавчої експертизи та судово -технічної експертизи документів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
22 серпня 2005 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено Договір про надання овердрафтового кредиту № О-467 (надалі -Договір, спірний договір), у відповідності до якого Банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язався здійснювати овердрафтові обслуговування позивача, що полягає в проведені його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку позивача, відкритому в Банку, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту шляхом дебатування поточного рахунку.
Крім того, сторонами був підписаний Додаток №1 до Договору № О-467 від 22.08.2005 (надалі -Додаток №1, спірний Додаток), яким встановлені відсоткові ставки в залежності від терміну користування кредитом. У відповідності до п. 3 даний Додаток №1 є невід'ємною частиною Договору.
Договір і Додаток №1 підписаний від імені позивача Головою правління Літвиновим Б.Г., що діє на підставі статуту, а з боку відповідача заступником Директором філії „Розрахунковий центр” ВАТ „Приватбанку” Бокієм О.А., який діє підставі довіреності № 946-Б від 05.04.2005 та скріплені печатками вказаних підприємств.
12 жовтня 2005 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання овердрафтового кредиту № О-467 (надалі -Додаткова угода №1, спірна Додаткова угода), у відповідності до якої було встановлено ліміт кредиту в сумі 1 800 000,00 грн.
Додаткова угода №1 підписана від імені позивача Головою правління Літвиновим Б.Г., що діє на підставі статуту, а з боку відповідача заступником Директором філії „Розрахунковий центр” ВАТ „Приватбанку” Бокієм О.А., який діє підставі довіреності № 946-Б від 05.04.2005 та скріплена печатками вказаних підприємств.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини 1 вказаної статті до правочину встановлюються наступні вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У відповідності до ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Виходячи із наявності в матеріалах справи письмових текстів Договору, Додатку 31 та Додаткової угоди №1, суд приходить до висновку, що сторонами під час їх укладення було досягнуто домовленостей про укладення їх в письмовій формі.
Крім того, у відповідності до ст. 208 ЦК України встановлено правило, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, якими і є сторони.
Статтею 207 ЦК України встановлені вимоги до письмової форми правочину, у відповідності до яких правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною другою ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Позивач стверджує, що печатка, яка міститься на вказаних договорах не відповідає його печатці, яка використовується з 18.08.2005р.
У відповідності до ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
У відповідності до відтисків штампів Дозвільної системи Солом'янського РУ ГУ МВС України (ст. 46 том І справи) позивачу 18.08.2005 було надано дозвіл № 139 на право виготовлення печатки.
Як свідчать матеріали справи, а саме підтверджується Висновком № 5751 від 30.07.2009 судово -технічної експертизи документів за матеріалами справи № 20/298, складеним Київським науково -дослідним інститутом судових експертиз (надалі -висновок експерта), у Договорі № О-467 від 22.08.2005, Додатку №1 до нього та Додатковій угоді №1 від 12.10.2005 до Договору, відтиски печатки нанесені не тією печаткою ЗАТ „Торговий дім „Продмайстер”, котра використовується на підприємстві з 18.08.2005.
Враховуючи вказаний факт, суд приходить до висновку, що Договір № О-467 від 22.08.2005, Додаток №1 до нього та Додаткова угода №1 від 12.10.2005 до Договору не можуть вважатися такими, що вчинені у письмовій формі, оскільки на них не міститься відтиску печатки однієї із сторін - ЗАТ „Торговий дім „Продмайстер”, яка використовувалася ним у цей період - з 18.08.2005 у відповідності до наданого Дозвільною системою Солом'янського РУ ГУ МВС України дозволу на право виготовлення печатки № 139 від 18.09.2005.
З урахуванням викладеного, Договір № О-467 від 22.08.2005, Додаток №1 до нього та Додаткова угода №1 від 12.10.2005 до Договору не відповідають вимогам ст. ст. 205, 207, 208 ЦК України, що у відповідності до ст. 215, 203 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними. А тому позовні вимоги ЗАТ „Торговий дім „Продмайстер” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача у розмірі 203,00 грн. (85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсними Договір про надання овердрафтового кредиту № О - 467 від 22.08.2005, Додаток №1 та Додаткову угоду №1 від 12.10.2005 до нього, укладені між Закритим акціонерним товариством «Торговий дім «Продмайстер»(ідентифікаційний код 25397808) та Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк»в особі філії «Розрахунковий центр»(ідентифікаційний номер 23699557).
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»в особі філії «Розрахунковий центр»(ідентифікаційний код: 23699557, адреса: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65) на користь Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Продмайстер» (ідентифікаційний код 25397808, адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 34/1, п/р 26000169374001 в філії Розрахункового центру „Приватбанк”, м. Київ, МФО 320649) судові витрати в розмірі 203,00 (двісті три гривні) грн. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М. Морозов
Дата підписання повного тексту рішення 08.10.2009р.